Судове рішення #419886
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 418

 

РІШЕННЯ

 

Іменем України

06.11.2006

Справа №2-28/15944-2006

 

За позовом Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,                м. Миколаїв,

 

до відповідача - Субєкта підприємницької діяльності  ОСОБА_2,               смт Сімеїз, м. Ялта,

 

про стягнення 8 414,96 грн.

                                                                                                     Суддя С.М. Альошина

 

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

 

Від позивача -  ОСОБА_3 - представник по довіреності серії НОМЕР_1               від 13.10.2006 р. (копія довіреності у справі)  

Від відповідача - не з'явився

 

Суть спору: 

 

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Миколаїв,  звернулась до господарського суду АР Крим, із позовом до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, смт. Сімеїз, м. Ялта, про стягнення   заборгованості по договору б/н від 20.06.2006 р. у сумі 8 414,96 грн., у тому числі 7 432,85 грн. основного боргу, 238,83 грн. пені, 743,28 грн. штрафу.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду клопотання, в якому просив залучити до матеріалів справи акт звірки розрахунків станом на 12 жовтня             2006 р. між суб'єктами підприємницької діяльності  ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також доказів поштового відправлення цього акту за юридичною та фактичною адресами відповідача, яке судом було задоволено.

Також, представник ОСОБА_1 у засіданні суду надав заяву про зменшення суми основного боргу у даній справі, у звязку з тим, що 20.09.2006 р. відповідачем було здійснено повернення товару, згідно з накладною на повернення № НОМЕР_1, тому представник позивача у вищевказаній заяві просив стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2  суму основного боргу у розмірі 2 542,93 грн., пеню в розмірі 238,83 грн., та штраф у розмірі 743,28 грн., а різницю в сумі 0,63 грн. між новою, заявленою на стягнення сумою основного боргу та сумою, яка входить при арифметичній різниці між початковою сумою основного боргу та сумою повернення входить в рахунок попередніх поставок та була сплачена до порушення провадження у справі, та просив у цій частині позов  припинити згідно п. 4 ст. 80 ГПК України. 

 

За таких обставин, представник суб'єкта підприємницької діяльності               ОСОБА_1, м. Миколаїв, у засіданні суду підтримав позовні вимоги частково, з урахуванням вищевказаної заяви про зменьшення суми основного боргу.

 

Відповідач  у засідання суду не з'явився, вимоги ухвал господарського суду             АР Крим від 19.09.2006 р. та від 16.10.2006 р. не виконав, письмового відзиву на позовну заяву, з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень, суду не надав, хоча про час та місце розгляду справи у судовому засіданні кожен раз повідомлявся належним чином - рекомендованою кореспонденцією за юридичною та фактичною адресами, про причини неявки суд не повідомив.

 

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа  розглядається за наявними в ній матеріалами.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

 

В С Т А Н О В И В :

 

   

20 червня 2006 року між Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Миколаїв, та Субєктом підприємницької діяльності  ОСОБА_2, смт. Сімеїз, м. Ялта, був укладений договір б/н на постачання товару.

 

На виконання зобов'язань Субєкт  підприємницької діяльності ОСОБА_1 по вищевказаному договору, згідно видаткових накладних: № НОМЕР_3, №НОМЕР_4, відпустив відповідачу товари, які були одержані представником відповідача: ОСОБА_3за довіреностями № НОМЕР_5 від 22.07.2006 р. на суму 6 519,25 грн. та № НОМЕР_6 від  30.06.2006 р. на суму  6 913,60  грн. (арк. справи 11, 12).

 

Відповідно до п. 3.1. вищевказаного договору, відповідач повинен був провести розрахунок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача або в касу позивача ( постачальника).

 

З позовної заяви вбачається, що заборгованість відповідачем сплачена частково в сумі 4 613,54 грн.

 

За даними позивача, заборгованість відповідача по сплаті за поставлений товар станом на 12.10.2006 року склала 2 542,93 грн., що вказано в акті звірки взаєморозрахунків від 12.10.2006 року, який підписаний позивачем.

 

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.

 

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

 

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

 

У зв'язку з невиконанням, зокрема, вимог вищевказаного договору Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Миколаїв, на адреси (фактичну та юридичну) Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 була направлена вимога вихідний НОМЕР_7, з повідомленням про заборгованість відповідача перед позивачем.

 

Однак, заборгованість відповідачем сплачена не була.

 

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 

Відповідно до п. 3.1. Розділу 3 “Сума договору та порядок розрахунків”, оплата за кожну отриману партію товару здійснюється покупцем за умовах: відстрочення платежу на 7 календарних днів.

 

Проте, всупереч вимог вищевказаного договору та діючого законодавства, відповідачем - СПД ОСОБА_2, за даними позивача,  оплата отриманого товару була проведена лише частково, а саме, 03.07.2006 р. відповідачем здійснено часткову оплату в рахунок накладних  № НОМЕР_3 та  № НОМЕР_4 у розмірі 4 613,54 грн.

 

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст 231 Господарського кодексу України штрафні  санкції   за   порушення   грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  весь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

 

Згідно з п. 6.2. договору б/н від 20.06.2006 р. та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, боржнику (відповідачу), який прострочив виконання грошового зобов'язання, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

 

Згідно наданого позивачем розрахунку, з відповідача  підлягає стягненню пеня за період з 01.07.2006 р. по 02.07.2006 р. у сумі 5,34 грн., за період з 03.07.2006 р. по 05.09.2006 р. у сумі 17,56 грн., за період з 08.07.2006 р. по 05.09.2006 р. у сумі                215,93 грн., а всього 238,83 грн. пені.

 

Однак,  позивачем при нарахуванні відповідачу пені за період з 01.07.2006 р. по 05.09.2006 р.було невірно вказано діючу на той період подвійну облікову ставку НБУ.  Так, на цей період діюча ставка НБУ складала 8,5 %, відповідно,  подвійна облікова ставка НБУ складала  17 %, а не 19 %, як вказано позивачем у розрахунку пені. 

 

Тому, з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 01.07.2006 р. по                02.07.2006 р. у сумі 4,78 грн., за період з 03.07.2006 р. по 05.09.2006 р. у розмірі                15,72 грн., за період з 08.07.2006 р. по 05.09.2006 р. у сумі 193,20 грн., а всього                    213,70 грн. пені.

 

За таких обставин, в частині стягнення пені у сумі 25,13 грн.                                   (238,83 грн. -  213,70  грн. = 25,13 грн.) у позові повинно бути відмовлено.

 

Крім того, згідно з п. 6.2. цього договору  Суб'єкту підприємницької діяльності - ОСОБА_2нараховано штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу  в сумі - 743,28 грн.

 

Як було зазначено вище, представник позивача у засіданні суду надав суду заяву про зменшення суми основного боргу у даній справі, у звязку з тим, що 20.09.2006 р. відповідачем було здійснено повернення товару, згідно з накладною на повернення № НОМЕР_1, тому представник Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 у вищевказаній заяві просив стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2  суму основного боргу у розмірі 2 542,93 грн., пеню в сумі 238,83 грн., та штраф у розмірі 743,28 грн., а різницю в сумі 0,63 грн. між новою, заявленою на стягнення сумою основного боргу та сумою, яка входить при арифметичній різниці між початковою сумою основного боргу та сумою повернення входить в рахунок попередніх поставок та була сплачена до порушення провадження у справі, та просив у цій частині позов  припинити згідно  п. 4 ст. 80 ГПК України. 

 

Наслідки часткової відмови позивача від позову в частині стягнення 0,63 грн. основного боргу  представнику позивача роз'яснені у засіданні суду.

 

Суд вважає, що часткова відмова позивача від позову не суперечить закону та інтересам сторін і тому може бути прийнята господарським судом.

 

За таких обставин,  позов підлягає задоволенню частково.

 

В частині стягнення суми заборгованості у розмірі 4 889,29 грн. провадження у справі підлягає припиненню відповідно до вимог п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, а в частині стягнення 0,63 грн. припиненню на підставі  п. 4 ст. 80 ГПК України.

        

Відносно стягнення пені в сумі 25,13 грн. - у позові повинно бути відмовлено.

 

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог  відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

 

За згодою представника позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України,  у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

 

Рішення  оформлене  у  відповідності  до  ст.  84  ГПК  України  і  підписане 24.11.2006 року.

 

Керуючись ст. ст. 49, 75, п. 1-1, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -                                                 

 

ВИРІШИВ:

 

1).  Позов задовольнити частково.

 

2). Стягнути з   Субєкта підприємницької діяльності  ОСОБА_2 (юридична адреса : АДРЕСА_1; фактична адреса : АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_8, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2) 3 499,91 грн. заборгованості, у тому числі: 2 542,93 грн. основного боргу, 213,70 грн. пені, та 743,28 грн. штрафу, а також 101,69 грн. державного мита та 117,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 

3). В частині стягнення 4 889,92 грн. - провадження у справі припинити.

 

4). В частині стягнення 25, 13 грн. пені -  у позові відмовити.

 

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим  законної сили.

   

 

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Альошина С.М.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація