УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2015 р. | Справа № 12270/13/876 |
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді – Качмара В.Я.,
суддів – Мікули О.І., Рибачука А.І.,
за участі секретаря – Ратушної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопроміндустрія» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопроміндустрія» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, треті особи Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» та Перший відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, про визнання дій протиправними,
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопроміндустрія» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - ОДПІ) в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо складання та направлення інкасового платіжного доручення від 05.07.2013 №199 в банк на списання коштів у розмірі 1697821,11грн з рахунку ТОВ.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що умови і порядок виконання рішення судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню визначено Законом України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №606-ХIV), а відтак у відповідача відсутні відповідні повноваження самостійно вчиняти дії по їх виконанню та зокрема стягувати з рахунків підприємства кошти шляхом видання платіжного доручення інкасо.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року в справі №803/1772/13-а у задоволенні заявленого позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою задовольнити позов в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі вказує на обставини викладені в позовній заяві та зазначає, що суд першої інстанції безпідставно досліджував докази, які не стосуються предмету спору.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що складання інкасового доручення для стягнення коштів з рахунків платника податків в банках, з метою погашення податкового боргу за рішенням суду відноситься до повноважень податкових органів, а тому дії відповідача ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є правомірними.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року в справі №2а/0370/375/12 було задоволено позов ОДПІ до ТОВ про стягнення податкового боргу з рахунків у банках в сумі 1697821,11грн (а.с.37-38).
Вказане рішення суду оскаржене у встановленому порядку позивачем не було, а відтак набрало законної сили.
У зв’язку із наведеним, 05.07.2013 податковим органом було виписано інкасове доручення (розпорядження) №199 на суму податкового боргу та направлено таке Публічному акціонерному товариству «Західінкомбанк» (далі - ПАТ) для списання відповідних коштів з рахунку боржника.
На підставі вказаного платіжного доручення інкасо ПАТ у зв’язку із недостатністю коштів на рахунку боржника було списано суму в розмірі 988364грн, тобто в межах залишку (а.с.10-11).
Не погодившись із такими діями ОДПІ, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону №606-ХIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 ст.3 вказаного Закону передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 ПК України.
Відповідно до п.95.3 ст.95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Із змісту наведеної норми вбачається, що ПК України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків в рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні ПК України.
Підпунктом 41.1.1 п.41.1 та п.41.5 ст.41 ПК України передбачено, що контролюючими органами та одночасно органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі – Інструкція).
У відповідності до п.5.3 цієї Інструкції примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі (орган державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.
Органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до ст.41 ПК України та ст.17 БК України є органи державної податкової служби (п.12.1 Інструкції).
Згідно п.12.2 цієї ж Інструкції стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених п.12.1 цієї глави, з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання на підставі рішення суду.
Механізм стягнення, передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до п.12.4 зазначеної Інструкції до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.
Банк платника приймає до виконання інкасове доручення (розпорядження) стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника (п.12.6 Інструкції).
При цьому, згідно п.12.9 вказаної Інструкції банк у разі недостатності коштів на рахунку платника виконує інкасове доручення (розпорядження) у межах залишку коштів.
Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абз.2 п.95.3 ст.95 ПК України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу державної податкової служби шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7-95.21 ст.95 ПК України.
Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються.
Виняток із наведеного правила становить процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи. На відміну від загального правила, передбаченого п.95.3 ст.95 ПК України, відповідно до п.87.11 ст.87 цього Кодексу орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Як вбачається із матеріалів справи, податковий орган ініціював стягнення податкового боргу шляхом виписки інкасового доручення (розпорядження) щодо юридичної особи на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, а тому апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОДПІ у спірних правовідносинах діяла на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що адміністративні суди не повинні видавати податковим органам виконавчі листи для примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків - юридичної особи, однак у розглядуваній справі судом був виданий виконавчий лист щодо стягнення податкового боргу із ТОВ, який пред’явлений відповідачем до виконання в порядку Закону №606-ХIV. Відтак, слід звернути увагу на те, що судове рішення може бути виконане як за процедурою, встановленою ПК, так і відповідно до законодавства про виконавче провадження, що є неприпустимим.
Підстави для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом №606-ХIV у державного виконавця у спірних відносинах були відсутні, проте ТОВ таких дій останнього у встановленому порядку не оскаржувало, а тому суд враховуючи, що доказів виконання державним виконавцем рішення суду надано не було, а його дії та рішення не є предметом розгляду у даній справі, приходить до висновку, що вказані обставини не вплинули на правомірність дій відповідача.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопроміндустрія» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.І. Мікула
Суддя А.І. Рибачук