ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2015 року Справа № 327/13/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді – Качмара В.Я.,
суддів – Мікули О.І., Рибачука А.І.,
за участі секретаря – Ратушної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (правонаступник Дрогобицька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року в справі за позовом Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби до Приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич» про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2012 року Дрогобицька об’єднана державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ) звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич» (далі - ПАТ) в якому, з врахуванням клопотання від 17.10.2012 (а.с.102 т.2), просила стягнути з рахунків відповідача податковий борг в сумі 519053,25грн.
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що за відповідачем рахується податковий борг який залишається не сплаченим, а тому у відповідності до вимог ПК України такий підлягає стягненню за рішенням суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року в справі №2а-7497/12-1370 у задоволенні заявленого позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. У поданій апеляційній скарзі вказує на те, що суд зробив невірні висновки про обов’язкове звернення податкового органу спершу із поданням про стягнення податкового боргу, оскільки такий наділений правом вибору у кожному конкретному випадку. Більше того, є всі підстави для стягнення відповідної заборгованості із відповідача.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що процедура стягнення податкового боргу може бути ініційована лише шляхом внесення подання в порядку ст.183-3 КАС України і тільки в разі відмови у прийнятті такого, заявник має право звернутися із відповідними вимогами до суду в загальному порядку.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.
У п.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2012 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» цей суд роз’яснив, що за змістом ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог ст.70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними
Цим вимогам оскаржене судове рішення не відповідає.
Так, твердження суду першої інстанції про те, що порядок розгляду стягнення податкового боргу з рахунків передбачає звернення податкового органу з поданням в порядку ст.183-3 КАС України і лише в разі відмови в прийнятті подання заявник має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку, є безпідставним та необґрунтованим, а відтак підлягає відхиленню у зв’язку із тим, що положення ст.95 ПК України не містять імперативної умови звернення в порядку ст.183-3 КАС України як обов'язкової підстави для подання позову про стягнення податкового боргу для розгляду в загальному порядку позовного провадження.
Тому, з огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність звернення позивача до суду спершу з поданням в порядку ст.183-3 КАС України, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні позову ОДПІ та не вирішення спору по суті заявлених вимог.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за ПАТ станом на 17.10.2012 (а.с.106) рахується заборгованість в сумі 519053,25грн по податку на додану вартість (далі - ПДВ), податку на прибуток, земельному податку, податку з доходів фізичних осіб та орендної плати за землю.
Дана заборгованість є узгодженою, оскільки виникла у зв'язку з несплатою відповідачем коштів самостійно задекларованих ним у поданих деклараціях в 2011-2012 роках (а.с.96-196 т.1). Частина податкового боргу в сумі 103580,37грн виникла на підставі прийнятих ОДПІ податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) та нарахуванню пені. Однак, доказів оскарження таких ППР у встановленому порядку ПАТ не надано, що свідчить про їх узгодженість.
Стосовно ППР від 08.02.2011 №№0000102301/0 та 0000092301/0, а також від 19.04.2012 №0001571502, то такі у відповідності до ухвал Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року в справі №2а-3804/11/1370 та від 17 серпня 2012 року в справі №2а-5518/12/1370 є також узгодженими.
Доказів протилежного сторонами не надано та належним чином не спростовано.
Відтак, оскільки податковий борг ПАТ в сумі 519053,25грн залишається несплаченим, вказане зумовило звернення ОДПІ із даним адміністративним позовом до суду.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
ПК України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг – сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Не є спірним питанням факт наявності у ПАТ податкового боргу, а також підстави його виникнення, оскільки як зазначалось податкові зобов’язання відповідача є узгодженими та заявлені до стягнення ОДПІ в межах встановленого податковим законодавством 1095 денного строку.
Предметом доказування в даній справі є наявність правових підстав для стягнення судом усієї суми податкового боргу відповідача в розмірі 519053,25грн з його рахунків.
Згідно з п.41.5 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.
Відповідно до пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст.ст.95-99 ПК України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
Пунктом 95.1 ст.95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Чинний до 2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачав, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 цього Закону). У разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення (п.6.6 ст.6 цього ж Закону).
Пунктом 59.5 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Вказаними нормами права не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого.
Водночас пп.60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу позивачем надсилалась йому перша податкова вимога від 19.04.2006 №1/310 та друга податкова вимога від 20.05.2006 №2/368 (а.с.11 т.1), які ним отримані та не оскаржувались. Однак податковий борг залишається не погашеним в повному обсязі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з моменту направлення у 2006 році податкових вимог ПАТ не погасило у повному обсязі свого податкового боргу, а тільки поступово його збільшує і станом на 17.10.2012 такий становить 519053,25грн.
Оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 519053,25грн, а суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, такий підлягає погашенню на підставі рішення суду.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта про неможливість задоволення позовних вимог податкового органу у зв’язку із тим, що ним належним чином сплачено відповідні узгоджені податкові зобов’язання за 2011-2012 роки, оскільки як було встановлено поточні платежі зараховувалися позивачем в погашення податкового боргу ПАТ минулих періодів в черговості його виникнення, що відповідає умовам застосування п.87.9 ст.87 ПК України.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а відповідачем жодним чином не підтверджено неузгодженості сум податкового боргу який просить стягнути ОДПІ чи його сплату.
Відтак, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ОДПІ щодо стягнення з рахунків ПАТ податкового боргу у розмірі 519053,25грн.
Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та із невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, то апеляційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.
Стягнути з рахунків Приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич» відкритих у банківських установах, які обслуговують такого платника, на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 519053 (п’ятсот дев’ятнадцять тисяч п’ятдесят три) гривні 25 (двадцять п’ять) копійок.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.І. Мікула
Суддя А.І. Рибачук