АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 609/70/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Томчук С.В.

Провадження № 22-ц/789/487/15 Доповідач - Гурзель І.В.

Категорія - 48

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гурзеля І.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Щавурська Н. Б.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

з участю сторін - апелянта ОСОБА_1,його представника ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шумського районного суду від 17 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв'язку із продовженням навчання,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом , в якому просила стягувати щомісячно із відповідача в її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 до закінчення ним навчання в розмірі 700 грн. Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що ОСОБА_4, як батько повнолітнього сина ОСОБА_5, зобов'язаний приймати участь в його утриманні, так як він є студентом Тернопільського Національного Економічного Університету та навчається на денній формі навчання по 30 червня 2017 року. Наголошує на тому,що син перебуває на її утриманні та потребує додаткових витрат, а саме: необхідні кошти на проїзд, харчування, новий одяг, навчальну літературу.

Рішенням Шумського районного суду від 17 лютого 2015 року позов задоволено в повному обсязі . Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5, аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 700 / сімсот/гривень , починаючи із 27 січня 2015 року та продовжуючи до закінчення ним навчання; стягнуто судовий збір з ОСОБА_4 в сумі 243 грн 60 коп на користь держави; рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати, ухваливши нове, яким зменшити розмір стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, який продовжує навчання до 400/чотириста/гривень щомісяця. Апелянт зазначає, що суд, ухвалюючи рішення, не врахував наявності у нього можливості надавати його синові ОСОБА_5 допомогу в розмірі саме 700 грн щомісяця до закінчення ним навчання.

Заслухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу . При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Судом встановлено, що сторони є батьками повнолітнього сина ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року в м. Шумськ, Тернопільської області що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 7 червня 1996 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Шумської райдержадміністрації Тернопільської області, а/з № 35. Також, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі від 05 травня 1995 року, який був зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Шумського райвиконкому Тернопільської області актовий запис №19 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб , серії НОМЕР_2, виданим 05 травня 1995 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Шумського райвиконкому Тернопільської області. Крім того, згідно довідки №179 виданої 29 січня 2015 року Тернопільським національним економічним університетом , ОСОБА_5 є студентом денної форми навчання Тернопільського національного економічного університету ІV рівня акредитації і навчається на другому курсі на факультеті обліку і аудиту. Також, відповідно до договору № 122087 про навчання , підготовку , перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг від 12 серпня 2014 року знаходиться на контрактній основі, стипендії не отримує. Домовленості щодо утримання повнолітньої дитини сторони не досягли. Син ОСОБА_5, 1996 року народження , знаходиться на утриманні ОСОБА_3 , про що свідчить довідка № 217 , яка видана Шумською міською радою Тернопільської області.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо потреби повнолітнього сина ОСОБА_5 у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням. Однак не в повній мірі врахував можливість батька надавати таку допомогу, так як він на даний час ніде непрацює із за відсутності роботи, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_3 (наказ № 108 від 31.12.2011 року) та про що свідчить довідка № 535 від 24.02.2015 року , яка видана Шумською міською радою.

Разом з тим, повнолітній син ОСОБА_5 потребує матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчання у вищому навчальному закладі, якій знаходиться у місті Тернополі, що зумовлює необхідність витрат на проїзд, проживання та придбання навчального матеріалу тощо. Крім того, останній навчається на контрактній основі без отримання стипендії, оплату за навчання несе позивач ОСОБА_3 , яка пояснила що вартість річного курсу навчання становить 9000 грн. та 2000 грн. оплата гуртожитку.

Проте, визначаючи розмір аліментів 700 грн. , суд не врахував ту обставину, що більшу частину оплати навчання буде сплачувати апелянт ОСОБА_4 (700Х12 = 8400). Разом з тим з матеріалів справи вбачається що позивачка працює, а тому теж повина нести відповідну частину витрат.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення розміру аліментів з відповідача на повнолітнього сина ОСОБА_5, який продовжує навчання до 500 грн. в місяць.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, який продовжує навчання.

Також з рішення суду слід виключити посилання на ст. 185 СК України як зайве, оскільки зазначена норма права не регулює спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України , колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Шумського районного суду від 17 лютого 2015 року змінити в частині розміру аліментів та стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 500/п'ятсот/гривень, щомісячно починаючи із 27 січня 2015 року та продовжувати до закінчення ним навчання, чи досягнення 23 річного віку.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.В. Гурзель