УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 р. Справа № 923/23/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Старунського Д.М.,

за участі секретаря - Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Жидачівського районного центру зайнятості на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року в справі за позовом Жидачівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю,

В С Т А Н О В И В :

Ще в червні 2011 року Жидачівський районний центр зайнятості (далі - РЦЗ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених останній як допомога по безробіттю, покликаючись на те, що під час перебування на обліку в РЦЗ як безробітна ОСОБА_1 працювала найманим робітником, що виключає правові підстави для виплати такій допомоги по безробіттю, однак у добровільному порядку відповідач повернути кошти відмовилася.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року в справі №2а-7275/11/1370 у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив РЦЗ, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою задовольнити позов в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не враховано, що трудовий договір не заключався з вини роботодавця, крім цього, такий вважається укладеним коли працівника фактично було допущено до роботи. Так, зокрема, відповідач працював реалізатором товару у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП), що було зафіксовано під час проведення рейду комісією з легалізації. Більше того, відповідачем отримано заробітну плату, що підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ФОП за ІІІ квартал 2010 рік.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відсутні належні докази роботи відповідача у ФОП, то позов РЦЗ є безпідставним.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 03.08.2010 ОСОБА_1 звернулася до РЦЗ за сприянням у працевлаштуванні у зв'язку із звільненням з роботи.

На підставі заяви від 03.08.2010 відповідачу було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю на період з 03.08.2010 по 28.07.2011.

Згідно акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 10.05.2011 №30, за результатами перевірки, проведеної Новороздільським міським центром зайнятості (далі - МЦЗ) на підставі листа РЦЗ, встановлено, що відповідач перебувала у трудових відносинах із ФОП з 08.09.2010 по 30.09.2010 без укладення трудового договору та отримувала заробітну плату, що підтверджується податковим розрахунком ФОП форми 1ДФ (а.с.8, 10).

У зв'язку із наведеним 26.05.2011 центром зайнятості прийнято наказ №84 про стягнення зайво виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг (а.с.9).

27.05.2011 ОСОБА_1 було направлено копію вищевказаного наказу та запропоновано у добровільному порядку повернути кошти в сумі 4233,48грн (а.с.20).

Оскільки відповідач у встановлений для добровільної сплати строк зазначених коштів не повернула РЦЗ звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон №1533-ІІІ) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону №1533-ІІІ функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

В силу п.«б» ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Вимогами ч.1 ст.2 цього Закону передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до абз.2 пп.1 п.20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №219, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.

Підпунктом 1 п.5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307 (далі - Порядок №307), виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Таким чином, особи які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, предметом яких є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт та надання послуг, Закон відносить до зайнятого населення. У зв'язку з чим, вони не можуть бути зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ст.36 Закону №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.

Також, відповідно до п.6.14 Порядку №307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що фактично єдиною підставою для проведення перевірки ФОП та в подальшому звернення із розглядуваним позовом, стала інформація отримана РЦЗ в порядку обміну із Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської області (далі - ДПІ), а саме податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ квартал 2010 року (далі - Розрахунок, а.с.10), згідно якого ФОП було нараховано та виплачено ОСОБА_1 (відповідно до ідентифікаційного коду такої) 444грн за період її роботи з 08.09.2010 по 30.09.2010.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює такі доводи РЦЗ, оскільки вказаний Розрахунок, у відповідності до чинного на час виникнення спірних відносин податкового законодавства подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду.

Тобто, зазначення ідентифікаційного коду ОСОБА_1 у Розрахунку не може свідчити про відповідну виплату їй винагороди за виконану роботу ФОП.

Більше того, отримання вказаних коштів відповідачем не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, а також спростовується зокрема листом Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області від 20.12.2011 №7045/09-12 (а.с.77) згідно якого жодних внесків за найманих працівників ФОП не сплачено. Аналогічно Управлінням пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області було повідомлено листом від 05.07.2011 №5909/09-12, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в РЦЗ та жодного доходу не отримувала.

Також, незважаючи на витребування судом першої та апеляційної інстанцій відповідних доказів у ДПІ, останньою так і не було надано жодних підтверджень виплати доходу ФОП відповідачу згідно Розрахунку.

Крім цього, слід зазначити, що Розрахунок заповнюється податковим агентом (ФОП), який самостійно може внести відповідні дані, зокрема ідентифікаційний код ОСОБА_1 як умисно так і помилково, а відтак сам по собі не може свідчити про отримання відповідачем чи іншою особою відповідного доходу, без підтверджуючих документів.

Щодо доводів апелянта про факт працевлаштування ОСОБА_1 у ФОП, то такі залишаються не підтвердженими належним чином, оскільки сам Акт яким було встановлено порушення відповідачем законодавства про зайнятість населення складений через більш як 8 місяців після зафіксованих у ньому подій, а при перевірці Жидачівським районним відділом Головного управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (РВ ГУМВС) звернення РЦЗ щодо неправомірних дій відповідача, сумніви щодо законності дій у такого виникли саме щодо ФОП, у зв'язку із чим останнім прийнято проміжну постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 до отримання інших даних щодо її дій від 08.07.2011 (далі - Постанова, а.с.105-107).

Матеріали ж відносно ФОП було направлено в Лінійний відділ на станції Стрий УМВС України на Львівській залізниці (далі - Лінійний відділ) для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України з подальшим наданням копій матеріалів перевірки в РВ ГУМВС для прийняття кінцевого рішення відносно ОСОБА_1

На запит апеляційного суду, Лінійний відділ повідомив, що по теперішній час матеріали відносно ФОП до такого не надходили та не розглядались.

Відтак, суд апеляційної інстанції, враховуючи надані РВ ГУМВС матеріали перевірки можливих неправомірних дій ОСОБА_1, приходить до переконання, що факт її роботи у ФОП є непідтвердженим, оскільки спростовується отриманими під час перевірки правоохоронними органами поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_1, рапортом, відповідями компетентних органів, а також Постановою, які в сукупності повністю спростовують висновки РЦЗ.

Також, слід звернути увагу, що Територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області на запит суду не було надано підтвердження встановлених МЦЗ під час перевірки обставин (а.с.8, 47).

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Тому, враховуючи все вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог РЦЗ щодо стягнення з відповідача коштів виплачених їй як допомога по безробіттю в сумі 4233,48грн, оскільки таким не підтверджено жодними належними та допустимими доказами факту її працевлаштування та отримання заробітку.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Жидачівського районного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя Д.М. Старунський

Повний текст виготовлений 24 квітня 2015 року.