Справа № 2-847/2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2009 р.          Керченський міський суд АР Крим у складі:

    головуючої судді - Цурцева В.М.

    при секретарі - Бєлік О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2  до Керченської міської ради, третьої особи - ОСОБА_3 про визнання права власності на самовільно збудовані будівлі,

ВСТАНОВИВ:

       Позивачі звернулись до суду із позовом, відповідно з яким просють визнати за ними право власності на самовільно збудовані будівлі:  житловий будинок, збільшений у розмірах, веранду, гараж, господарсько-побутову будову, літню кухню, два навіси, які розташовані у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1.     Свої вимоги мотивують тим, що вони є власниками  29/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1. У продовж часу на території належного позивачам домоволодіння вони додатково збудували веранду (літ. б), гараж (літ. Д), господарсько-побутову будову (Літ. Ж), літню кухню, (Літ. З), навіс (літ. Л), навіс (літ. Н) та збільшили у розмірах житловий будинок (Літ. Б), вважаючи при цьому, що не порушують  діючого законодавства, прав та інтересів третіх осіб. Однак, оскільки їх  право власності на вказані самовільні будівлі не зареєстроване, позивачі вважають, що на теперішній час порушені їх права власника. Тому просять суд визнати за ними право власності на самовільно збудовані будівлі.

    Представник відповідача - Керченської міської ради у судовому засіданні позов визнав повністю.

    Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не з*явився, звернувся до суду із заявою, у якій позовні вимоги визнає та просить розглінути справу у його відсутність.

    Вислухавши поясненн сторін, на підставі представлених суду доказів із матеріалів справи встановлено, що позивачам на праві власності належить 29/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

    Право власності на вказане домоволодіння позивачі набула на підставі договору дарування, про що свідчить договір дарування 29/50 часток житлового будинку від 22 серпня 2001 р.(а. с. 5).

    У продовж часу позивачами самовільно були збудовані споруди та будівлі, внаслідок чого була збільшена жила площа домоволодіння (Літ. Б), про   що свідчить  запис у технічному паспорті, зроблений при проведені технічної інвентаризації (а.с. 11-15).

    Відповідно із довідкою КРП Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації (а.с. 9) самовільно збудованими спорудами є веранда (літ. б), гараж (літ. Д), господарсько-побутова будова (Літ. Ж), літня кухня, (Літ. З), навіс (літ. Л), навіс (літ. Н). Однак право власності на ці споруди залишається невизнаним.   

    Згідно із статтею 392 ЦПК України власник  майна може пред'явити позов про  визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.

    Відповідно до загальних підстав набуття права власності на новостворене майно, таке право може бути визнано за особою, яка виготовила (створила)це майно. Щодо набуття права власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо), то відповідно із статтею 331 УК України таке право виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) та відповідно до закону підлягає державній реєстрації.   

    Згідно статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень № 1952-ІV від 01 липня 2004 року підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, окрім іншого може бути рішення суду стосовно  речових прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили.

    Статтею 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або  без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

    При цьому визначено загальне правило, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не  набуває права власності на нього.

    Виключення із зазначеного загального правила містить пункт 5 вказаної  статті, відповідно до якого на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

    Із матеріалів справи вбачається, що зазначені споруди та будівлі є самовільним будівництвом, оскільки вони були збудовані позивачами без  належного дозволу відповідача та належним чином затвердженого проекту. Однак додані до справи докази (а.с. 6, 7, 8) свідчать також про те, що порушень правил проектування та будівництва, протипожежних або санітарних  норм, прав та інтересів третіх осіб стосовно вказаних будівель не має.

    Тому суд вважає за можливе вимоги позивачів щодо визнання права власності на самовільно збудовані будівлі та споруди задовольнити, оскільки таки вимоги засновані на законі і не порушують прав та інтересів інших осіб.

    На підставі викладеного і керуючись ст. 331, 376, 392 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 130, 174, 209-212 ЦПК України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень № 1952-ІV від 01 липня 2004 року, суд -

ВИРІШИВ:

    Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2  до Керченської міської ради, третьої особи - ОСОБА_3 про визнання права власності на самовільно збудовані будівлі - задовольнити .

    Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 у рівних долях право власності на самовільні будівлі, розташовані у домоволодінні АДРЕСА_1, а саме:  Житловий будинок (Літ. Б) загальною площею 123, 8 кв.м, житловою площею 72,6 кв.м., веранду (літ. б), гараж (літ. Д), господарсько-побутову будову (Літ. Ж), літню кухню, (Літ. З), навіс (літ. Л), навіс (літ. Н).

    Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної  Республіки Крим м. Феодосії через суд перщої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний термін  від дня проголошення рішення заяви про  апеляційне оскарження та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій в апеляційну інстанцію, або у порядкові ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя