Справа: №2-10/09 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 січня 2009 р.          Алчевський міський суд Луганської області в складі:

головуючого:  Гук B.C.

при секретарі:Помогалової І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Алчевську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання квартири загальною сумісною власністю, визначення частки з сумісного майна та виділ ї в натурі, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про виділ частки з сумісного майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 в обгрунтування своїх вимог пояснила, що відповідачі справі ї рідні мати та батько, з якими вона проживала разом в АДРЕСА_1 і яка ними всіма була приватизована 13 травня 1997 року і вона згідно з вимогами Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" була разом з відповідачами співвласником цієї квартири. 27.07.1998 року відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вищевказана квартира з врахуванням її інтересів, бо на той час вона була неповнолітньою, була продана разом з її часткою, в результаті чого вона залишилася без належного їй за законом часткою нерухомого майна - квартири. 17.04.2001 року відповідач ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу придбав трикімнатну АДРЕСА_2, як вона вважає за рахунок продажу і її частки в квартирі. Враховуючи цю обставину, а також те, що відповідачі розірвали шлюб і між ними постало питання про розподіл сумісно придбаного майна, в тому числі і цієї трикімнатної квартири, тому вона вважає, що має право на цю квартиру в рівні з відповідачами, а потому просить визнати АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю та визначити належну їй частку в квартирі і виділити її в натурі з спільного сумісного майна.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала у повному обсязі, вважає, що позивачка дійсно має право власності у спірній квартирі, тому вона не заперечує проти визнання АДРЕСА_2 спільною власністю та проти визначення її частки в цій власності і виділі належної їй частки в натурі, а в зв'язку з тим, що врегулювати питання про розподіл квартири в позасудовому порядку не вдалося, тому вона звернулася до суду з зустрічним позовом про виділ належної їй частки в сумісно-придбаній квартирі в натурі і просить розглянути його разом з первісним позовом.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, не заперечує факт приватизації ним та позивачками АДРЕСА_1 13 травня 1997 року, яка за згодою його дружини ОСОБА_2 та в інтересах неповнолітньої на той час доньки, позивачки по справі ОСОБА_1 та з погодженням з органом опіки та піклування 27.07.1998 року була продана, а в 2001 році за згодою другої відповідачки, на той час його дружини ОСОБА_2, була придбана трикімнатна АДРЕСА_2, де вони всі і проживали разом до розірвання шлюбу з дружиною в листопаді 2004 року, жодну з позивачок він з квартири не виганяє, але вважає що донька, як позивачка по справі права власності на квартиру не має, тому просить в позові відмовити, а оскільки спірна квартира придбана лише за його особисті кошти, то він вважає, що відповідачка ОСОБА_2 також не має права власності в цій квартирі, тому і в цій частині він просить відмовити в позові.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши сторін, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з довідки замісника начальника УЕРВі (а.с. 12) позивачка ОСОБА_1 приймала участь в приватизації АДРЕСА_1 в спільну

сумісну власність згідно до розпорядження органу приватизації № 417 від 13.05.1987 року та згідно свідоцтва про право власності на житло (а.с. 23) є співвласником цієї квартири, а тому суд вважає, що вказана квартира належала позивачці та її батьком, відповідачем по справі, на праві спільної сумісної власності згідно вимог ст.. 175 СК України, що передбачає, що майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності, а оскільки відповідачами за першим позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спірна квартира була продана (а.с. 24) 27.07.1998 року з порушенням умов розпорядження міського голови м.Алчевська № 151 від 13.03.1998 року про забезпечення неповнолітньої ОСОБА_1 житлом та з порушенням її житлових прав, оскільки відповідачі в с.Ящиково Перевальського району Луганської області не виїхали, а проживали в трьох в однокімнатній АДРЕСА_2, оскільки неповнолітню було позбавлено право власності на належне їй житло.

Згідно ж до вимог ст.60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Оскільки ж відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 АДРЕСА_2 придбана в період зареєстрованого шлюбу 17.04.2001 року, а шлюб зареєстровано 11.08.2000 року, тому суд вважає, що договір купівлі-продажу цієї квартири укладено згідно з умовами ст..61 ч.3 СК України в інтересах сім"ї, в тому числі і заробітну плату відповідача ОСОБА_3, яка згідно з вимогами ч.2 ст.61 СК України суд визнає об'єктом права спільної сумісної власності, а тому суд вважає, що позивачка-відповідачка ОСОБА_2 згідно з вимогами ст..60 та 175 СК України є співвласником спірної АДРЕСА_2 як спільного сумісного майна подружжя, яке згідно до вимог ст..69 СК України та ст..368 ч.3 ЦК України може бути поділено між дружиною та чоловіком.

Оскільки АДРЕСА_2 згідно до висновку будівельно-технічної експертизи з технічної точки зору розділу в натурі не підлягає на три рівні частки в частках 1/3, 1/3 та 1/3 за неможливості влаштування в ній обособлених входів-виходів та мінімального складу приміщення, що потрібні для проживання, оскільки відповідачі своєї згоди на присудження їм грошової компенсації суду не надали, а позивачками не внесено попередньо вартість частки відповідачів на депозитний рахунок суду згідно до вимог ст..365 ЦК України, тому суд вважає за потрібне виділити ідеальні частки сторін в цьому майні без його реального поділу та залишити майно в їх спільній частковій власності в порядку користування.

Суд заперечення відповідача та його представника не знаходить достатньо переконливими і до уваги не приймає, але з врахуванням, що частка кожного із співвласників в спірній квартирі складає (17, 1 + 11, 6 + 12, 4 м2) : 3 = 13, 6 м2, потому суд знаходить виділення ідеальних часток в тому розмірі, що просять позивачки порушує права відповідача ОСОБА_3 суттєво, бо їх частка перевищує частку останнього на 3, 15 м2.

На підставі вищевказаного, керуючись ст. 60, 61, 69, 70, 175 ЦПК України, ст.365, 368 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Визнати АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнати за кожним співвласником по 1/3 часці всієї квартири та визнати право власності кожного на 1/3 частку квартири, в розподілі квартири відмовити.

З врахуванням установленого порядку користування виділити позивачці ОСОБА_1 кімнату 6 площею 17, 1 м2 вартістю 25146 гривень, що складає 25/100 часток, в в користування позивачки ОСОБА_2 виділити вбудовану шафу 2 площею 0, 3 м2, вартістю 441 гривни, вбудовану шафу 3 площею 0, 5 м2 вартістю 735 гривень, вбудовану шафу 5 площею 0, 3 м2 вартістю 441 м2 та жилу кімнату 10 площею

11, 6 м2 та вартістю 17059 гривень, а всього вартістю 18676 гривень або 18/100 часток, ОСОБА_3 виділити жиле приміщення 11 площею 12, 4 м2, вартістю 18235 гривень, вбудовану шафу 12 площею 0, 7 м2, вартістю 1030 гривень, вбудовану шафу 13 площею 0, 5 м2, вартістю 735 гривень, а всього вартістю 20000 гривень, або 19/100 часток.

В загальному користуванні залишити попередню 1 площею 6, 90 м2 вартістю 10147 гривень, кухню 4 площею 8, 8 м2, вартістю 12941 гривні, коридор 7 площею 3, 9 м2, вартістю 5735 гривень, туалет 8 площею 1, 2 м , вартістю 1765 гривень, ванної кімнати 9 площею 2, 6 м2, вартістю 4412 гривень, а всього площею 26, 4 м2 вартістю 38823 гривні, або 38/100 часток.

В спірній квартирі вартість часток співвласника ОСОБА_1 складає 38097 гривень або 37/100 часток, ОСОБА_2 31617 гривень або 31/100 часток, ОСОБА_3 - 32941 гривні, або 32/100 часток.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю в ідеальних частках в розмірі 2598 гривень, та на користь ОСОБА_3- 1274 гривні.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Алчевський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.