Справа №461/4448/15-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 року суддя Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б., з участю представника Львівської митниці ОСОБА_1, розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника Львівської митниці про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого директором ТзОВ «Біола»

за ст.471 Митного Кодексу України,

в с т а н о в и в :

згідно протоколу про порушення митних правил, ОСОБА_2 08.04.2015 року о 14.30 год., прямував з України до Відня (Австрія) в якості пасажира рейсу AUA381 Львів-Відень через митний пост «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС у приватних справах, обравши форму проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор». В ході проведеного митного контролю було встановлено, що громадянин має при собі 46000 доларів США, які не були заявлені за встановленою формою. Також громадянин надав довідки відповідних банківських установ на загальну суму 36438 доларів США.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 під час розгляду справи факт правопорушення не визнали та додатково зазначили, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила правопорушення внаслідок власної неуважності та незнання порядку проходження митного контролю.

Додатково ОСОБА_2 поянив, що має поганий зір та не розрізняє два кольори: зелений і червоний, в підтвердження чого надав довідки, видані медичними установами. Пояснив, що дійсно 08.04.2015 року, вдвох з сином, який є інвалідом другої групи загального захворювання, через митний пост «Львів-аеропорт» прямували на посадку рейсу AUA381 Львів-Відень. При собі мав грошові кошти в сумі 36438 доларів США та довідки, видані банківськими установами. Про це усно заявив працівнику митниці, котрий повідомив, що у такому випадку повинен прямувати смугою «червоний коридор». Після цього, його повернули на початок обох смуг та повідомили, що необхідно пройти смугою «червоний коридор», що він і зробив. Ствердив, що не знав порядку проходження та декларування, тому порушення сталось випадково. Крім того, зазначив, що у зв’язку короткозорістю та не розпізнаванням зеленого і червоного кольорів не зміг вчасно зорієнтуватись та обрати правильну смугу. Приховувати гроші від митного органу наміру не мав, так як на всю суму пред’явив працівникам митниці квитанції та вважав, що таким чином задекларував переміщувані кошти. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення митних правил, передбачений ст. 471 МК України.

Допитана у судовому засіданні лікар-офтальмолог ОСОБА_4 суду пояснила, що у зв’язку з встановленим ОСОБА_2 діагнозом міопія середнього ступень, часткова атрофія зорового нерву, аномальний трихромат, дійсно не розрізняє червоного та зеленого кольорів, які бачить, як сіровато-жовтий. Також пояснила, що довідка, видана 22.04.2015 року ЛКК Хмельницької міської поліклініки №1 не містить ступеню аномального трихромату. Ствердила, що за допомогою окулярів ОСОБА_2 зміг би прочитати надписи над смугами коридорів для того, щоб обрати правильний.

Свідок ОСОБА_5, котра працює на посаді державного інспектора ВМО №1 м/п «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС пояснила, що 08.04.2015 року складала адміністративний протокол про порушення митних правил за ст. 471 МК України відносно ОСОБА_2 Ствердила, що для розпізнавання смуг коридорів наявно достатньо розпізнавальних знаків, в тому числі інформаційних стендів. Пояснила, що після того, як ОСОБА_2 було повідомлено про те, що він повинен пройти смугою «червоний коридор», куди він демонстративно перейшов, однак грошових коштів у встановленому порядку не задекларував.

       Заслухавши думку представника митного органу, пояснення ОСОБА_2, його представника, показання свідка ОСОБА_5 та лікаря-офтальмолога ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідальність за ст. 471 МК України настає у випадку порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто наявність під час проведення митного контролю в особи, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через таку зону (коридор), товарів, заборонених або обмежених до переміщення через митний кордон України, або товарів у кількостях, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.  

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, а саме: обравши спрощену зону митного контролю намагався перемістити через митний кордон України грошові кошти, шляхом недекларування та перевищує неоподатковану норму до ввезення на територію України, що стверджується протоколом про порушення митних правил №0773/20901/15 від 08.04.2015 р.

Згідно ст.462 МК України, яка регулює основні та додаткові адміністративні стягнення, попередження та штраф можуть застосовуватися тільки як основні адміністративні стягнення за порушення митних правил.

Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у п.3 ст.461 МК України, може застосовуватися як основне і як додаткове адміністративне стягнення.

За одне і те саме порушення митних правил може накладатися тільки основне або основне і додаткове адміністративне стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється адміністративна відповідальність за порушення митних правил, передбачається основне і додаткове адміністративне стягнення, застосування лише додаткового адміністративного стягнення без основного не допускається, крім випадку, передбаченого ч.3 ст. 467 МК України.

Статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Крім того, згідно з ст.9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України “Про міжнародні договори” від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною ОСОБА_3 України, є часткою національного законодавства України. При цьому визначено, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України, таким чином в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію “З захисту прав і основних свобод людини”, а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Судове рішення, яким застосовується конфіскація майна, є втручанням в право особи на повагу власності. Згідно статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За таких обставин конфіскація є втручанням в право особи на повагу власності і, відповідно, має бути застосована ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з захисту прав людини.

Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу власності має бути законним. Крім того, держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Об'єктивна сторона правопорушення, яке вичинив правопорушник полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в “зеленому коридорі”, тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України. Згідно з ст.471 МК України, за таке правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації незадекларованої валюти.

При цьому, при прийнятті рішення по справі, суд також враховує те, що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання, Європейський Суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов'язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів. Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.

Вирішуючи питання чи буде, в разі застосування конфіскації, досягнута розумна співрозмірність між засобами, використаними судом для забезпечення загального інтересу, і захистом права особи на повагу власності або, іншими словами, чи не буде покладено на нього індивідуальний надмірний тягар, суд приймає до уваги нижченаведені обставини.

Правопорушник свою вину у вчинені адміністративного правопорушення не визнав, вважає, що не допустив правопорушення, оскільки у нього були присутні банківські довідки на загальну суму 36438 доларів США.

Правопорушення полягало в недекларуванні митному органу коштів у готівковій формі, які він вивозив. Крім того, правопорушення було вчинено, в значній мірі, внаслідок неуважності правопорушника та неналежного знання ним порядку проходження митного контролю. Слід також зауважити, що вивезення чи ввезення готівкової іноземної валюти з України чи в Україну не є незаконним, згідно з діючим законодавством держави. Крім того, сума, яка може бути законно вивезена, чи фізично переміщена через український митний кордон, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути вивезена без письмового декларування.

В ході розгляду справи встановлено також, що правопорушник є фізичною особою – нерезидентом та має право вивозити з України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10  000 євро, за умови письмово декларування митному органу в повному обсязі, тобто без наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установ), включно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10  000 євро.

Як вбачається з довідок про рахунки, ОСОБА_2 має рахунки в «Райффайзен банк ОСОБА_5» та з даного рахунку з 09.03.2015 року по 07.04.2015 року було знято 11628,00 USD, ПАТ «Кредобанк» та з даного рахунку з 10.03.2015 року по 06.04.2015 року було знято 11580,00 USD, ПАТ КБ «Приватбанк» та з даного рахунку з 10.03.2015 року по 07.04.2015 року було знято 13230,00 USD, що відповідно і підтверджує законність походження грошових коштів, виявлених у ОСОБА_2

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що зазначені кошти отримані незаконним шляхом або призначені для використання в незаконній діяльності.

Таким чином, єдине протиправне діяння, яке вчинив ОСОБА_2 полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.

Вирішуючи питання про застосування адміністративного стягнення, суд враховує вимоги ст.1 Протоколу №1 до  Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких, для визнання втручання держави співрозмірним воно має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема невиконанню вимог про декларування, а не тяжкості будь-якого іншого правопорушення (легалізації незаконних доходів. Ухилення від сплати податків), яке фактично встановлено не було. Таким чином, сума, яка за рішенням суду має бути конфіскована, є для правопорушника значною, і має бути повернута.

З іншого боку, шкода, яка могла бути заподіяна державі Україна, була незначна, оскільки правопорушник не ухилявся від сплати мита чи інших зборів і фактично не заподіяв іншої майнової шкоди державі.

За таких обставин, враховуючи практику ЄСПЛ, вищевказні норми Конституції України, суд дійшов висновку про те, що застосування конфіскації в якості додаткового адміністративного стягнення, в даному випадку є порушенням положень ст.1 Протоколу №1 до  Конвенції, тобто неспіврозмірним, оскільки покладає на правопорушника “індивідуальний надмірний тягар”.

Вирішуючи питання призначення виду стягнення за порушення митних правил, з урахуванням характеру вчиненого порушення та невисоку суспільну небезпеку, особу порушника, який раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався, суд дішов висновку, що на ОСОБА_2 належить накласти штраф, в межах встановлених санкцією ст.471 МК України, а товар (грошові кошти), що був предметом правопорушення, з врахуванням ч.4 розділу 2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, повернути особі, відносно якої складено протокол.

Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 471, 486, 527, 528 МК України, суд  -

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 гривень.

Вилучені, згідно протоколу №0773/20901/15 від 08.04.2015 р. - 35153 доларів США, що в еквіваленті становить 826307,58 гривень - повернути ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 36,54 грн. судового збору.

  Постанова може бути оскаржена та на неї прокурором може бути внесено подання упродовж десяти днів з дня її винесення.

  Суддя Зубачик Н.Б.