ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2015р. м. Київ К/800/43303/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач),

Ліпського Д.В.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2013 року

у справі за позовом Міловського районного центру зайнятості (далі - Міловський РЦЗ) до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року Міловський РЦЗ звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 10843,86 грн незаконно отриманої допомоги по безробіттю. В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем положень частини другої статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1533-ІІІ) щодо обов'язку зареєстрованих безробітних своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення. Так, під час розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним при електронному обміні даними із податковими органами виявлено отримання ОСОБА_4 у 2 кварталі 2012 року доходу на підставі договору про надання послуг, а саме винагороди від Приватного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Страхова компанія «СЕБ лайф Юкрейн».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Стягнути з ОСОБА_4 на користь Міловського РЦЗ незаконно отриманого матеріального забезпечення в сумі 10 843,86 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду. Зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В запереченнях на скаргу Міловський РЦЗ просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 11 квітня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до Міловського РЦЗ із заявою про надання статусу безробітної з виплатою матеріальної допомоги по безробіттю. Наказом від 18 квітня 2012 року відповідачу надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.

Наказом від 11 червня 2012 року припинено виплату допомоги по безробіттю і призначено матеріальну допомогу у період професійного навчання у зв'язку із зарахуванням на навчання відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 11 червня 2012 року по 22 червня 2012 року.

У зв'язку із закінченням навчання з 23 червня 2012 року, позивач поновив відповідачу виплату допомоги по безробіттю.

Наказом Міловського РЦЗ від 04 липня 2012 року ОСОБА_4 виплачено одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності відповідно до пункту 7 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, та припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з працевлаштуванням безробітного з 03 липня 2012 року.

Позивачем проведено перевірку обґрунтованості виплати відповідачу матеріального забезпечення, про що складено акт за № 6 від 18 лютого 2013 року, яким встановлено, що за інформацією ДПА за 2 квартал 2012 відповідач отримав дохід від ПАТ «Страхова компанія «СЕБ Лайф Юкрейн». За інформацією ПАТ «Страхова компанія «СЕБ Лайф Юкрейн» з ОСОБА_4 укладено договір доручення з подальшим нарахуванням винагороди. З урахуванням зазначеного, в акті перевірки викладено висновок про те, що грошові кошти, отримані безробітним від страхової компанії є отриманим доходом, чим порушуються норми діючого законодавства.

На запит позивача ПАТ «Страхова компанія СЕБ Лайф Юкрейн» повідомило про те, що ОСОБА_4 здійснювала від імені, в інтересах та за дорученням ПАТ «Страхова компанія «СЕБ Лайф Юкрейн» частину страхової діяльності, а саме діяльність страхового посередника, що пов'язана з укладанням договорів страхування життя, представляла інтереси страховика перед потенційними та чинними страхувальниками згідно договору доручення №204150 від 22 червня 2012 року і отримала винагороду.

Міловським РЦЗ прийнято наказ від 13 березня 2013 року № 12 про повернення відповідачем незаконно отриманого матеріального забезпечення у сумі 10 843, 86 грн. Зазначені кошти відповідачем не були повернуті.

За правилами частин 2, 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон № 1533-ІІІ), яка визначає права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, такі особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно із частиною першою статті 7 Закону № 1533-ІІІ є допомога по безробіттю.

Згідно з пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 розділу 5 зазначеного Порядку виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Підпунктом 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітних, зокрема, з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Таким чином, наведені норми припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку пов'язують із укладенням ними цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду. Отже, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та відповідно до частини 3 статті 36 Закону № 1533-ІІІ є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17 лютого 2015 року справа №21-20а15.

Згідно із частиною 1 статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук

Д.В. Ліпський

Ю.К. Черпак