АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 607/17715/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Процько Я.В.
Провадження № 22-ц/789/434/15 Доповідач - Гурзель І.В.
Категорія - 27
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 квітня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Ходоровський М. В., Фащевська Н. Є.,
при секретарі - Парандюк Ю.Б.
з участю - представника апелянта ОСОБА_1 та позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом (згодом уточнивши свої позовні вимоги) про стягнення з ОСОБА_3 2 700 доларів США боргу за договором позики та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 243 долари США, всього 2 943 долари США, що еквівалентно 25 000 грн., посилаючись на невиконання останнім взятих на себе боргових зобов'язань.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.12.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 2 943 долари США, що еквівалентно 25 000 грн. з яких: 2700 доларів США боргу; 243 долари США - 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення та 250 грн. судового збору.
В січні 2015 року ОСОБА_3 подав заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 лютого 2015 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 грудня 2014 року залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого переконання, що між сторонами має місце зобов'язання за договором позики, яке не виконується належним чином, а тому вірно стягнув з ОСОБА_3 в користь позивача заборговані кошти. Однак, стягуючи заборгованість в доларах США не звернув увагу на те, що згідно договору позики у власність передавались грошові кошти в національній валюті - гривні.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 2 ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч.1 ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Відповідно до ст.ст.526, 545 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.04.2009 року між сторонами укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_3 отримав і зобов'язався повернути грошові кошти в сумі 42 000 грн., що в доларовому еквіваленті складає 5 250 доларів США по курсу Національного банку України.
ОСОБА_3 отримав кошти, що підтверджується актом приймання-передачі позики від 28 квітня 2009 року.
Згідно п.3.3 договору позики, позика надається терміном на 1 місяць з 28.04.2009 р. по 28.05.2009 р.
26.08.2011 р. ОСОБА_3 склав розписку про те, що зобов'язується повернути позивачу 2700 доларів США, що по курсу НБУ складає 21600 грн., які він заборгував позивачу згідно договору позики.
Позичені кошти ОСОБА_3 не повернув, що стверджується наявним у кредитора ОСОБА_2 оригіналом боргового документу, який він надав суду, як доказ невиконання боржником своїх грошових зобов'язань.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, проте помилково стягнув заборгованість в іноземній валюті.
Доводи апелянта про те що він повернув частково борг, про що свідчить фотокопія розрахунку Свистуна суд до уваги не приймає як неналежний доказ , що суперечать вимогам ст.ст. 526,545 ЦК України.
Відповідно до ст.307,309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.
Таким чином, резолютивну частину рішення слід змінити в частині стягнення боргу і викласти в такій редакції: "Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 25 000 гривень, що еквівалентно 2 943 доларів США та 2063 гривень - 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення".
У решті рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити чатсково.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2014 року змінити.
Викласти резолютивну частину рішення в частині стягнення боргу в такій редакції:
"Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 25 000 гривень, що еквівалентно 2 943 доларів США та 2063 гривень - 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення."
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржено протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.В. Гурзель