ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року № 876/5/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Старунського Д.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівська ПМК-7» та Інспекції державного архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівська ПМК-7» до Інспекції державного архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про визнання дій незаконними та скасування постанов і припису, -

встановив:

24.09.2013 позивач - ВАТ «Львівська ПМК-7» звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області в якому просив: 1) визнати незаконними дій відповідача, що полягали у проведенні перевірки ВАТ «Львівська ПМК-7» щодо додержання вимог містобудівного законодавства під час будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Коцюбинського, 1 в смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, винесенні постанов про накладення штрафу від 13.09.2013 № 29/88-ю/пл та № 29/89-ю/пл, припису про зупинення будівельних робіт № 65/29/949-пл/ю від 02.09.2013; 2) скасувати постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13.09.2013 № 29/88-ю/пл та № 29/89-ю/пл; 3) скасувати припис про зупинення будівельних робіт № 65/29/949-пл/ю від 02.09.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно проведено перевірку згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553), оскільки його дія поширюється тільки на перевірки об'єктів архітектури IV-V категорії складності, а будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Коцюбинського, 1 в смт Івано-Франкове Львівської області відноситься до ІІ категорії складності. З цих підстав вважає проведення перевірки незаконним.

Також позивач вказує на протиправність постанови про накладення штрафу у сфері містобудування від 13.09.2013 № 29/88-ю/пл, оскільки він уже притягувався до адміністративної відповідальності за здійснення спірного будівництва без відповідного дозволу, а тому неприпустимим є повторне притягнення до відповідальності за теж саме правопорушення. Стосовно недостовірності відомостей зазначених у декларації про початок виконання будівельних робіт, то позивач вказав на те, що ним було внесено зміни до проекту будівництва шляхом перепланування дворівневих квартир четвертого поверху і мансарди в окремі однорівневі квартири. Разом з тим, як вказує позивач такі зміни не призвели до зміни вигляду фасаду будинку чи його конструктивних елементів. Як на протиправність цієї ж постанови, позивач вказує на помилковість висновків відповідача щодо необхідності проведення експертизи проекту будівництва, оскільки виходячи з положень ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) не підлягають обов'язковій експертизі проекти будівництва І-ІІІ категорії складності.

Щодо постанови про накладення штрафу від 13.09.2013 № 29/89-ю/пл, то позивач звертає увагу суду на те, що будівельний майданчик не був огороджений, так як станом на час проведення перевірки будівельні роботи вже були завершені. Також вважає безпідставними висновки Інспекції про відхилення від затверджених проектних рішень, оскільки відповідачем не було враховано того, що згідно листа-звернення ВАТ «Львівська ПМК-7» до головного архітектора проекту АПТМ «Марко» від 22.11.2012.

Що стосується припису про зупинення будівельних робіт № 65/29/949-пл/ю від 02.09.2013, то позивач вказує на його протиправність з огляду на те, що у відповідності до ст. 41 Закону № 3038-VI та пп. 6 п. 5 Положення про архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 439, Інспекція вправі виносити такий припис тільки у разі відсутності зареєстрованої декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт. Проте, як встановлено під час перевірки, виконання будівельних робіт ВАТ «Львівська ПМК-7» здійснює відповідно до декларації на початок будівельних робіт.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 позов задоволено частково. Визнано незаконними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, що полягали у проведенні перевірки ВАТ «Львівська ПМК-7» щодо додержання вимог містобудівного законодавства під час будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Коцюбинського, 1 в смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області. Скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 13.09.2013 № 29/89-ю/пл про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13.09.2013. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився позивач (апелянт 1) та відповідач (апелянт 2) та оскаржили її в апеляційному порядку.

Апелянт 1 вважає, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову прийнята без урахування фактичних обставин справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт 1 посилається на те, що судом першої інстанції у оскаржуваній постанові встановлено протиправність проведення відповідачем перевірки, а тому, на думку апелянта, і документи, які винесені Інспекцією за наслідками цієї перевірки, зокрема, постанова від 13.09.2013 № 29/88-ю/пл та припис про зупинення будівельних робіт від 02.09.2013 № 65/29/949-пл/ю, є незаконним та підлягають скасуванню.

Апелянт 2 вважає, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову є незаконною, так як винесена з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її в цій частині скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт 2 посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що Порядок № 553 не поширюється на проведення перевірок об'єктів архітектури ІІ категорії складності, оскільки вжитий у п. 1 цього Порядку сполучник «та» свідчить, що категорії складності IV-V стосуються перевірок ліцензійний умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури. Що стосується проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яка є окремим видом перевірки, то Порядок № 553 не містить обмежень щодо категорії складності об'єктів, які можуть перевірятися Інспекцією. З огляду на викладене, вважає, що суд першої інстанції безпідставно та з порушенням норм матеріального права визнав протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки.

Що стосується скасування постанови від 13.09.2013 № 29/89-ю/пл, то апелянт вказує на те, що на час проведення перевірки будівельний майданчик не був огороджений, хоча будівельні роботи не завершені, а будинок не зданий в експлуатацію, внаслідок чого допущено порушення ДБН А.3.2.-2-2009 ДОДАТОК Б. Також апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було враховано того, що при коригуванні проектної документації така підлягає експертизі в частині, що не відповідає раніше затвердженому проекту будівництва (ДСТУ-Н Б А.2.2-10:2012).

У процесі апеляційного розгляду, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду віл 10.02.2015 допущено заміну відповідача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, яка ліквідована, її правонаступником - Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу апелянта 2 належить задовольнити, а апелянта 1 - залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил ВАТ «Львівська ПМК-7» на об'єкті будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Коцюбинсього, 1 в смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, за результатами якої оформлені актом № 65/29/949-пл/ю від 02.09.2013 (а.с. 15-16).

Цього ж дня було складено протокол про порушення у сфері містобудування № 65/29/949-пл/ю (а.с. 17-18), у якому зафіксовано порушення відповідальність за яке передбачена абз. 3 п. 4 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а саме: виконання будівельних робіт з будівництва об'єкта у період з 14.03.2011 по 04.07.2012 без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт; внесення недостовірних відомостей у декларацію про початок виконання будівельних робіт (кількість квартир у декларації вказано 24, а в натурі є 28 квартир), експертиза проекту будівництва відсутня, відсутні містобудівні умови та обмеження.

На підставі цього протоколу та за вказані у ньому порушення, заступником начальника Інспекції ДАБК у Львівській області Миськівим В.І. 13.09.2013 винесено постанову про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності № 29/88-ю/пл, якою на позивача накладено штраф у розмірі 41292 грн (а.с. 11).

02.09.2013 також було складено протокол про порушення у сфері містобудування № 66/29/949-пл/ю (а.с. 19-20), у якому зафіксовано порушення відповідальність за яке передбачена п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а саме: виконання будівельних робіт з відхиленням від затверджених проектних рішень; будівельний майданчик об'єкта будівництва не огороджений.

На підставі цього протоколу та за вказані у ньому порушення, заступником начальника Інспекції ДАБК у Львівській області Миськівим В.І. 13.09.2013 винесено постанову про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності № 29/89-ю/пл, якою на позивача накладено штраф у розмірі 51615 грн (а.с. 12).

Крім того, 02.09.2013 винесено припис № 65/29/949-пл/ю, яким керуючись ст. 41 Закону № 3038-VI з метою усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, висунуто вимогу зупинити виконання з будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Коцюбинсього, 1 в смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області до приведення проектної документації у відповідність вимогам чинного законодавства.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги позивача виходив з того, що дії відповідача по проведенню перевірки є протиправними, так як така перевірка проведена на підставі Порядку № 553, який стосується проведення перевірок об'єктів архітектури IV-V категорій складності, а згідно матеріалів справи, спірний об'єкт віднесений до ІІ категорії складності.

Щодо вимоги про скасування постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 13.09.2012 № 29/89-ю/пл, то суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, оскільки будівельний майданчик має бути огороджений до завершення будівельних робіт. Проте, як встановлено судом першої інстанції, такі роботи на час проведення перевірки були завершені. Винесення цієї постанови за виконання будівельних робіт з відхиленням від затверджених проектних рішень, суд першої інстанції також визнав необґрунтованим, оскільки під час судового розгляду встановлено, що в частині розмірів вікон та воріт у «цоколі» внесено зміни до проекту, які погоджено автором проекту 10.02.2012.

Щодо вимоги про скасування постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 13.09.2012 № 29/88-ю/пл, то суд першої інстанції дійшов висновку, що така задоволеною бути не може, оскільки факт виконання будівельних робіт у період з 04.11.2010 по 11.03.2011 без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт підтверджується постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2012 по справі № 2а-12242/11/1370. Крім того, позивачем не задекларовано зміну даних у декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.09.2012 № ЛВ08312155612.

З огляду на ці порушення, суд першої інстанції визнав правомірним винесення відповідачем і припису від 12.09.2013 № 65/29/949-пл/ю про зупинення виконання будівельних робіт.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 41 Закону № 3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 3 вказаної статті, орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Частиною 4 статті 41 Закону № 3038-VI визначено права посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки, зокрема, такі мають право: безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

На виконання ст. 41 Закону № 3038-VI Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 553, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що цей Порядок може бути застосовано тільки до перевірок об'єктів IV і V категорії складності, оскільки здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Порядку № 553 на об'єктах IV і V категорії складності стосується лише перевірки дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, так як створення об'єктів архітектури IV і V категорії складності підлягає ліцензуванню. В усіх інших випадках положення Порядок № 553 застосовується в ході процедури здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єктах архітектури незалежно від категорії складності.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з положеннями ч. 4 ст. 41 Закону № 3038-VI, з системного аналізу якої вбачається, що законодавець розрізняє такі види перевірок, зокрема: 1) перевірка відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил (п. 4 ч. 4 ст. 41), 2) здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів містобудування та архітектури (п. 5 ч. 4 ст. 41).

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про протиправність проведення відповідачем перевірки на підставі Порядку № 553 зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 17 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Пунктами 18-19 цього порядку визначено, що Акт перевірки та припис складають у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.

Згідно пунктів 21-22 Порядку № 553 якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис чи від їх отримання, посадова особа інспекції робить у акті та приписі відповідний запис та надсилає такі рекомендованим листом з повідомленням.

Отже, з аналізу наведених вище правових положень можна дійти висновку, що акт перевірки, припис та протоколи про порушення у сфері містобудівної діяльності мають бути доведені до відома порушника, зокрема, шляхом ознайомлення та отримання примірників цих документів. Проте, у разі відмови такої особи від отримання цих документів, посадова особа Інспекції ДАБК робить про це відповідну відмітку та надсилає їх рекомендованим поштовим відправленням.

Як зазначено у акті перевірки, приписі та протоколах про порушення у сфері містобудівної діяльності (а.с. 13-20), такі складені в присутності керуючого санації ВАТ «Львівська ПМК-7» Кобельника О.С., який від підпису та отримання примірників цих документів відмовився, про що перевіряючими зроблено відповідні відмітки, а самі документи направлено рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується листом від 02.09.2012 № 7/13-6-5341, фіскальним чеком про надання послуг поштового зв'язку та роздруківкою про результати відстеження поштового відправлення (а.с. 163-165).

Що стосується посилання позивача на те, що постанови про накладення штрафів за порушення у сфері містобудівної діяльності винесені за відсутності представника ВАТ «Львівська ПМ-7», то суд апеляційної інстанції зазначає, що Порядок визначення процедури накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР) регулюється Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 № 244 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Порядок № 244).

Пунктом 6 Порядку № 244 визначено, що справи про порушення у сфері містобудівної діяльності вирішуються за участь представників суб'єктів містобудування, лише у разі потреби, тобто участь таких суб'єктів є необов'язковою. Крім того, відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо повідомлення позивача про дату, час та місце справ про порушення у сфері містобудівної діяльності, шляхом намагання вручити других примірників протоколів представнику, а коли останній відмовився від їх одержання надіслав їх поштою.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем перевірка проведена, а припис, протоколи та постанови про порушення у сфері містобудівної діяльності складені з додержанням процедури передбаченої Законами № 3038-VI та № 208/94-ВР, Порядками № 553 та № 244.

Щодо порушень, які стали підставою для винесення постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 13.09.2013 № 29/88-ю/пл (а.с. 11), то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Вказана постанова винесена на підставі протоколу про порушення у сфері містобудування від 02.09.2013 № 65/29/949-пл/ю (а.с. 17-18), у якому зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 п. 4 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Положення цієї статті передбачають, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт на об'єктах ІІ категорії складності без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

Отже вказаною нормою передбачено відповідальність, яка за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, так і внесення недостовірних даних у зазначену декларацію.

Згідно матеріалів перевірки та вказаного вище протоколу, ВАТ «Львівська ПМК-7» 03.09.2012 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ08312155612 у якій в графі «основні показники об'єкта будівництва» зазначено, що багатоквартирний житловий будинок складається з 24 квартир (а.с. 9).

Однак, як встановлено під час перевірки та це вбачається із наявного у справі наказу № 25 від 20.06.2010 (а.с. 74) реальна кількість квартир становить 28, що не відповідає задекларованим даним у декларації про початок виконання будівельних робіт, та за своєю суттю є правопорушенням передбаченим абз. 3 п. 4 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання позивача на те, що такі розбіжності викликані внесенням змін до проекту будівництва шляхом перепланування дворівневих квартир четвертого поверху і мансарди в окремі однорівневі квартири, оскільки позивач затверджуючи наказом № 25 від 20.06.2010 проектно-кошторисну документацію уже передбачав, що будинок складатиметься з 28 квартир (а.с. 74). Однак, 03.09.2012 подаючи декларацію про початок виконання будівельних робіт вказав недостовірну інформацію - 24 квартири (а.с. 9 зворот).

Ще однією з підстав для винесення цієї постанови стало встановлення недостовірних відомостей щодо експертизи проекту будівництва (Експертиза проекту будівництва відсутня, по проектній документації даного об'єкту не проводилась).

Суд першої інстанції погодившись з доводами позивача вказав на те, що виходячи з положень ст. 31 Закону № 3038-VI та п. 10 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 560 (далі - Порядок № 560) обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва об'єктів, що належать до IV і V категорії складності. Оскільки спірне будівництво належить до ІІ категорії складності, проведення такої експертизи проекту є необов'язковим.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф не за відсутність експертизи, а за внесення недостовірних відомостей у декларацію про початок виконання будівельних робіт. Як вбачається, у декларації про початок виконання будівельних робіт зазначено, що експертиза проекту будівництва проведена Львівською обласною службою української державної інвестиційної експертизи, відповідальний експерт проекту - Вільчинський Є.П., що свідчить про визнання позивачем необхідності проведення такої експертизи. Однак, до перевірки такої експертизи надано не було. Доказів існування такої експертизи не надано і процесі судового розгляду, а наданий позивачем комплексний висновок № 5.457К від 20.05.2005 (а.с. 180-181) стосується іншого об'єкта будівництва, а саме « 60-ти квартирний житловий будинок у м. Пустомити Львівської області».

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує на помилковість висновків суду першої інстанції на необов'язковість проведення експертизи проекту спірного будівництва, оскільки не враховано, що згідно ст. 31 Закону № 3038-VI та п. 10 Порядку № 560 окрім тих об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, обов'язковій експертизі підлягають також проекти будівництва об'єктів, які споруджуються на територіях із складними інженерно-геологічними та техногенними умовами, - щодо їх міцності, надійності та довговічності.

Згідно ДБН А.2.1-1-2008 «Вишукування. Інженерні вишукування для будівництва» складними інженерно-геологічними умовами вважають інженерно-геологічні умови II та III категорій складності, які визначаються за особливістю рельєфу, гідрогеологічного режиму, наявності сейсмічності 6 і більше балів, присутністю потенційно небезпечних природних і техногенних процесів, серед яких: селі, лавини, переробка берегів річок, озер, водосховищ, підтоплення територій, карст, суфозія, схилові процеси (зсуви,обвали, соліфлюкція); а також специфічними видами ґрунтів, які складають будівельний майданчик, серед яких, зокрема, багаторічно мерзлі, просідаючі, набухаючі, органо-мінеральні та органічні, засолені, елювіальні, техногенні.

Таким чином, проектна документація на будівництво об'єктів І-ІІІ категорії складності, що споруджуються на територіях із складними інженерно- геологічними умовами (II та III категорій складності) підлягають обов'язковій експертизі щодо їх міцності, надійності та довговічності відповідно до Порядку № 560.

Враховуючи карту ЗСР-2004-А ДБН В.1.1-12:2006 «Будівництво у сейсмічних районах України» Львівська область знаходиться у 6 сейсмічній зоні, а тому експертиза проекту (чи його коригування є обов'язковою).

Вказані обставини підтверджуються також наявною у справі копією технічного висновку про інженерно-геологічні вишукування для будівництва для будівництва будинку по вул. Коцюбинського, 1 в смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області (а.с. 65), у якому зазначено, що категорія грунтів за сейсмічними властивостями - ІІ (таб. 1.1. ДБН В.1.1-12:2006).

Також під час перевірки встановлено, що позивачем недостовірно зазначено інформацію про наявність містобудівних умов та обмежень (відсутні).

Суд першої інстанції під час вирішення справи, вказав на помилковість таких висновків, оскільки під час перевірки не вимагались та не досліджувалось те, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт перевірки, видано відділом містобудування та архітектури Яворівської РДА 29.11.2010 за № 1994 про що зазначено у декларації про початок виконання будівельних робіт (а.с. 9-10).

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вказані містобудівні умови та обмеження надані для будівництва 23 квартирного житлового будинку, а реально здійснено будівництво будинку на 28 квартир.

Що стосується здійснення у період з 14.03.2011 по 04.07.2012 будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, то суд першої інстанції вірно зазначив, що такі обставини встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України у цій справі не доказуються. Ці обставини також підтверджуються наявною у матеріалах справи копією загального журналу виконання будівельних робіт (а.с. 167-178).

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання на те, що позивача уже притягували до відповідальності за здійснення будівництва без реєстрації декларації на початок виконання будівельних робіт, оскільки згідно наявних у справі копій постанови про адміністративне правопорушення від 19.12.2011 № 29/58-ф та від 14.10.2011 № 29/252-ф, до такої відповідальності притягувався ОСОБА_5 в порядку КУпАП (ч.ч. 3, 4 ст. 96), а не ВАТ «Львівська ПМК-7», як суб'єкт містобудування згідно Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності».

При цьому суд апеляційної інстанції, досліджуючи зазначене порушення, враховує те, що стаття 238 ГК України встановлює, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері містобудівної діяльності полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері містобудівної діяльності, Інспекція, приймаючи рішення про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Враховуючи те, що штраф передбачений ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» є адміністративно-господарською санкцією, такий повинен застосовуватись у межах строків, визначених статтею 250 ГК України, частина перша якої, зокрема, передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 27.05.2014 № 21-126а14.

Як вбачається із постанови від 13.09.2013 № 29/88-ю/пл, виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт мало місце у період з 14.03.2011 по 04.07.2012, та і могло мати місце тільки до 03.09.2012, оскільки цією датою позивачем отримано зареєстровану декларацію.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані обставини були враховані відповідачем під час винесення постанови від 13.09.2013 № 29/88-ю/пл, оскільки як уже зазначалося вище, абз. 3 п. 4 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», передбачає відповідальність, яка за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, так і внесення недостовірних даних у зазначену декларацію. Враховуючи визначений ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати (1147 грн), санкцію вказаної статті (36 мінімальних заробітних плат) та розмір штрафу накладеного на позивача - 41292 грн (1147 х 36) суд апеляційної інстанції вбачає, що штраф до позивача застосовано за одне порушення (наведення недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування постанови від 13.09.2013 № 29/88-ю/пл, а доводи апелянта 1 цих висновків не спростовують.

Щодо постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 13.09.2013 № 29/89-ю/пл, то суд апеляційної інстанції вважає, що така є правомірною, з огляду на таке.

Вказана постанова винесена на підставі протоколу про порушення у сфері містобудування від 02.09.2013 № 66/29/949-пл/ю (а.с. 19-20), у якому зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Положення цієї статті передбачають, що суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Такі порушення виразились в тому, що виконання будівельних робіт проведено з відхиленням від затверджених проектних рішень (на відмітці - 2.800 запроектовано приміщення господарського блоку та електрощитове приміщення з вікнами в задній стіні лінійними розмірами: 2,46м. х 0,86 м, а в натурі в задній стіні будинку влаштовано ворота лінійними розмирами: 2,4м. х 2,10 м., в передній стіні запроектовано вікна шириною 2,46 м, а в натурі влаштовано вікна шириною 1,42 м.), чим порушено ст.ст. 9, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Суд першої інстанції, скасовуючи постанову від 13.09.2013 № 29/89-ю/пл, погодився з доводами позивача про те, що до проекту в частині розмірів вікон та воріт внесено зміни, які погоджено автором проекту 10.02.2012.

Однак, судом першої інстанції не було враховано того, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у прядку визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно п. 3.12 ДСТУ-Н Б А.2.2-10:2012 коригування проектної документації - внесення змін до затвердженого (схваленого) проекту будівництва на підставі завдання на коригування.

Пунктом 8.7 цього ДСТУ визначено, що при коригуванні проектної документації враховуються вимоги чинних нормативних документів та вихідних даних на проектування. Відкоригована проектна документація підлягає експертизі в частині, що не відповідає раніше затвердженому проекту будівництва.

Однак, вказаних вище вимог, позивачем не дотримано, а тому відповідач правомірно вказав на ці порушення.

Ще однією підставою для винесення цієї постанови стало встановлення, що будівельний майданчик об'єкту будівництва не огороджений що є порушенням п. 1.5, п. 2.2.3 ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва», п. 6.2.1 ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення.» п. 5.3, п. 5.4 ДБН В. 1.2-12-2008 «Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки».

Суд першої інстанції вказав на те, що відсутність огорожі зумовлена закінченням будівельних робіт.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки безпідставними, оскільки відповідно до п. 9 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011, на об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно із державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання.

Однак, як вбачається із акта перевірки, на час її проведення на об'єкті не були завершені роботи з зовнішніх опоряджувальних робіт та благоустрою території, а тому згідно п. 6.2.1 ДБН А.3.2-2-2009 Додаток Б, будівельний майданчик повинен був бути огородженим згідно ГОСТ 23407-78.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність постанови від 13.09.2013 № 29/89-ю/пл, а тому позов у цій частині також задоволеним бути не може.

Щодо позовної вимоги про скасування припису про зупинення виконання будівельних робіт від 02.09.2013 № 65/29/949-пл/ю, то безпідставними є посилання позивача на те, що такий припис може виноситись тільки у випадку відсутності декларації про початок виконання будівельних робіт.

Частиною 4 статті 41 Закону № 3038-VI визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Отже, з аналізу наведеної норми вбачається, що припис про зупинення виконання будівельних робіт може бути винесений, якщо будівельні роботи не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, а також якщо такі виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Оскільки у процесі судового розгляду встановлено наведені вище порушення у сфері містобудівної діяльності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність винесення відповідачем припису про зупинення виконання будівельних робіт.

Доводи апелянта 1 цих висновків не спростовують, а тому апеляційна скарга ВАТ «Львівська ПМК-7» задоволеною бути не може.

З огляду на те, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування в цій частині та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні цих позовних вимог. У решті суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги апелянта 1 не спростовують висновків рішення суду.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області - задовольнити, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівська ПМК-7» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2013 року у справі № 813/7196/13-а - скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні цих вимог відмовити.

У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2013 року у справі № 813/7196/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

Д.М. Старунський