ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 914/2492/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Іскра"

на постановувід 31.03.2015 р. Львівського апеляційного господарського суду

у справі№914/2492/14 господарського суду Львівської області

за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"

доПублічного акціонерного товариства "Іскра"

простягнення 7 020719,36 грн.

за участю представників:

позивача: Станька М.М., дов. від 03.04.2015 №ЛВ07/1-2330-15; Шияна М.В., дов. від 13.01.2015 №07/4-84;

відповідача: Маньківської Л.Р., дов. від 13.01.2015 №04/01; Рябця В.М., дов. від 02.02.2015; Костіва М.А., наказ від 21.02.2009 №201/123-03;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.09.2014 (суддя Р. Крупник), позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Іскра" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" 7020719,36 грн. заборгованості та 73080 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 (судді Т. Костів, Р. Марко, М. Желік), рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2014 скасовано, прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації, "Львівгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра" 36 540,00 грн. судового збору та 100000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015 р. справу було направлено на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 (судді Т. Бонк, С. Бойко, Г. Якімець) рішення місцевого суду від 11.09.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, ПАТ "Іскра" - відповідач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду від 11.09.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скаржник не згодний з встановленими обставинами. Наполягає на тому що ПАТ "Львівгаз" було боржником по орендній платі за користування газопроводом на суму, яка була еквівалентна вартості послуг по транспортуванню природного газу розподільними газопроводами, а тому сторони по договору оренди газопроводу мали право зарахувати зустрічні позовні вимоги. Скаржник не згодний з оцінкою судом актів звірок та протоколів про зарахування зустрічних позовних вимог. Протоколи про взаємозалік в судовому порядку не оскаржені, а тому стягнення по актам прийому-передачі природного газу неможливо. Відповідно до ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом. Сторони в договорах про постачання газу будь-яких застережень щодо неможливості проведення взаємозаліку не вказували.

У судовому засіданні представник відповідача також наголосила на тому, що суди не звернули уваги на те що в даному випадку мова йде про спосіб припинення зобов'язання. Тобто "виконання, проведене належним чином" та "зарахування зустрічних позовних вимог" це два різні способи припинення зобов'язання. В договорі поставки газу від 01.01.2012 р. сторони погодили лише один спосіб припинення зобов'язання - це "виконання проведене належним чином", а саме: виконання зобов'язання виключно грошовими коштами на спецрахунок (ст.599 ЦК України). Але ні умовами договору, ні законом не встановлено заборони на припинення зобов'язання іншим способом.

В порушення вимог ст.101 ГПК України апеляційний суд долучив до матеріалів справи додаткові докази без подання клопотання з боку сторони, та які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд вийшов за межі предмету та підстав позовних вимог. Самостійно досліджував договір оренди газопроводів та обрахував розмір орендної плати.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив ПАТ "Львівгаз", в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

На виконання своїх зобов'язань по договорам №В128 від 01.06.2011 та №В128 від 01.01.2012 р. поставки газу відповідачу за період з 01.06.2011 по 31.12.2013 було поставлено газ в обсягах 29656931 куб.м на загальну суму 129549130,36 грн.

На банківський рахунок ПАТ "Львівівгаз" (постачальника) від покупця ПАТ "Іскра" за поставлений газ надійшло 119129467,77 грн. Різниця в оплаті газу за зазначеним договорам становить 10419662,59 грн. Дана сума пред'явлена до стягнення.

Заявою позивач зменшив суму позову до 7020719 грн. 36 коп. заборгованості за газ поставлений за договором поставки №В128 від 01.01.2012 (т.4, арк. 64).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що всі суми, передбачені в протоколах про залік зустрічних вимог зараховувалися в рахунок зобов'язань відповідача за Договорами №В128 від 01.06.2011р. та 01.01.2012р. поставки газу, оскільки жодних зобов'язань за Договором з транспортування газу №В128 від 01.01.2011р., у відповідача не було, так як цей договір фактично не виконувався.

Судами було встановлено, що 01.01.2011р. між позивачем ПАТ "Львівгаз" (в договорі названий "Виконавцем") та відповідачем ВАТ "Іскра" (в договорі названий "Споживач") укладено Договір №В-128 про надання послуг з транспортування природного газу.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.3 предметом Договору №В-128 від 01.01.2011р. є надання Виконавцем послуг з транспортування природного газу Споживачу розподільними мережами та оплата наданих послуг Споживачем. При транспортуванні природного газу отриманого з ресурсів НАК "Нафтогаз України" даний Договір вважається Технічною угодою щодо порядку організації обліку газу (Т.1 а.с.30-38).

В даному контексті слід зазначити, що в період з 01.06.2011 року по 31.12.2013 року між позивачем ПАТ "Львівгаз" та НАК "Нафтогаз України" були укладені договори купівлі - продажу природного газу, які були долучені до матеріалів справи :

• договір №14/1170/10 від 15.11.2010 року на 2011 рік та січень - лютий 2012 року;

• договір № 2012/1-ПР від 23.02.2012 року на 2012 рік;

• договір № 2013-412-ПР від 31.01.2013 року на 2013 рік.

У відповідності до вимог договорів НАК "Нафтогаз України" зобов'язана передати у власність ПАТ "Львівгаз" природний газ, а ПАТ "Львівгаз" прийняти та оплатити газ. Газ, що продається за такими договорами, може бути використано ПАТ "Львівгаз" виключно з метою подальшої реалізації промисловим споживачам чи іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами природного газу (п.1.1 - 1.2 згаданих договорів).

В період з 01.06.2011 року по 31.12.2013 року єдиним постачальником природного газу для відповідача ПАТ "Іскра" був позивач ПАТ "Львівгаз".

Актами приймання-передачі природного газу між НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Львівгаз", природний газ для промислових споживачів, в т.ч. відповідача, отримано саме з ресурсу НАК "Нафтогаз України". Отже, в цей період Договір №В-128 від 01.01.2011р. транспортування газу вважається Технічною угодою щодо порядку організації обліку газу.

ПАТ "Львівгаз" на підставі ліцензій Серія АА №224417, що діяла в період з 29.03.2000 року по 28.03.2010 року, Серія АВ №527158, що діяла в період з 29.03.2010 року по 28.03.2015 року, Серія АГ №507388, що діяла в період з 24.03.2011 року по 23.03.2016 року здійснює діяльність з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, на підставі ліцензії серії AГ №507387 виданої 06.04.2011 року здійснює розподіл природного, нафтового газу (метану) вугільних родовищ.

Отже, відповідно до п. 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" ПАТ "Львівгаз" є одночасно газопостачальним підприємством та газорозподільним підприємством.

Відповідно до п.10 "Порядку забезпечення споживачів природним газом", затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2001 року №1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" (надалі - Порядок 1729), постачальники природного газу у разі постачання природного газу за регульованим тарифом укладають з газотранспортним і газодобувним підприємством та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на здійснення розподілу природного і нафтового газу, договори про транспортування природного газу.

Відповідно до п.12 Порядку 1729, газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу забезпечують транспортування природного газу в обсягах, визначених постачальниками за регульованим тарифом, відповідно до договорів, укладених із зазначеними постачальниками.

Крім цього, суд звертає увагу, що згідно п. 3.3. "Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації", яку затверджено Постановою НКРЕ від 04.09.2002 №983 (із змінами, внесеними постановою НКРЕ від 25.06.2009 №749) тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом є складовими загальної ціни реалізації природного газу.

Згідно п. 1.2., 1.3., 1.4. Методики №983 Методика призначена для розрахунку тарифів на послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для споживачів України. Вартість послуг з транспортування та постачання природного газу є складовою відпускної ціни на природний газ для споживачів. Оплата послуг з транспортування та постачання природного газу здійснюється споживачами природного газу (замовниками) за тарифами, визначеними згідно з цією Методикою.

Отже з наведеного випливає, що відповідно до умов договорів поставки газу до ціни газу включено тариф на транспортування природного газу розподільними та магістральними трубопроводами та передбачено всі умови, необхідні для постачання та транспортування газу до об'єктів споживача (відповідача).

Враховуючи наведене, суд вважає, що в період з 01.06.2011 року по 31.12.2013 року між сторонами не виникало відносин з транспортування природного газу відповідачу (споживачу) розподільними мережами на підставі Договору транспортування газу №В-128 від 01.01.2011р. (т.1, арк. 34).

Крім цього, між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди газопроводу ГРС "Винники" - ВАТ "Іскра" №0102111/81 від 01.01.2011 року (надалі - Договір оренди газопроводу), відповідно до п.1.1 котрого орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування (оренду) газопровід високого тиску ГРС "Винники" (нова) - ВАТ "Іскра" та катодні станції - 4 штуки, які належать орендодавцю на праві власності (Т.1 а.с. 41-46).

Відповідно до п.1.3 вказаного Договору об'єкт оренди буде використовуватися орендарем для передачі природного газу споживачам по газопроводу на умовах даного договору.

Згідно п.5.1 Договору оренди газопроводу за користування об'єктом оренди орендарю (позивачу) встановлюється орендна плата, яка є еквівалентною вартості послуг по транспортуванню природного газу розподільними газопроводами згідно з Договором №В128 від 01.01.2011р. та будь-яких інших договорів, які будуть укладені орендодавцем (споживачем) та орендарем (ПАТ "Львівгаз") про надання послуг по транспортуванню природного газу в період дії даного договору оренди.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.06.2011р. до договору оренди газопроводу ГРС "Винники" - ВАТ "Іскра" від 01.01.2011 року №0102111/81 сторони домовилися з 01 червня 2011 року викласти пункт 5.1. Договору в наступній редакції: "За користування об'єктом оренди Орендарю встановлюється орендна плата, яка є еквівалентною вартості послуг по транспортуванню природного газу розподільними газопроводами згідно з договором №В-128 від 01 січня 2011 року, та будь-яких інших договорів, які будуть укладені Орендодавцем (Споживачем) та Орендарем (ПАТ "Львівгаз") про надання послуг по транспортуванню природного газу в період дії даного договору оренди. При укладенні між Орендодавцем (Споживачем) та Орендарем (Постачальником ПАТ "Львівгаз") договорів з постачання природного газу в період дії даного договору оренди, орендна плата збільшується на 31,2 грн. (з врахуванням ПДВ) за кожну тисячу метрів кубічних поставленого газу від ПАТ "Львівгаз".

Апеляційний суд прийшов до висновку, що вартість оренди газопроводу по Договору оренди газопроводу ГРС "Винники" - ВАТ "Іскра" №0102111/81 від 01.01.2011 року в період з 01.06.2011 року по 31.12.2013 року складала 31,2 грн. (з врахуванням ПДВ) за кожну тисячу метрів кубічних поставленого газу від ПАТ "Львівгаз"становить 925296,25 грн. : (29656,93 тис. м3 х 31,2), оскільки послуги з транспортування природного газу розподільними мережами відповідачу не надавались (т.1 арк.11,41-47; т.5 арк.114-119).

У справі №914/622/14 за позовом ПАТ по газопостачанню і газифікації "Львівгаз", м. Львів, до ПАТ "Іскра", м. Львів, про зобов'язання прийняти з оренди газопровід високого тиску ГРС "Винники (нова) - ПАТ "Іскра" та 4 катодні станції шляхом підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди до договору від 01.01.2011 року № 0102111/8104 та акту перевірки герметичності газопроводу та стягнення судових витрат судами встановлено преюдиційну обставину, що договір оренди припинив свою дію 31.12.2013 р. Також судами встановлено преюдиційну обставину, що на виконання п. 4.1.1. договору - ПАТ "Львівгаз" 03.01.2014р. направив ПАТ "Іскра" належно оформлені ним акти приймання-передачі газопроводу з оренди.

Вищий господарський суд України у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі 914/622/14 зазначив, що відповідач зобов'язаний прийняти газопровід з оренди.

Ці обставини свідчать, що у зв'язку з припиненням підстав для володіння майном (ст. 399 ЦК України), користувач газопроводу направленням актів приймання-передачі газопроводу з оренди, вчинив відмову від володіння майном і повернув майно власнику.

З моменту отримання актів приймання-передачі газопроводу з оренди, власник газопроводу (ПАТ "Іскра") відновив фактичне володіння ним, оскільки мав можливість здійснювати фактичне володіння без обмежень.

Предметом спору у справі №914/622/14 було не спонукання відповідача вступити у фактичне володіння своїм майном, а документально оформити цей факт згідно з вимогами закону. А тому твердження відповідача про те, що ПАТ "Львівгаз" продовжує користуватися газопроводом є безпідставними.

Частиною 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 р. встановлено, щодо визначення у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку гарантованого постачальника, функції такого постачальника здійснюють суб'єкти господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Постанова КМУ №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" прийнята лише 25 липня 2012 р. - і за наслідком прийняття цієї Постанови жодних змін до діючих договорів постачання газу між ПАТ "Львівгаз" та ПАТ "Іскра" не вносилося. Суди дійшли висновку, що ПАТ "Львівгаз" у відносинах з ПАТ "Іскра" діяв як гарантований постачальник.

Крім того, ст. 18 Закону "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлює порядок проведення розрахунків за природний газ всіма категоріями споживачів з гарантованим постачальником природного газу. Розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу.

Для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів.

Забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів на інші рахунки.

Споживачі, крім теплогенеруючих організацій, оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами.

23.01.2012 року постановою НКРЕ № 27 затверджено Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих в установах ПАТ "Державний ощадний банк України" гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, а також підприємствами, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам, для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів. У п.29.5 Переліку вказано рахунок №26037303412, відкритий ПАТ "Львівгаз" у ЛОУ АТ "Ощадбанк".

Апеляційним судом встановлено, що в договорі поставки газу №В128 від 01.01.2012 р. сторони встановили що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (п.4.6; п.4.7 том.5, арк.160).

На підставі наявних в матеріалах справи 30 протоколів про залік зустрічних вимог судом встановлено, що сторони згідно цих протоколів мали намір зарахувати зустрічні вимоги на загальну суму 10 164 065,24 грн. Суму в розмірі 7 020 719,36 грн. сторони мали намір зарахувати в рахунок зобов'язань відповідача за Договором з транспортування газу №В128 від 01.01.2011р., по якому, як встановлено судом, в спірний період послуги не надавалися.

Оцінюючи подані сторонами протоколи (т.3 а.с.217-246; т.4 а.с. 49) про зарахування зустрічних однорідних вимог, керуючись нормативним обґрунтуванням наведеним вище, суд дійшов висновку що ці протоколи не є належними доказами оплати поставленого газу.

Сторони не надали належних доказів в підтвердження відображення такого зарахування вимог в бухгалтерському обліку підприємств. Також не заслуговують на увагу доводи представника відповідача, що факт зарахування зустрічних вимог підтверджується підписаними позивачем та відповідачем актами звірки взаємних розрахунків, з яких вбачається, що сторони будь-яких претензій по виконанню Договору №В128 від 01.01.2012 року за період з 01.01.2012 року по 28.02.2014 року не мають (Т.3 а.с.92-94).

Відповідно до приписів чинного законодавства, акт звірки заборгованості є лише фіксуючим документом, за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій та носить інформаційний характер, однак не є первинним документом і не доводить факту будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг, тощо). Акт звірки взаємних розрахунків не є документом про проведення зарахування однорідних зустрічних вимог.

Встановивши наведені обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, апеляційний суд дійшов висновку, що зменшені позовні вимоги підлягають задоволенню і залишив рішення місцевого суду без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Так, ст. 12 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 встановлено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.

Крім того, ст. 18 цього Закону встановлює порядок проведення розрахунків за природний газ всіма категоріями споживачів з гарантованим постачальником природного газу.

Так, розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу.

Для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів.

Забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів на інші рахунки.

Споживачі, крім теплогенеруючих організацій, оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами.

Судами встановлено, що 01.01.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №В128 (надалі - Договір №В128 від 01.01.2012р.). Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути борг, який виник у відповідача при здійсненні поставок газу за вказаним договором №В128 від 01.01.2012р.

Згідно узгодженої редакції п.4.6 Договору №В128 від 01.01.2012р., викладеної в підписаному сторонами протоколі узгодження розбіжностей (Т.1 а.с.27) оплата за надання послуг з постачання газу здійснюється споживачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок постачальника щомісячно з 01 до 25 числа місяця, наступного за звітним, кожного банківського дня рівними частинами від вартості послуг з постачання газу.

Оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (п.4.7 Договору №В128 від 01.01.2012р.).

Суди також встановили, що звертаючись із позовом, ПАТ "Львівгаз" мав на меті стягнути наявну заборгованість за поставку газу у розмірі 7 020 719,36 грн., оскільки відповідач в повній мірі за поставлений газ не розрахувався.

Відповідач неодноразово наголошував на тому, що борг з поставки газу у нього відсутній, оскільки сторони провели взаємозалік зустрічних вимог, що підтверджується протоколами про зарахування зустрічних вимог. Також, на думку відповідача, факт зарахування зустрічних вимог підтверджується підписаними позивачем та відповідачем актами звірки взаємних розрахунків, з яких вбачається, що сторони будь-яких претензій по виконанню Договору №В128 від 01.01.2012 року за період з 01.01.2012 року до 28.02.2014 року не мають (т.3 а.с.92-94).

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. В силу вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним, є виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч.7 ст. 18 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" споживачі, крім теплогенеруючих організацій, оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами.

Тобто, спеціальним законом встановлюється порядок розрахунку споживачів за природний газ - перерахування грошових коштів на спецрахунок. Такий же порядок встановлено і у п.4.7 договору від 01.01.2012 №В128.

Таким чином, і спеціальним законом, і сторони у договорі погодили спосіб його виконання, а отже і припинення зобов'язання відповідача з оплати отриманого газу, у єдиний можливий спосіб - оплата грошовими коштами на спеціальний рахунок.

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що взаємозалік грошових вимог при розрахунку за спожитий газ неможливий у зв'язку з п. 5 ч.1 ст. 602 ЦК України.

Проведення взаємозаліку при розрахунку за поставлений природний газ у відносинах між гарантованим постачальником та споживачем суперечить вимогам спеціального закону - ст. 18 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу".

Крім того, судами встановлено, що сторони не надали жодних бухгалтерських та звітних документів, які б підтверджували фактичне здійснення взаємозаліку та переведення коштів на спеціальний рахунок. Тобто, сторони не надали доказів реального здійснення взаємозаліку та фактичного виконання зобов'язання відповідача з оплати поставленого йому газу.

Приписами ч.1 ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, документом, яким підтверджується здійснення господарської операції є не акт звірки, а лише первинний документ. Судами обґрунтовано вказано на те, що акти звірки розрахунків, про які неодноразово згадує відповідач не свідчать про припинення зобов'язань за договором поставки від 01.01.2012 №В128.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки судів про задоволення позову обґрунтованими, а доводи скаржника про те, що судами порушено ст.ст. 601,602 ЦК України безпідставними.

Скаржником також зазначено, що в порушення вимог ст.101 ГПК України апеляційний суд долучив у справу додаткові докази без подання клопотання з боку сторони, та які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє і дані доводи з огляду на те, що в ухвалі про призначення апеляційної скарги до розгляду апеляційний суд зобов'язав позивача подати обґрунтований відзив на апеляційну скаргу з врахуванням Постанови Вищого господарського суду від 17.02.2015. Вказані документи були подані саме в обґрунтування відзиву. З власної ініціативи позивач жодних додаткових доказів не надавав і тому не був зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 101 ГПК України.

Скаржник також вказує на те, що суд вийшов за межі предмету та підстав позовних вимог. Самостійно досліджував договір оренди газопроводів та здійснив розрахунок розміру орендної плати. Такі доводи скаржника в першу чергу зводяться до незгоди з правовою оцінкою поданих сторонами доказів та намаганні зобов'язати колегію суддів надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі компетенції касаційного суду, встановленої ст. 1117 ГПК України. Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що договір оренди газопроводу №0102111/8104 від 01.01.2011 був досліджений судом виключно з метою з'ясування наявності підстав для здійснення взаємозаліку зустрічних грошових вимог. Вказаний договір є одним із договорів, по яким позивач і відповідач підписували протоколи про взаємозалік. Слід зазначити, що предметом позову в даній справі є заборгованість відповідача по договору постачання газу і встановлений порядок розрахунку за поставлений газ. Якби ПАТ "Іскра" дотримувалась порядку здійснення розрахунків, встановленого і у ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу", і умовами договору поставки газу від 01.01.2012 №В128 у товариства не було б необхідності у здійснені взаємозаліку боргів.

Якщо ж у орендодавця є претензії щодо сплаченої орендної плати за оренду газопроводу, то він має право вирішити це питання в окремому провадженні за власним позовом.

Таким чином, колегія суддів констатує, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суди повно та всебічно дослідили наявні в матеріалах справи докази та прийняли обґрунтовані та законні рішення. Підстави для їх скасування та прийняття нового рішення у справі - відсутні. Доводи скаржника про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іскра" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 у справі №914/2492/14 - без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2014

Головуючий, суддяВ. Овечкін

Судді:Є. Чернов

В. Цвігун