УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 р. № 876/2155/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Мікули О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Личаківського районного суду м. Львова від 30 січня 2015 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

встановив:

29.01.2015 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради у якій просить визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 11.11.2005 № 1596 «Про демонтаж самовільно здійсненої добудови до будинку № 5 по вул. Ш.Руставелі у м. Львові».

Ухвалою судді Личаківского районного суду м. Львова від 30.01.2015 позовну заяву залишено без розгляду.

Із цією ухвалою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому просить її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що суддею першої інстанції не було взято до уваги те, що позивач не брав участі у справі № 2-48/2009, а про оскаржуване розпорядження її ніхто не повідомляв. Посилання суду першої інстанції на те, що у згаданій справі брала участь мати позивача, апелянт вважає безпідставним, так як у неї з батьками склались неприязні відносини.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Суддя першої інстанції свою ухвалу мотивував тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який визначений ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки матір позивача - ОСОБА_2 брала участь у справі № 2-48/2009 про демонтаж самовільно здійсненої прибудови, а тому ОСОБА_1 мало бути відомо про оскаржуване розпорядження ще з червня 2014 року. Оскільки з розглядуваним позовом ОСОБА_1 звернулася 29.01.2015, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду та не навела поважних причин пропуску цього строку, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ст.ст. 107, 100 КАС України.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Статтею 107 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом.

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України (у редакції чинній на час звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже з аналізу наведених вище норм вбачається, що законодавством України визначено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня коли про порушення своїх прав дізнався або повинен був дізнатися саме позивач, а не будь-яка інша особа.

Тому безпідставним є посилання судді першої інстанції на те, що оскільки про оскаржуване розпорядження було відомо ОСОБА_2, то відповідно про це мало бути відомо і її доньці - ОСОБА_1, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 повідомила про таке позивача, а останній це заперечує посилаючись на неприязність у неї відносин з батьками.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б спростовували доводи позивача на предмет того, що про оскаржуване розпорядження їй стало відомо у вересні 2014 року, висновки судді першої інстанції про пропуск нею строку звернення до адміністративного суду та залишення позовної заяви без розгляду є безпідставними.

З огляду на те, що оскаржена ухвала суддею першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до безпідставного залишення позовної заяви без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу судді Личаківського районного суду м. Львова від 30 січня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 2-а/463/54/15 - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

О.І. Мікула