Львівський апеляційний адміністративний суд

П о с т а н о в а

І м е н е м     У к р а ї н и

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу

за апеляційною скаргою Державного казначейства України

на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2008 року у справі №2-а-28/08

за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, управління праці та соціального захисту населення Славутської райдержадміністрації Хмельницької області

про стягнення суми недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, управління праці та соціального захисту населення Славутської райдержадміністрації Хмельницької області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5-го травня як учаснику бойових дій відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за перід з 2004 по 2007 рік в розмірі 8295 грн., зазначивши, що відповідно до вищезазначеної норми, щорічно до 5 травня йому повинна надаватися разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком як учаснику бойових дій, але виплати йому проводяться не в повному обсязі.

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2008 року позов задоволено частково, зобов'язано стягнути з Державного бюджету України через Державне казначейство України  та Міністерство фінансів України на користь позивача недоплачену разову грошову допомогу за 2004 та 2007 роки  3500 грн. 08 коп..

Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у визначеному розмірі, вимоги є законними, а тому судом першої інстанції відновлено його порушене право в межах стягнення різниці недоплаченої допомоги за 2004 та 2007 роки.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Державне казначейство України подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі Державне казначейство України вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що передбачені законами про Державний бюджет України на відповідні роки кошти Міністерством праці та соціальної політики України, що є головним розпорядником коштів, отримано повністю, апелянт як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушував, тому, правових підстав вирішувати питання щодо взаємовідносин між позивачем та Державним казначейством України немає.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він має право щорічно до 5 травня отримувати грошову допомогу відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Судом першої інстанції встановлено, що згідно посвідчення, що надане позивачем, він є учасником бойових дій, і на нього розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який надає йому право на щорічну разову грошову допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка повинна виплачуватись до 5 травня.

 Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення  Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими обмежувався розмір щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте відповідно до ст.17-1 вказаного закону особи, які не отримали щорічної разової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Тому, на думку колегії суддів, стягнення щорічної разової допомоги  за 2004 рік в сумі 579 грн. 60 коп.є не правильним.

Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими обмежувався розмір щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Розмір отриманої позивачем у 2007 році разової грошової допомоги до 5 травня  в сумі 280 грн. не відповідає вимогам зазначеного Закону, а відтак, порушене право підлягає відновленню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення в користь позивача заборгованості з виплати щорічної допомоги за 2007 рік, в сумі 2920 грн. 48 коп.( 410 грн. 06 коп. х 8 - 360 грн.) що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

Відповідно до Постанови КМУ «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 18 лютого 2004 року №177 на Міністерство фінансів України і Державне казначейство України покладено обов'язок забезпечити щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики України для виплати щорічної разової допомоги до 5-го травня. Проте, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції, що недоотримані позивачем кошти слід стягнути з Державного бюджету України через Державне казначейство України та Міністерство фінансів України є помилковим.

Відповідно до ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» суб'єктами виплати разової щорічної допомоги, передбаченої цим Законом, є управління праці та соціального захисту населення, а тому, саме вони зобов'язані проводити виплату недоплачених сум грошової допомоги.

Згідно Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 року за №1035/2000, Мінпраці України є головним органом у системі органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення і соціального обслуговування населення та згідно ст.22 Бюджетного кодексу України є головним розпорядником бюджетних коштів. Згідно із Положенням про Міністерство праці та соціальної політики України відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах своїх повноважень контроль за додержанням законодавства щодо надання пільг та забезпечує через систему підпорядкованих йому органів реалізацію прав громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної допомоги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що саме на управління праці та соціального захисту населення покладено обов'язок проводити виплату одноразової щорічної грошової допомоги.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічної грошової допомоги не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “ОСОБА_2 проти України”).

Оскільки правові положення, які передбачають виплату разової щорічної допомоги учасникам війни до Дня Перемоги є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Державного казначейства України - задоволити частково.

Постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2008 року у справі №2-а-28/08 скасувати та постановити нову, якою позов ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, управління праці та соціального захисту населення Славутської райдержадміністрації Хмельницької області про стягнення суми недоплаченої разової щорічної грошової допомоги задоволити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Славутської райдержадміністрації Хмельницької області  щодо неповної виплати на користь позивача разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік неправомірними.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Славутської райдержадміністрації Хмельницької області   нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1  недоплачену разову щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій до 5-го травня за 2007 рік в сумі 2920 грн.48 коп. (дві тисячі девятьсот двадцять грн. 48 коп.)

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.