Справа № 201/3750/15-ц

Провадження №  2/201/1577/2015

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2015 року місто Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

при секретарі Москалець М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 400 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2015 року Житлово-будівельний кооператив № 400 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 5  505,12 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за період з серпня 2011 року по серпень 2014 року відповідачам надавалися послуги стосовно утримання будинку та прибудинкової території. Станом на 1 серпня 2014 року заборгованість відповідачів по оплаті комунальних послуг та витрат на утримання будинку становить 5 505,12 грн. Однак оплату за надані послуги відповідачі здійснюють несвоєчасно, в зв'язку з чим виник борг перед позивачем. Тому просить позов задовольнити.

Представник позивача надала суду заяву, в якій просила провести розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідачів та відповідачі в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, надала заяву в якій просила справу розглядати без її участі та фіксації технічними засобами, просила у позові відмовити, застосувавши наслідки пропуску строків позовної давності.

Розгляд справи відбувався за правилами ч. 2 ст. 197 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами.

З’ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають та зареєстровані за адресою: 49000, АДРЕСА_1, про що свідчать докази, наявні в матеріалах справи. Дане також підтверджено довідкою Адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України (а. с. 17-18). За вищезазначеною адресою позивачем надаються послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та нормами житлового законодавства.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про кооперацію” кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивач надає фізичній особі - споживачу житлово-комунальні послуги, що полягають в утриманні будинку та прибудинкової території за його місцем проживання.

Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 149 ЖК України права та обов’язки члена житлово–будівельного кооперативу, а також членів його сім’ї, умов користування і підстави припинення користування житловим приміщенням визначаються статутом кооперативу.

Однак на думку позивача, зобов'язання відповідача виконуються неналежним, про що свідчить заборгованість станом на 1 серпня 2014 року у сумі 5505,12 грн.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник відповідачів надала заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015р. у справі № 6-214цс14, судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Як вбачається із матеріалів справа, позивачем 13.01.2015р. пред’являлася заява про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 5  505,12 грн., у виданні якого ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.01.2015р. відмовлено (а.с. 10). Подання заяви про видачу наказу 13.01.2015р. є наслідком переривання перебігу строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 9) складається із суми заборгованості 3  144,35, яка вже існувала станом на 01.08.2011р. та додатково нарахована за період з серпня 2011 року по липень 2014 року – 8  413,71 грн. Сальдо станом на 01.08.2014р. – 5  505,12 грн. з урахуванням сплаченої відповідачами суми послуг з вересня 2012р. пор травень 2014р. – 6  052,94 грн. До періоду, заявленого в межах строку позовної даності входить заборгованість з січня 2012 року по липень 2014 року, в який послуги сплачені (6  052,94 грн.). Решта суми, нарахована за надання послуг знаходиться поза межами строку позовної даності, тому стягненню не підлягає. Крім того, представником відповідача надано платіжне доручення від 04.08.2014р. № 120 на суму 3  000,00 грн., яка сплачена у погашення заборгованості, як вказано у призначенні платежу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв’язку із відмовою у позові, судові витрати на підставі ст. 88 ЦПК України не стягуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 625 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Житлово-будівельного кооперативу № 400 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 5  505,12 грн. – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С. Наумова