ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
РІШЕННЯ
Іменем України
11.12.2006 | Справа №2-22/3302-2006 |
За позовом - ДП “Кримавтодор” ВАТ “ДАК“Автомобільні дороги України”, м. Сімферополь
До відповідача - ВАТ «Крименерго», м. Сімферополь
Про стягнення 22551 грн.
Суддя С.В.Яковлєв
представники:
Від позивача Польшина В.І. - пр-ник, дов. від 04.01.2006 р.
Від відповідача Білогуб Г.Б. - пр-ник, дов. від 03.01.2006 р.
Сутність спору : Позивач – ДП “Кримавтодор” ВАТ “ДАК“Автомобільні дороги України” - звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ВАТ «Крименерго» (далі відповідач) збитки у сумі 22551 грн. Вимоги мотивовані тим, що у порушення умов укладеного між сторонами 18.01.2005 р. договору № 96 на постачання електричної енергії , умисно, знаючи, що порушення обліку споживання електричної енергії відбувалось не в наслідок дії споживача, відповідач 28.03.2005 р. відключив філію позивача від електропостачання, яка знову була підключена тільки 19.04.2005 р. Позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому завдано шкоди у розмірі 22551 грн.
Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, вказавши, що висновки , зроблені у Акті № 4501 не відповідають дійсним обставинам справи, у відповідача були відсутні підстави для відключення його філії від електропостачання.
Представник відповідача під час судового засідання, яке відбулось 16.01.2006 р. , надав відзив на позов (вих № 10/38 від 16.01.2006 р.) , в якому з позовними вимогами не погодився, вказавши, що непостачання електричної енергії філії позивача мало місце в наслідок порушення останнім умов договору та порушення ним Правил користування електричною енергією.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши представників учасників процесу, суд
ВСТАНОВИВ :
Між відповідачем та позивачем в особі філії “Советський райавтодор” 16.10.2003 р. був укладений Договір на постачання електричної енергії №5, предметом якого було регулювання відносин між сторонами з постачання електроенергії та оплати її вартості. Сторони договору встановили, що під час вирішення питань, яки неврегульовані договором, будуть керуватись Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ).
У п. 2.2. вказаного договору зафіксовано зобов’язання позивача дотримуватись режимі споживання електричної енергії відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 3.1.2 договору відповідач мав право зменшувати або зупиняти поставку електричної енергію позивачу відповідно до умов договору згідно з порядком встановленим ПКЕЕ.
Позивач мав право вимагати відшкодування збитків, понесених внаслідок порушення відповідачем умов зазначеного договору ( п. 3.2.2).
У п. 6.1 договору зафіксовано право відповідача зменшувати або зупиняти поставку електричної енергію позивачу зокрема у разі несплати останнім вартості спожитої електричної енергії.
Сторони домовились, що вказаний договір був укладений на строк до 31.12.2003 р., вступав в силу з моменту його підписання і вважався щорічно продовженим, якщо не поступило заяви від однієї із сторін про його припинення або перегляд ( п.9.7.).
Під час укладення договору № 5 діяв Цивільний кодекс УРСР (далі ЦК), згідно з яким в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана була зробити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, а кредитор мав право вимагати від боржника виконання його обов'язків (ст. 151 ЦК ). При цьому, згідно зі ст.ст 161, 162 ЦК зобов'язання повинні були виконуватись належним чином та у встановлений термін згідно з договором, однобічне відмовлення від виконання зобов'язань не допускається.
На момент звернення до суду набрали сили Господарський кодекс України (далі ГК України) та новий Цивільний кодекс України.
У відповідності зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин в сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Ст. 275 ГК України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі – енергію) споживачу (абоненту), який зобов'язаний сплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію використовуваного їм енергетичного устаткування. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки по договорам енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону (ст.276 ГК України).
Учасник господарських відносин, який порушив встановлені вимоги по здійсненню господарської діяльності, повинен відшкодувати заподіяні цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені (ст.224 ГК України). Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються у тому числі і неодержаний прибуток( втрачена вигода) , на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).
За договором постачання енергетичних ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати другій стороні (споживачу, абоненту) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів (ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України) майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка його заподіяла. Особа, яка заподіяла шкоду, звільняється від його відшкодування, якщо вона доведе, що шкода причинна не з її вини.
На час переривання електропостачання позивачу , діяли Правила користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджені Постановою НКРЄ № 928 від 22.08.02 р. , зареєстровані в Мінюсті України № 903/7191 від 14.11.02 р. П.4.9 ПКЕЕ відповідальність за технічний стан засобів обліку електроенергії була покладена на споживача, на балансі якого вони знаходились. Згідно з п. 7.31 ПКЕЕ у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії порушення вказаних правил або умов договору складався двосторонній акт про порушення.
П. 8.3. ПКЕЕ встановлював, що у разі несплати за електроенергію, яка не була доврахована, відповідно до акту про порушення ПКЕЕ постачальник електричної енергії зобов’язаний після попередження споживача зупинити постачання електричної енергії у повному обсязі або частково.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач провів 16.02.2005 р. перевірку позивача, за результатами якої склав Акт № 4501 , в якому зафіксував, що схема обліку працює з недообліком 17,89 % обсягу спожитої електроенергії.
Вказаний акт було складено та підписано у присутності представника позивача – енергетика Козлова Б.П., без зазначення того, що він не згодний з викладеними відповідачем висновками.
Відповідач, керуючись нормами діючого законодавства, за фактом вимірювання та за фактом споживання електричної енергії за попередні місяці розрахував вартість електроенергії, яку не сплатив позивач , на суму 1265,64.грн.
Позивач не перерахував вказану суму позивачу, який надіслав на адресу позивача 25.03.2005 р. телефонограму № 136 з попередженням про відключення останнього від енергопостачання з 25.03.2005 р. за несплату заборгованості за Актом про порушення ПКЕЕ № 4501.
Відповідач, діючи згідно з ПКЕЕ та умовами Договору № 5 , 28.03.2005 р. відключив філію позивача від електропостачання, яка знову була підключена тільки 19.04.2005 р. Вказаний факт підтверджений представниками сторін під час судового засідання.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив, що під час проведення відповідачем 16.02.2005 р. перевірки філії позивача, складання Акту про порушення ПКЕЕ № 4501, відключення останнього від електропостачання, він діяв відповідно до умов договору на постачання електричної енергії № 5 від 16.10.2003 р., положень ПКЕЕ.
За таких обставин суд приходить до висновку, що не знайшов підтвердження факт наявності в діях відповідача по відключенню філії позивача від електропостачання порушень діючого законодавства або умов договору № 5 від 16.10.2003 р.
В силу викладеного, приймаючи до уваги те, що в Акті № 4501 зафіксовані порушення позивачем ПКЕЕ, суд вважає, що у останнього відсутні правові підстави вимагати від відповідача відшкодування будь-яких збитків, яки він поніс в наслідок відключення 28.03.2005 р. від електропостачання.
Крім того суд бере до уваги те, що, незважаючи на неодноразові вимоги, позивачем в порядку, передбаченому ст. 33 ГПК України , не надані докази того, що у період часу з 28.03.2005 р. по 19.04.2005 р. у разі невідключення електричної енергії у він отримав би прибуток у розмірі 22500 грн.
Наданий позивачем розрахунок суд не приймає до уваги у зв’язку з тим, що крім плати за використання техніки для здійснення дорожних робіт його філія мала нести затрати на її обслуговування та підготовку до використання, ла позивачем вказані суми не враховані.
В ході судового засідання, яке відбулось 11.12.2006 р., за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлене і підписане 25.12. 2006 р.
Керуючись ст. ст. 82 –85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити .
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.