ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
РІШЕННЯ
Іменем України
12.12.2006 | Справа №2-22/9369-2006 |
За позовом Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора, діючого в інтересах держави в особі Феодосійської міської ради , м.Феодосія
До відповідача СПД Євтушенко І.Т., м.Феодосія
Про припинення права користування земельною ділянкою для забудови.
Суддя Яковлєв С.В.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача Калашников О.О. – ю/к, дов. від 05.07.2006 р.
Від відповідача: не з’явився.
За участю прокурора Горної К.В. – посв. № 40074
Сутність спору : Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор, діючи в інтересах держави в особі Феодосійської міської ради (далі позивач), звернувся до суду з позовом , в якому просив припинити право СПД Євтушенко І.Т. на користування земельною ділянкою для забудови , що розташована за адресою : АРК, м.Феодосія, Керченське шосе (за пансіонатом “Україна”) і зона “Ближні Камиши” № 90, розірвати договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди, укладений між позивачем та відповідачем. Вимоги мотивовані тим, що відповідач не використовує вказану земельну ділянку за цільовим призначенням.
Позивач надіслав до суду пояснення, в яких з позовними вимогами погодився у повному обсязі, вказав, що відповідач не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, що на його думку є підставою для припинення права на її користування, розірвання договору оренди.
Відповідач письмовий відзив на позов до суду не надіслав.
Під час судового засідання , яке відбулось 30.05.2006 р., представник відповідача з позовними вимогами не погодився, заявив клопотання про зупинення провадження по справі.
Суд ухвалою від 03.07.2006 р. зупинив провадження по справі до прийняття ГС АРК рішення по справі № 2-6/10022-2006 А.
Ухвалою від 29.11.2006 р. провадження по справ було поновлено.
Представник позивача під час судового засідання, яке відбулось 12.12.2006 р. наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач явку свого представника у судове засідання, яке відбулось 12.12.2006 р. не забезпечив, про час та день його проведення був сповішений належним чином, доказів неможливості участі представника та надання пояснень з поважних причин не надіслав.
Прокурор та позивач наполягали на розгляді позовної заяви по наявним у справі документам.
Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає можливим продовжити розгляд справи по наявним у ній матеріалам.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши представників сторін , суд
в с т а н о в и в:
Рішенням 8 сесії 24 скликання Феодосійської міської ради № 307 від 27.09.2002 р. відповідачу для будівництва оздоровлювального комплексу була надана в оренду земельна ділянка кадастровий номер 0111600000:00:015:0061, розташована за адресою: АРК, , м.Феодосія, Керченське шосе (за пансіонатом Україна) зона “Ближні камиши” № 90 ( далі земельна ділянка).
Між позивачем та відповідачем 25.11.2002 р. укладений договір тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди, відповідно до якого, на підставі рішення 8 сесії 24 скликання Феодосійської міської ради від 27.09.202 р. № 307 останньому передана у тимчасове користування для будівництва оздоровлювального комплексу земельна ділянка строком до 14.01.2012 р. ( п. 1.1, п.1.2.).
Відповідно до п.3.1. договору позивач має право припинити право користування землею відповідно до ст. 141 ЗК України.
Відповідач зобов’язаний забезпечити використання землі відповідно до цільового призначення.
У п. 4.1. вказаного договору зафіксована згода сторін про те, що за невиконання або неналежне виконання відповідачем п. 3.4 договору позивач має право розірвати цей договір в однобічному порядку , попередив відповідача за 10 днів до моменту анулювання договору.
Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України ( далі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Серед передбачених ст. 12 цього Кодексу повноважень сільських, селищних , міських рад в області земельних відношень є передача земельних ділянок у власність або користування громадянам та суб’єктам господарської діяльності.
Ст. 83 ЗК України визначає, що у комунальній власності знаходяться всі землі в межах населених пунктах, окрім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розміщені об'єкти комунальної власності. При цьому п.3 ст. 84 ЗК України дає вичерпний перелік земель, які не можуть передаватись в комунальну власність.
Згідно зі ст. ст. 123, 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у державній або комунальній власності , здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки за проектами відводу цих ділянок , за умови звернення у відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який розглядає заяву та у місячний термін дає відповідь на цю заяву. Рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про відмову у наданні земельної ділянки у користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів , затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
До передбачених ст. 141 ЗК України підстав припинення права користування земельною ділянкою відноситься, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Ст. 143 ЗК України визначає, що примусове припинення права на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
У ст. 144 ЗК України визначений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.
Ст. 415 Цивільного кодексу України визначає, що землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором.
Право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років.( ст. 416 ЦК України).
Ст. 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади – мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
Порядок обрання органів місцевого самоврядування, їх функціонування та повноваження передбачено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 ).
До виключної компетенції селищних рад, передбачених ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що сільські, селищні, міські, районні в місті, районні, обласні ради проводять свою роботу сесійно. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні й інші акти у формі рішень, що доводяться до відома населення (ст. 59 Закону).
Надані позивачем документи свідчать про те, що відповідач набув права користування земельною ділянкою відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на підставі рішення 8 сесії 24 скликання Феодосійської міської ради № 307 від 27.09.2002 р., після укладення 25.11.2002 р. договору оренди. При цьому земельна ділянка була надана йому у користування для здійснення забудови.
Матеріали справ свідчать про те, що позивач 12.04.2006 р. провів перевірку додержання відповідачем вимог земельного законодавства , за результатами якої склав акт. У зазначеному акті зафіксовано, що земельна ділянка, яка надана відповідачу у користування відповідно до договору від 25.11.2002 р., огорожена металевими стовпами, будівництво оздоровлювального комплексу не здійснюється.
Вказаний факт підтверджений представником відповідача під час судових засідань.
Вивчивши матеріали справи , приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів узгодження з позивачем строків будівництва оздоровлювального комплексу, суд приходить до висновку, що протягом тривалого періоду часу, а саме більш трьох років з грудня 2002 р. по квітень 2006 р. не використовує надану йому в користування земельну ділянку для забудови оздоровлювального комплексу.
За таких умов, приймаючи до уваги додержання позивачем порядку припинення права користування земельною ділянкою, встановленому у ст. 144 ЗК України, ненадання відповідачем доказів здійснення будівництва за графіком узгодженим з позивачем, суд , керуючись ст. 141 , 143 ЗК України, ст. 416 ЦК України, вважає, що підлягають задоволенню вимоги щодо припинення права відповідача І.Т. на користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів.
Розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором ( ст.188 ГК України).
Як вказано вище, під час укладення 25.11.2002 р. договору оренди земельної ділянки сторони домовились, що за невиконання або неналежне виконання відповідачем п. 3.4 договору позивач має право розірвати цей договір в односторонньому порядку , попередив першого за 10 днів до моменту анулювання договору.
Судом встановлено неналежне виконання відповідачем умов договору оренди щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Але відповідач, незважаючи на неодноразові вимоги суду, не надав доказів дотримання , передбаченого порядку розірвання договору оренди, не надав доказів попередження відповідача про анулювання укладеного з ним 25.11.2002 р. договору оренди землі. За таких обставин суд вважає, що підлягають залишенню без розгляду по п.5 ст. 81 ГПК України позовні вимоги щодо розірвання договіру на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди, укладений між позивачем та відповідачем.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ХПК України у розмірі задоволених вимог.
У ході судового засідання, що відбулося 12.12.2006 р., за згодою представника позивача та прокурора були оголошені вступна і резолютивна частини рішення. У відповідності зі ст. 84 ХПК України, рішення оформлене і підписане 25.12.2006р.
Керуючись ст.ст. 49, 81, 82- 85 ХПК України,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити право СПД Євтушенко Ірини Трохимівни ( м.Феодосія, вул. Челнокова 62, кв. 33, ІПН 2335413760) на користування земельною ділянкою для забудови , що розташована за адресою : АРК, м.Феодосія, Керченське шосе (за пансіонатом “Україна”) зона “Ближні Камиши” № 90.
3. Стягнути з СПД Євтушенко Ірини Трохимівни ( м.Феодосія, вул. Челнокова 62, кв. 33, ІПН 2335413760 банківськи реквізити невідомі) на користь державного бюджету України держмито у сумі 42,50 грн.
4. Стягнути з СПД Євтушенко Ірини Трохимівни ( м.Феодосія, вул. Челнокова 62, кв. 33, ІПН 2335413760 банківськи реквізити невідомі) на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр» (п/р 26002014180001 у банку «Універсальний» , м.Львів, МФО 325707 ЗКПО 30045370 ) 59 грн. расходів на інформаційне забезпечення судового процесу.
5. В іншій частині позовних вимог – позов залишити без розгляду
Накази видати після вступу рішення в силу
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.