ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 916/4747/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на постановувід 17.03.2015 р. Одеського апеляційного господарського суду

у справі№916/4747/14 господарського суду Одеської області

за позовомДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради

доТОВ "Об'єднана торгівельна мережа"

простягнення 112482,29 грн. боргу та 9716,59 грн. пені

за зустрічним позовомТОВ "Об'єднана торгівельна мережа"

доДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради

простягнення 965612,22 грн.

за участю представників:

позивача: Доброва Р.М., дов.№01-36/45 від 30.03.2015;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Клопотання ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" про відкладення розгляду справи колегією суддів відхилено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2015 (суддя Я. Брагіна), в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості по орендній платі за приміщення в сумі 112482, 20 грн. та пені за прострочку платежу в розмірі 9716 грн., а також у задоволенні зустрічного позову про повернення безпідставно сплаченої орендної плати 965612 грн. 22 коп. ?відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 (судді Л. Будішевська, М. Мишкіна, С. Таран), рішення місцевого суду скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову. В цій частині прийняте нове рішення: зустрічний позов задоволено, стягнуто на користь ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" 965612 грн. 22 коп. В іншій частині рішення суду від 04.02.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Висновки судів ґрунтуються на неналежно встановлених обставинах і досліджених доказах. Орендар отримав об'єкт оренди 31.10.2012 у користування по акту без зауважень про що свідчать особистий підпис керівника та печатка. А що сталося з об'єктом у орендаря у подальшому Департаменту не відомо. Судами неправильно застосована ч.6 ст.762 ЦК України: ними не встановлено з вини орендодавця чи орендаря приміщення зайняло ТОВ "Наталка-Трейд". Якщо це відбулося з вини орендаря, то він безпідставно звільнений від сплати заборгованості по оренді приміщення. Судами не досліджено договір суборенди від 01.11.2012 р., укладений між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа", про що зазначено у постанові ВГСУ від 10.07.2013 у справі№916/347/13. Однак суди цей договір у відповідача не витребували, а ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" умисно приховало його існування. ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" порушило умови договору оренди і без згоди Департаменту передало приміщення у суборенду. Отже, підстав для застосування ч.6 ст.762 ЦК України немає. Договір суборенди був наданий при розгляді справи №916/347/13 ТОВ "Наталка-Трейд", але суд зазначив що він не може посилатися на цей доказ, оскільки він отриманий з порушенням порядку встановленого ГПК України. Між іншим договір суборенди недійсним не визнавався і сторонами виконувався.

31.07.2014 сторони уклали додатковий договір про розірвання договору оренди №18 від 31.10.2012 р. і спірне приміщення по акту прийому-передачі приміщення від 31.07.2014 було повернено Департаменту. Тобто, договір оренди було розірвано за згодою сторін. Судами не встановлено що він розірваний достроково у зв'язку з тим, що орендодавець не виконував своїх зобов'язань. Тобто, в період дії договору оренди приміщення, орендодавець отримував орендну плату від орендаря на підставі діючого договору. Відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України, сторони не мають право вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У рішенні суду від 26.08.2014 у господарській справі №916/347/13, що набрала законної сили, встановлено, що ТОВ "Наталка-Трейд" знаходиться у спірному приміщенні з 06.02.2013р. Судами не досліджено, а хто користувався приміщенням з 31.02.2012 по 06.02.2013 та після виселення ТОВ "Наталка-Трейд". Суди не дослідили з чиєї вини в спірному приміщенні опинилося ТОВ "Наталка-Трейд", тобто не встановили всі обставини необхідні для застосування ч.6 ст.762 ЦК України. Таким чином, посилання апеляційного суду на цю норму права не обґрунтовано відповідними доказами. За таких обставин застосування апеляційним судом ст.1212 ЦК України та задоволення зустрічного позову є безпідставним.

На отримані Департаментом комунальної власності кошти від сплати орендної плати за комунальне майно нараховується податок на додану вартість який перераховується до Державного бюджету України і повернення його на підставі судового рішення здійснюється Держказначейством, яке до справи судом не залучалось.

Таким чином, суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст.ст.526, 598, 599, 762, 767 ЦК України, ст.26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та прийняв постанову в порушення вимог ст.43 ГПК України без з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для розгляду цієї справи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевим судом встановлено наступне.

31 жовтня 2012 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна мережа" (надалі - орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №18, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 13 загальною площею 686,2 кв. м.

За умовами п. 1.2 договору передача в оренду об'єкта, зазначеного у п. 1.1 договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на підставі розпорядження міського голови № 1047-01р від 31.10.2012 р.

Пунктом 1.3 договору визначено строк дії договору оренди, а саме: із 31 жовтня 2012 року до 30 вересня 2015 р.

Згідно умов п. 2.4 договору, орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.3 договору, орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невикористання орендованого приміщення на протязі 3-х місяців, або невиконання чи порушення умов цього договору орендарем.

Пунктом 4.8 договору визначено, що орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодження орендодавця.

За умовами п. 7.6 договору, договір може бути розірваний на вимогу однієї з сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Усі зроблені орендарем у будівлі невід'ємні поліпшення передаються орендодавцю безоплатно.

У відповідності до п. 7.11 договору, дія договору оренди припиняється внаслідок: - закінчення строку, на який його укладено; - продажу об'єкта оренди за участю орендаря; - загибелі об'єкта оренди; - достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; - банкрутства або ліквідації орендаря; - в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

На виконання умов договору оренди від 31.10.2012 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради передав, а орендар прийняв приміщення, загальною площею 686,2 кв. м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 13, відповідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно акту приймання-передачі приміщення від 31.10.2012 р.

В подальшому суд, застосувавши ст.35 ГПК України, з посиланням на судові рішення у справах №916/347/13-г та №916/1668/13, встановив, що нежитлові приміщення, які орендував відповідач, займає ТОВ "Наталка-Трейд". Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2014 у справі №916/1668/13 встановлено, що договір суборенди між ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" та ТОВ "Наталка-Трейд" не був укладений і докази передачі приміщень останньому відсутні. ТОВ "Наталка-Трейд" виселено зі спірних приміщень рішенням суду у справі №916/347/13-г, а в розірванні договору №18 Департаменту було відмовлено за недоведеністю порушень його умов ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" (т.1, арк.149-154).

Зважаючи на цей факт, з посиланням на ч.6 ст.762 ЦК України, суд дійшов висновку що орендар не міг користуватися орендованими приміщеннями через обставини, за які він не відповідав і відмовив в задоволенні первісного позову.

Щодо зустрічного позову, то місцевий суд вказав, що відповідно до умов договору оренди (п.3.3) орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання цього договору у разі невикористання орендованого приміщення на протязі 3-х місяців. Договір оренди було розірвано додатковим договором 31.07.2014 і приміщення повернуто Департаменту комунальної власності.

Суд дійшов висновку, що договір оренди №18 від 31.10.2012 р. діяв до 31.07.2014 р. Відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором сторін №18 інше не встановлено. На підставі викладеного місцевий суд відмовив в задоволенні зустрічного позову щодо повернення сплаченої орендної плати.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову і не погодився з відмовою у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа". Встановлено, що з моменту укладення договору оренди приміщення №18 від 31.10.2012 і до моменту його розірвання 31.07.2014 орендар не міг користуватися орендованими приміщеннями, оскільки вони були зайняті іншою юридичною особою. Але відповідно до платіжних документів і умов договору №18 від 31.10.2012 орендар сплатив орендну плату в сумі 965612 грн. 22 коп. Плата, відповідно до ст.762 ЦК України справляється за користування орендованим майном. А якщо наймач не міг використовувати майно через обставини, за які він не відповідає, то звільняється від плати за весь час, коли не міг користуватися майном.

З посиланням на ч.6 ст. 762 та п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України апеляційний суд скасував рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, і в цій частині виніс нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнив.

Зважаючи на встановлені обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до договору оренди № 18 від 31.10.2012 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) передав, а ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" (орендар) прийняло у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 686,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 13 за актом прийняття-передачі від 31.10.2012 року. Встановлено, що в прийнятих по акту орендованих приміщеннях знаходилась інша юридична особа ТОВ "Наталка-Трейд".

ТОВ "Наталка-Трейд" було виселено зі спірних приміщень рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2013 у справі №916/347/13г за позовом ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" (том.1, арк.78).

Департамент комунальної власності у відзиві на зустрічний позов, поясняв, що у постанові ВГСУ від 10.07.2013 у справі №916/347/13 за позовом ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" до ТОВ "Наталка-Трейд" про виселення зазначено, що суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач займає спірне приміщення на підставі договору суборенди від 01.11.2012 р., який укладений між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа". Разом з тим, апеляційний господарський суд у порушення вимог ст. 101 ГПК України, не з'ясувавши причини неподання доказів до місцевого господарського суду, прийняв наданий відповідачем додатковий доказ у справі, зокрема : договір суборенди від 01.11.2012 року, укладений між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа", та не зазначив у постанові підстави такого прийняття. Апеляційний господарський суд послався на докази (договір суборенди від 23.06.2012 року, договір оренди нежитлового приміщення від 07.07.2006 року № 8-191), які витребувані ухвалою від 14.05.2013 року з власної ініціативи суду за відсутності відповідного клопотання сторони з обґрунтуванням неможливості самостійно подати необхідні докази для розгляду справи та наявності поважних причин неподання цих доказів до суду першої інстанції. В постанові суд апеляційної інстанції не зазначив підстави вчинення відповідних процесуальних дій, що свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. ст. 43, 38 ГПК України.

Крім цього у відзиві зазначено, що Департамент звертався до суду з позовом до ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" про розірвання договору оренди №18 від 31.10.2012. Відповідач заперечував проти позову і не бажав розірвання договору. Рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2013 у справі №916/1668/13, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, Департаменту комунальної власності у позові було відмовлено. (т.1, арк.141,150). Орендар ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" продовжував сплачувати орендну плату. Тобто, судом не було встановлено факту невиконання ТОВ "ОТМ" умов договору оренди приміщення №18.

При розгляді справи №916/1668/13 встановлено, що договір суборенди від 01.11.2012 між ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" та ТОВ "Наталка-Трейд" є неукладеним.

З наведеного вбачається, що незважаючи на те, що орендоване приміщення було зайнято іншою юридичною особою, орендар по договору №18 від 31.10.2012 проти розірвання його в суді 12.09.2013 заперечував. (т.1, арк.149).

Договір оренди приміщень №18 від 31.10.2012 сторони розірвали достроково за домовленістю сторін додатковим договором від 31.07.2014 (том.1, арк.105).

При розгляді зазначених вище справ №916/347/13-г та №916/1668/13, як стверджує Департамент комунальної власності, судами встановлено, що ТОВ "Наталка-Трейд" знаходилась у спірному приміщення з 06.02.2013 (т.1, арк.77) і ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" не довело, що ТОВ "Наталка-Трейд" знаходилась у цьому приміщення з листопада 2012 по січень 2013 р.

Судами це твердження не спростовано: не перевірено хто користувався приміщенням з 31.10.2012 до 06.02.2013; коли було висилено ТОВ "Наталка-Трейд"; хто займав приміщення з дати виселення і до розірвання договору 31.07.2014 р. оренди приміщення №18.

Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 6 (шостою) цієї статті встановлено, що наймач звільняється від оплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Статтею 767 ЦК України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому у належному стані.

Заважаючи на ці норми права, заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що акт передачі приміщення в оренду від 31.10.2012 ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" підписало без зауважень з чого слідує, що ТОВ "Наталка-Трейд" там не було.

Суди попередніх інстанцій не дослідили коли у спірному приміщенні з'явилося ТОВ "Наталка-Трейд", хто дозволив, яким чином: якщо віддали ключі, то хто; якщо зайняло приміщення самоуправно, зламавши замки, то яким документом це підтверджується (актом, протоколом міліції та інше). В оскаржуваній постанові апеляційного суду зазначено, що спірне приміщення на час укладення договору оренди не було вільне, а використовувалось іншою юр.особою.- ТОВ "Наталка-Трейд". По-перше, дане твердження не підтверджено посиланнями на конкретні докази. По-друге, Департамент стверджує, що ТОВ "Наталка-трейд" використовує приміщення з 06.02.2013 року. По-третє, зважаючи на зміст ч.3 ст.767 ЦК України, апеляційний суд надав неправильну правову оцінку обставинам, що підтверджує акт прийому-передачі приміщення від 31.10.2012 до договору оренди приміщення від 31.10.2012.

Колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду що орендар не отримав в користування орендоване ним приміщення. Висновок, що ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" не відповідає за обставини, що склалися, на думку колегії суддів, є передчасним.

Судами безпідставно застосована ст.35 ГПК України. Не потребують доказування факти, встановлено рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, вони не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. В даній справі ТОВ "Наталка-Трейд" участі не приймає. А в справах №916/1668/13 та №916/347/13-г воно було відповідачем.

Договір оренди приміщень №18 діяв до 31.07.2014 і розірваний за домовленістю сторін. Саме по собі розірвання договору не може бути підставою для застосування ст.1212 ГПК України, оскільки відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:

повернення виконаного за недійсним правочином;

витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами існував договір оренди приміщень, а кошти які просить стягнути відповідач (позивач по зустрічному позову) отримано орендодавцем як оплата за здані в оренду приміщення, то такі кошти набуто за наявності правової підстави (договору) а тому їх не можна витребувати відповідно до положень ст.1212 ЦК України як безпідставне збагачення. (Пост Верховного Суду України 13/031 від 17.06.2014 у справі №13096-12, від 25.02.2015 №910/1913/14).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. В порушення вимог ст.43 ГПК України, справа розглянута судами без дослідження всіх обставин що мають значення для правильного вирішення спору. Ними неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст.653, 762, 1212 ЦК України, ст.35 ГПК України. Відповідно до ст.11110 ГПК України прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до місцевого суду.

Під час повторного розгляду справи суду необхідно з'ясувати правові підстави позову. Ретельно дослідити докази та надати їм правильну правову оцінку. З'ясувати обставини що мають значення для розгляду справи, зокрема: хто займав приміщення до появи ТОВ "Наталка-Трейд" та після його виселення; коли приміщення зайняла інша особа; якими доказами підтверджується. Суди не надали правової оцінки тому факту, що орендар заперечував розірванню договору оренди №18 від 31.10.2012 і в повному обсязі сплачував орендну плату. Тобто, не з'ясовано з чиєї вини зростали збитки наймача. В договорі про розірвання договору оренди №18 не вказано що орендодавець не виконував своїх зобов'язань. З'ясувати що перераховував орендодавець до бюджету; частину орендної плати за комунальне майно або податки і вирішити питання щодо залучення у справу Держказначейства.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України,?Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі №916/4747/14 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий, суддя В. Овечкін

Судді:Є. Чернов

В. Цвігун