АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/34/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Коломієць Н.З.

Провадження № 22-ц/789/589/15 Доповідач - Гурзель І.В.

Категорія - 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гурзеля І.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Щавурська Н. Б.,

при секретарі - Парандюк Ю.Б.

з участю - позивача ОСОБА_1, адвоката Вароди П.Б., апелянта ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 17 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину квартири -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась в суд з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 1994 року по 2008 рік проживала з померлим ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Вказала, що в 2006 році вона надала нотаріусу заяву про згоду на купівлю ОСОБА_5 квартири в АДРЕСА_1 за спільні кошти. Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 10 вересня 2014 року визнано за ОСОБА_3 право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом після смерті брата.

ОСОБА_1 вважає, що спірна квартира є спільною сумісною власністю її та померлого ОСОБА_5, а тому просила суд встановити факт їх проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнати майно спільною сумісною власністю та визнати право власності на 1/2 частину квартири в АДРЕСА_1.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 17 березня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 01 січня 2004 року по 2008 рік.

Визнано квартиру АДРЕСА_1, яка була придбана 27 липня 2006 року на ім'я ОСОБА_5, спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_1.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким закрити провадження по справі, посилаючись на його незаконність, порушення норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира придбана за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та є об'єктом спільної сумісної власності, а факт проживання однією сім'єю слід встановити з 01.01.2004 року (з дня набрання чинності Сімейним кодексом України), оскільки закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ч.1 ст.36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Згідно із ст.74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" передбачено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в період з 1994 року по 2008 рік постійно проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_2, що стверджується показами свідків.

Як вбачається з Церковного свідоцтва про шлюб від 15 листопада 1998 року над ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звершено таїнство шлюбу в храмі Святої Покрови м.Чорткова.

Згідно записів будинкової книги з 26 травня по 03 серпня 2006 року та з 04 листопада 2008 року по 25 березня 2010 року ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 в квартирі позивачки ОСОБА_1 (а.с.3)

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 27.07.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Гресько О.Т., ОСОБА_5, зареєстрований в АДРЕСА_2, придбав квартиру АДРЕСА_1 за 10 000 гривень.

Перед тим ОСОБА_1 дала згоду на купівлю чоловіком ОСОБА_5 вказаної квартири, за кошти, які належать їм на праві спільної сумісної власності, набуті за час спільного проживання. Це стверджується її заявою, засвідченою приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Гресько О.Т. (а.с.6).

Посилання апелянта на ряд попередніх рішень по справах, яким як вважає апелянт вирішено спір по суті і висновки яких в силу ст. 61 є обовязковими, не спростовують ухвалене по справі рішення .

Так пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" передбачено, що відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо суд дійде інших висновків, ніж ті, що містяться в судовому рішенні щодо раніше вирішеної справи, він має навести відповідні мотиви. При цьому суд має виходити з того, що правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки (судження) суду щодо прав і обов'язків сторін, зроблені на підставі встановлених при розгляді справи обставин, не є преюдиційними. Від правових висновків суду слід відрізняти судові рішення за перетворювальними позовами, які встановлюють, змінюють або припиняють права та обов'язки сторін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 25 червня 2014 року, якою скасовувалась ухвала апеляційного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2013 року встановлено що апеляційний суд не з'ясував чи встановлювався факт спільного проживання померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у судовому порядку та чи визнавалось спірне майно спільною сумісною власністю останніх, що має істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 10 вересня 2014 року не взято до уваги посилання апелянта на те, що спірну квартиру ОСОБА_5 придбав під час перебування у фактичних шлюбних відносинах та церковному шлюбі з ОСОБА_1, оскільки факт їхнього спільного проживання та визнання спірного майна спільною сумісною власністю судом не встановлено, а щодо релігійного обряду шлюбу, то дане твердження суперечить вимогам ст21 СК України.

Таким чином зазначенні рішення константують факт відсутності належних та допустимих доказів по справі - встановлення факту спільного проживання, яке в силу ст.74 СК України створює відповідні правові наслідки і такі вимоги не були предметом розгляду в суді, як це стверджує апелянт.

Також, посилання апелянта на рішення Чортківського районного суду від 4 березня 2010 року, яким визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право на житло по АДРЕСА_2, як на доказ безпідставності позову є невірним оскільки рішенням встановлено перебування в церковному шлюбі з позивачкою з 1997 по 2006 рік. Та непроживання в квартирі позивачки з 2007 року. Дане судове рішення не стосується предмета доказування- перебування у фактичних шлюбних відносинах та не стосується спірної квартири АДРЕСА_1.

Доводи апелянта про продаж ОСОБА_5 власної квартири в травні 2006 року а отже про використання тих же коштів на купівлю спірної квартири, що мало місце в липні 2006 року грунтуються на припущеннях та суперечать вже наведеній нотаріальній заяві ОСОБА_1 Також в силу ст.61 СК України до обєктів права спільної сумісної власності відносяться інші доходи, одержані одним із подружжя та внесені до сімейного бюджету.

Посилання апелянта на рішення Верховного Суду України 6-135-13, та від 12.12.2012 року не є вірним, оскільки висновки верховного суду по данним справам стосуються правовідносин, які існували між сторонами в період з 1996 та 1998 років відповідно, а отже регулювались іншим діючим на той час законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та меж доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313; 314 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 17 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.В. Гурзель