ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 418
РІШЕННЯ
Іменем України
01.12.2006 | Справа №2-28/17262-2006 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно – торгова фірма «Макон», м. Сімферополь,
до відповідача – Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», с. Просторне Джанкойського району,
про стягнення 5 377,47 грн.
Суддя С.М. Альошина
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача – Дергачов І.О. – представник по довіреності № 129 юр від 10.11.2006 р. (довіреність у справі)
Від відповідача – не з’явився
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно – торгова фірма «Макон», м. Сімферополь, звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», с. Просторне Джанкойського району, про стягнення 5 377,47 грн. заборгованості по договору постачання № 21/06 від 21.06.2006 р., у тому числі 5 175,00 грн. основного боргу та пені в сумі 202,47 грн.
Представник позивача у засіданні суду, яке відбулось 13.11.2006 р., підтримав позовні вимоги частково та надав суду письмове уточнення позовних вимог, в якому зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 202,47 грн. пені за прострочення виконання зобов’язання, у зв’язку з тим, що 11.10.2006 р. відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 5 175,00 грн., що підтверджено банківською випискою від 11.10.2006 р.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно – торгова фірма «Макон» у засіданні суду також надав суду заяву позивача про зменшення позовних вимог № 152 юр від 27.11.2006 р., в якій просив припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 175,00 грн., оскільки ця заборгованість сплачена Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» 11.10.2006 р.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 202,47 грн. і стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» витрати по сплаті державного мита в розмірі 102, 00 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
За таких обставин, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно – торгова фірма «Макон», у судовому засіданні підтримав позовні вимоги частково, з урахуванням вищевказаної заяви про зменшення позовних вимог № 152 юр від 27.11.2006 р.
Відповідач явку свого представника у засідання суду вдруге не забезпечив, вимоги ухвал господарського суду АР Крим від 11.10.2006 р. та від 13.11.2006 р. не виконав, письмового відзиву на позовну заяву, з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень, суду не надав, хоча про час та місце розгляду справи у судовому засіданні кожен раз повідомлявся належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив.
Однак, до дня розгляду справи у судовому засіданні сплатив основний борг у повному обсязі.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
В С Т А Н О В И В :
21 червня 2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно – торгова фірма «Макон», м. Сімферополь, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна», с. Просторне Джанкойського району, було укладено договір постачання № 21/06.
Відповідно до п. 1.1. Розділу 1 даного договору, постачальник зобов’язувався поставити товар покупцю, а останній прийняти товар та оплатити його за умовами даного Договору.
Згідно з п. 2.1. Розділу 2 цього договору, постачання здійснюється протягом 5 днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.Відповідно до п. 3.1. Розділу 3 договору розрахунок одержувача з постачальником здійснюється на умовах 100 % передплати.
На виконання цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно – торгова фірма «Макон», м. Сімферополь, згідно видаткової накладної № МК-0000338 від 21.06.2006 р. здійснило постачання товару відповідачу, а саме: мідного купоросу на загальну суму 5 175,00 грн. (арк. справи - 8).
Товар був одержаний представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», що підтверджується довіреністю відповідача серії № ЯМГ № 195671 від 21.06.2006 р. ( арк. справи - 9).
Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.
Однак, у порушення вимог вищевказаного договору № 21/06 від 21.06.2006 р. отриманий товар відповідачем не був оплачений.
22.06.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно – торгова фірма «Макон», м. Сімферополь, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна», с. Просторне Джанкойського району, було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 21/06 від 21.06.2006 р. ( арк. спр. 7).
Згідно з даною угодою сторони домовились, що розрахунок між сторонами, здійснюється зерном ячменя врожаю 2006 р. Строк постачання до 10 липня 2006 р.
Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем склала 5 175,00 грн., що підтверджено вищевказаною видатковою накладною № МК-0000338 від 21.06.2006 р.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На виконання вищевказаних положень ст. 530 Цивільного кодексу України, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вихідний № 91 юр від 15.09.2006 р. з повідомленням про наявну суму заборгованості у розмірі 5 175,00 грн. та вимогою оплатити дану суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Однак, вищевказаним договором не передбачено умов про стягнення пені у порядку ст. 231 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплатою неустойки.
Таким чином, майнова відповідальність за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання, тобто зобов’язання, в силу якого боржник зобов’язаний сплатити певну грошову суму, по будь – якому договору, наступає відповідно до договору.
За таких обставин, позовна вимога в частині стягнення пені в сумі 202,47 грн. задоволенню не підлягає.
Оскільки позивачем надано суду заяву про зменшення позовних вимог, у зв’язку з оплатою відповідачем основної заборгованості, то провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору на день розгляду справи.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.
У зв’язку з тим, що відповідачем заборгованість сплачена після подачі позовної заяви до суду та позивач просив стягнути її та судові витрати на державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в частині стягнення пені у позові відмовлено.
За згодою представника позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 14.12.2006 року.
Керуючись ст. ст. 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1). Позов задовольнити частково.
2). Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (69170, АР Крим, Джанкойський район, с. Просторне, вул. Первомайська, 5, р/р 260053005360787 в “ПІБ” 50 № 3 м. Красноперекопськ, МФО 324418, ЗКПО 03760007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно – торгова фірма «Макон» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Одеська, 9, оф. 29, р/р 260025629 в КРД АППБ “Аваль” м. Сімферополь, МФО 324021, ЗКПО 32177872) 98,16 грн. державного мита та 113,56 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
3). В частині стягнення основного боргу в розмірі 5 175,00 грн. провадження у справі припинити.
4). В частині стягнення пені в сумі 202,47 грн. у позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Альошина С.М.