ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Справа № 175127/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

за участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача Росада В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а-1501/12 за позовом ОСОБА_3 до Колочавської сільської ради про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась в суд з адміністративним позовом до Колочавської сільської ради про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2012 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із постаново суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема посилається на норми Земельного кодексу України та судове рішення від 22.02.2010р., яким за позивачем визнано право користування земельною ділянкою. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі. Крім того додав, що висновок суду про невилучення згаданої земельної ділянки у попереднього користувача спростовується як рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22.02.2010 року у справі №2-79/2010p., у якому зазначено про перехід до позивача права користування даною земельною ділянкою у зв'язку із придбанням наявного на ній нерухомого майна, так і іншими документами, зокрема постановою №6 Правління Колочавського споживчого товариства від 12.05.2008 року та листом Голови Правління Колочавського сільського споживчого товариства на ім'я Голови Колочавської сільської ради №27 від 28.07.2008 p., якими надано безумовну згоду на вилучення цієї земельної ділянки у попереднього її користувача. Також судом не взято до уваги, зо позивач не зверталась до відповідача із заявою про безоплатну передачу у власність земельної ділянки, а просила її продати. Просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. У березні 2009р. позивач купила в Колочавського сільСТ склад - магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_3. Договором, який нотаріально посвідчений, Колочавське сіль СТ дало згоду на вилучення у них земельної ділянки площею 0, 035 га.

09.09.2010р. Колочавська сільрада прийняла рішення про відмову у наданні дозволу на розробку техдокументації для передачі позивачу у приватну власність вказаної вище земельної ділянки.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що позивач не має права на безоплатну передачу їй у приватну власність земельної ділянки.

Проте, колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 09.09.2010 року Колочавська сільська рада Міжгірського району на 27 сесії 5 скликання винесла рішення №53 по пункту порядку денного 7, відмовивши громадянці ОСОБА_3, мешканці АДРЕСА_1 у дозволі на розробку технічної документації проекту відведення для передачі у власність (купівлю) земельної ділянки площею 0,035 га несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_2.

Вказане рішення відповідача підтверджене витягом №53 від 09.09.2010 року із рішення Колочавської сільської ради, а також протоколом засідання 27 сесії 5 скликання Колочавської сільської ради від 09.09.2010 року.

Підставою для звернення позивача до відповідача про надання згаданого дозволу з метою початку процедури передачі у власність згаданої земельної ділянки шляхом продажу органом місцевого самоврядування позивачу, було знаходження належного позивачу нерухомого майна - нежитлової будівлі (складу-магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1 №3») на цій земельній ділянці, а також правомірне перебування згаданої земельної ділянки у позивача на правовому титулі «користування», що встановлено рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22.02.2010 року у справі №2-79/2010 р.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 127 Земельного кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 128 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації.

Подання позивачем на підставі ст. 128 Земельного кодексу України відповідної заяви до відповідача про придбання нею земельної ділянки площею 0,035 га несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_2, підтверджується матеріалами справи, а також власне змістом оспорюваного рішення Колочавської сільської ради Міжгірського району, та відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України, орган державної влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає; рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення І земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Водночас, оскільки позивач є власником об'єкту нерухомості на земельній ділянці, про продаж якої вона просила відповідача, на підставі ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, позивач має право на прямий продаж вищезгаданої земельної ділянки не на конкурентних засадах (не на земельних торгах).

При цьому, ч.5 ст. 128 Земельного кодексу України (у редакції станом на дату винесення оспорюваного рішення) передбачені виключні підстави для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у продажу земельної ділянки, а саме: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Таким чином, виходячи із системного тлумачення частин 3 та 5 ст. 128 Земельного кодексу України, відмовляючи у наданні заявнику згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки для наступного її продажу орган місцевого самоврядування зобов'язаний вказати причини такої відмови та покликання на відповідний пункт ч.5 ст. 128 Земельного кодексу України.

Проте в оскаржуваному рішенні, відповідач не навів підстав для такої відмови, посилань на конкретну норму Земельного кодексу України, що не взято до уваги судом першої інстанції.

Зокрема, суд першої інстанції, мотивуючи відмову у задоволенні позовних вимог, покликається на ст. ст. 118, 120, 121 Земельного кодексу України, які врегульовують порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок комунальної власності та встановлює відсутність у позивача права на безоплатну приватизацію згаданої вище земельної ділянки, хоча позивач і не звертався до відповідача про безоплатну передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2, а просив Колочавську сільську раду продати їй відповідну земельну ділянку, що врегульовано іншими статтями Земельного кодексу України.

Про неповноту встановлення судом обставин справи свідчить також і те, що суд першої інстанції у оскаржуваній постанові навіть не встановив окремі характеристики земельної ділянки, зокрема її поштову адресу та цільове призначення.

При цьому висновок суду про невилучення згаданої земельної ділянки у попереднього користувача спростовується як рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22.02.2010 року у справі №2-79/2010 p., у якому зазначено про перехід до позивача права користування даною земельною ділянкою у зв'язку із придбанням наявного на ній нерухомого майна, так і іншими документами, зокрема постановою №6 Правління Колочавського споживчого товариства від 12.05.2008 року та листом Голови Правління Колочавського сільського споживчого товариства на ім'я Голови Колочавської сільської ради №27 від 28.07.2008 p., якими надано безумовну згоду на вилучення цієї земельної ділянки у попереднього її користувача.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України набуття права власності на нерухоме майно набувачем спричиняє припинення права користування земельною ділянкою у відчужувана, а відтак покликання суду першої інстанції на невилучення земельної ділянки у попереднього користувача як підставу для відмови у позові є безпідставним.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є правомірним, а натомість вказують на те, що останнє прийняте відповідачем необґрунтовано, без дотриманням вимог Конституції та законів України, що свідчить про наявність підстав для його скасування.

За таких обставин, з огляду на очевидну протиправність рішення відповідача про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки при наявності безспірного права на продаж їй такої земельної ділянки, та без наведення відповідачем жодних підстав для такої відмови, суд першої інстанції з метою повного захисту прав позивача, у відповідності до ст. 11 КАС України вважає за можливе вийти за межі позовних вимог позивача, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення про її задоволення.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а-1501/12 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 27 сесії 5 скликання Колочавської сільської ради Міжгірського району №53 від 09.09.2010 року «Про відмову громадянці ОСОБА_3, мешканці АДРЕСА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації проекту відведення для передачі у приватну власність (купівлю) земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_2», площею 0,035 га»

Зобов'язати Колочавську сільську раду Міжгірського району повторно розглянути заяву громадянки ОСОБА_3 та надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення для передачі у приватну власність (продаж) земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_2», площею 0,035 га.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст постанови складено 26.04.2015р.