Справа № 412/7346/2012

Провадження № 2/412/3800/2012

УХВАЛА

Іменем України

30 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., при секретарі Москалець М.О., за участю заявника ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, державного виконавця Ковтуна Д.В., представника виконавчої служби Пати Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця Ковтуна Д.В. з винесення постанови від 08.09.2014р. про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 412/7346/2012 неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі – Жовтневий ВДВС) про визнання дій державного виконавця Ковтуна Д.В. з винесення постанови від 08.09.2014р. про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 412/7346/2012 неправомірними, в обґрунтування якої зазначив, що державним виконавцем безпідставно відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим документом поза межами річного строку пред’явлення його до виконання, що є порушенням вимог ст. 22 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. № 606-XIV. Крім того, ставить питання про стягнення витрат на правову допомогу.

Слід зазначити, що дана скарга розглядається судом після скасування ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.02.20115р. ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2014р. та повернення справи на новий розгляд, у зв’язку із тим, що не був залучений до розгляду у справі державний виконавець Ковтун Д.В. та не було з’ясовано питання щодо подальших виконавчих дій, вчинених державним виконавцем після винесення спірної постанови.

В судовому засіданні заявник та його представник скаргу підтримали, при цьому представник заявника уточнив, що суб’єктом оскарження є саме державний виконавець Ковтун Д.В., діями якого порушено право заявника. Тому, посилаючись на норми ст. 22 Закону України “Про виконавче провадження”, просив вимоги скарги задовольнити. Додатково представник заявника пояснив, що на його думку, державний виконавець повинен був винести постанову про закриття виконавчого провадження. Оскільки такої постанови немає, то провадження не закрито і воно триває. Крім того, посилався на те, що оскільки постанова про закриття виконавчого провадження не внесена до Єдиного реєстру виконавчих проваджень, це порушує право заявника на отримання інформації про стан провадження.

Державний виконавець Ковтун Д.В. в судовому засіданні вимоги скарги не визнав, вказавши на те, що відповідною постановою начальника Жовтневого ВДВС від 03.10.2014р. спірна постанова скасована і права заявника відновлені. Пояснив, що прийняття постанови про закриття провадження не передбачено законом. Жодних виконавчих дій по виконанню рішення не здійснено і наразі не здійснюється, оскільки скасовано постанову про його відкриття. Тому просив відмовити у задоволенні скарги.

Представник Жовтневого ВДВС – ОСОБА_4 в судовому засіданні надала пояснення про те, що всі відомості про прийняті постанови державними виконавцями вносяться ним же до Єдиного реєстру виконавчих проваджень, розпорядником якого є Інформаційний центр Міністерства юстиції України. Вносити якісь коригування до даної програми державні виконавці не можуть, тільки вносити дані про прийняті постанови.

Вислухавши в судовому засіданні заявника, його представника, державного виконавця Ковтуна Д.В., представника Жовтневого ВДВС, дослідивши матеріали справи та виконавчого провадження, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.11.2012р. визнано за ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, визначено, що частки співвласників, припинено право спільної сумісної власності на квартиру ОСОБА_5 і ОСОБА_3, визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частини квартири, усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_5 квартирою шляхом зобов’язання ОСОБА_3 забезпечити безперешкодний доступ до вказаної квартири, вселено ОСОБА_5

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.03.2013р. рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_5 права спільної сумісної власності, визнання рівності часток у вказаному спірному житлі, припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні житлом скасовано і ухвалено нове рішення, яким в цій частині відмолено в задоволенні позову. В решті рішення залишене без змін.

ОСОБА_5 зверталася до апеляційного суду із заявою про перегляд цього рішення за нововиявлентими обставинами, але ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської областвід 10.10.2013р. їй відмовлено.

На виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.11.2012р. видано виконавчий лист № 412/7346/2012, в якому вказано, що рішення набраль законної сили 11.03.2013р. Строк пред’явлення для виконання – 11.03.2014р. (а.с. 182, т. 1).

09.09.2014р. даний виконавчий лист надано ОСОБА_6 на виконання до Жовтневого ВДВС (а.с. 217, т. 1).

Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ОСОБА_7 від 08.09.2014р. відкрито виконавче провадження за цим виконавчим листом (а.с. 190, т 1), яка отримана ОСОБА_3 30.09.2014р.

08.10.2014р. до Жовтневого ВДВС звернувся представник заявника із заявою про скасування постанови про відкриття провадження від 08.09.2014р. Постановою начальника Жовтневого ВДВС від 03.10.2014р. за результатами перевірки виконавчого провадження № 44635757 скасована дана постанова у зв’язку із пропущенням строку на пред’явлення до виконання та зобов’язано державного виконавця винести постанову про відмову у відкритті провадження ( а.с. 224, т. 1).

Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч. 2 даної статті строк для виконання судових рішень обчислюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

Отже, виконавчі листи, що видаються судами, пред’являються до виконання протягом року, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до норми ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження”, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

Отже, суд доходить висновку, що державний виконавець всупереч вимоги п. 1 ч. 1 ст. 26 КПК України, відкрив виконавче провадження, не виніс постанову про відмову у відкритті провадження. Дії державного виконавця на момент прийняття цього рішення не відповідали закону.

Суд не приймає доводи представника заявника про те, що державний виконавець повинен був винести постанову про закриття провадження, оскільки відсутність такої свідчить про продовження виконавчих дій.

Зокрема, ч. 1 ст. 30 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, зокрема, закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону.

Пунктами 3.17., 3.18. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за № 489/20802, передбачено, що в постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

При відмові у відкритті виконавчого провадження державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначається причина відмови у відкритті виконавчого провадження.

При завершенні виконавчого провадження державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава завершення виконавчого провадження з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору.

За змістом наведених норм, завершення виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження (п. 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону) означає здійснення будь-яких виконавчих дій з моменту відкриття провадження до його закінчення. У разі завершення виконавчого провадження виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

У разі ж відмови у відкритті провадження, виконавчі дії не здійснюються і виноситься постанова про відмову у відкритті провадження, постанова про закінчення виконавчого провадження не приймається, оскільки відсутні наслідки завершення провадження.

Суд погоджується з позицією заявника, що державний виконавець безпідставно відкрив провадження 08.09.2014р. Але за результатами перевірки (03.10.2014р.), того ж дня - 03.10.2014р. винесена постанова про відмову у відкритті провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження, жодних виконавчих дій передбачених ст. 11 Закону, в цей період (майже місяць) вчинено не було, зокрема (виклики осіб, перевірка виконання рішення, вхід та опечатування приміщень, накладення арешту тощо).

Суд також не приймає позицію представника заявника про те, що відсутність відомостей в мережі Інтернет даних про внесення постанови про відмову у відкритті провадження порушує право заявника.

Згідно із п. 1.12. вищевказаної Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за № 489/20802,, основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії є Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (далі - Єдиний реєстр).

Відомості вносяться до Єдиного реєстру державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

Постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження (крім актів, що складаються за місцем проведення виконавчих дій) складаються за допомогою програмних засобів Єдиного реєстру.

З метою забезпечення доступу до інформації Єдиного реєстру у постанові про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження роз'яснюється право доступу до зазначеної інформації, указуються адреса відповідного веб-сайту в мережі Інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання.

У спірній постанові вказано, що вона внесена до Єдиного реєстру та роз'яснено право доступу до зазначеної інформації, указано адресу веб-сайту в мережі Інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання.

У постанові про відмову у відкритті провадження від 03.10.2014р. вказаний реєстраційний номер виконавчого провадження – 44635757, за яким дана постанова може бути віднайдена в ЄДР.

Крім того, заявник не оскаржує дії державного виконавця по невнесенню відомостей до Єдиного реєстру, дані доводи не полягали первинно і наразі не полягають у підстави оскарження неправомірних дій щодо відкриття провадження.

Слід зазначити, що відповідно до п. 7 пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби и звернень учасників виконавчого провадження” виходячи зі змісту ст. 248-24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом № 606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Згідно із пп. б) п. 9.5.2. вищевказаної Інструкції з організації примусового виконання рішень, у постанові про результати перевірки виконавчого провадження за скаргою на постанову начальника підпорядкованого органу ДВС, винесеної за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб органів ДВС, чи при оскарженні постанови про проведення перевірки, витребування та результати перевірки виконавчого провадження, зазначаються - у резолютивній частині - підлягає скарга задоволенню чи ні; у разі задоволення скарги вирішується питання про скасування оскаржуваної постанови.

Як вбачається із постанови начальника Жовтневого ВДВС від 03.10.2014р., за зверненням представника заявника від 08.09.2014р. про скасування постанови, за результати перевірки виконавчого провадження, спірна постанова про відмову у відкритті провадження скасована на момент розгляду даної скарги.

За таких обставин, суд не може зобов’язати повторно суб’єкта оскарження чи керівника виконавчої служби здійснити такі ж самі передбачені законом дії, так само, як і зобов’язати винести іншу постанову, аніж та яка передбачена законом і повинна була б бути прийнятою первинно при надходження виконавчого листа до служби. В даному випадку - це постанова про відмову у відкритті провадження.

Суд приходить до висновку про необхідність задовольнити вимоги заявника шляхом визнання дій державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_7 з винесення постанови від 08.09.2014р. про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 412/7346/2012 неправомірними, оскільки такі дії на момент їх вчинення дійсно мали ознаки протиправності, що встановлено в судовому засіданні.

Щодо компенсації витрат на правову допомогу.

У відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно із п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003р. № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” витрати, пов'язані з розглядом таких скарг, включаючи й витрати для надання юридичної допомоги, а також витрати, пов'язані з поїздками, згідно зі ст. 248-25 ЦПК, ч. 5 ст. 49 ГПК покладаються судом у разі задоволення скарг - на відділ державної виконавчої служби, а в разі відмови в цьому - на заявника.

Представником заявника надана довіреність на представлення інтересів в суді від 23.01.2013р. (а.с. 3. Т. 2), договір про надання юридичних послуг від 30.09.2014р. (а.с. 183, т. 1) та акти виконаних робіт: від 06.10.2014р. в якому вказано, що на ознайомлення з виконавчим провадженням, подання заяви до суду, ознайомлення в суді, подання заяви до виконавчої служби потрачено 9 годин, ціна послуги 1  800,00 грн. , від 07.10.2014р. - за складання скарги, подачу скарги (4 год.) – 800 грн.; від 16.10.2014р. за складання уточненої скарги та подачу скарги (3 год.) - 600 грн. (а.с. 184,185 т. 1). Платіжними дорученнями від 08.10.2014р. сплачено на користь представника 1  503,76 грн., від 13.11.2014р. – 600 грн.; від 21.01.2015р. за подання зав до суду та апеляційного суду (6 год.) – 1  200,00 грн. (а.с. 185, 204, 255, т. 1), від 02.03.2015р. за участь в судовому засіданні (3 год.) - 600 грн. (а.с. 5, т. 2).

Суд зазначає, що ст. 1 Закону України “Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах” від 20.12.2011р. № 4191-VI встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

ЦПК України передбачає, що розгляд та вирішення справ здійснюється у судовому засіданні, а також за його межами - при вчиненні окремої процесуальної дії поза залою судового засідання (вручення документів, допит сторін і свідків, проведення експертизи і огляду на місці тощо). При цьому, як в судовому засіданні, так і при вчиненні окремої процесуальної дії секретарем судового засідання складається протокол — процесуальний документ, в якому відображається порядок вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням. Статтею ст. 200 ЦПК встановлені вимоги до складання протоколу. Протокол про вчинення окремої процесуальної дії підписується всіма особами, які беруть в ній участь. Вони мають право робити зауваження з його приводу. Протоколи оголошуються в судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі (ст.ст. 185, 187 ЦПК).

Тому, встановлення проектом критеріїв обліку часу участі особи, що надає правову допомогу у судовому засіданні та при вчиненні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, не лише охоплює можливу участь цієї особи в судовому процесі, але і дозволить відстежити дійсний (фактичний) час її участі за допомогою протоколу судового засідання.

Однак доказів щодо вчинення представником окремих процесуальних дій поза судовим засіданням в матеріалах справи відсутні. Під час перегляду скарги у даному складі суду також не вчинялось процесуальних дій поза межами судового засідання.

Тому суд бере до уваги лише витрати часу представника після укладення договору на надання правової допомоги лише у судових засіданнях в суді першої інстанції.

Відповідно до журналів судових засідань (у т.ч. і при первісному розгляді скарги в суді першої інстанції) загальна кількість часу, витраченого на представництво інтересів заявника в суді, становить, 24.09.2012р. – 13 хв., 09.10.2012р. – 85 хв., 25.10.2012р. – 34 хв. 04.11.2012р. – 44 хв., 13.11.2014р. - 25 хв., 03.02.2015р. – 14 хв., 05.03.2015р. – 26 хв., 12.03.2015р. – 12 хв., 12.03.2015 – 12 хв., всього 253 хв., що дорівнює 4 год. 22 хв.

Статтею 8 Закону України “Про державний бюджет на 2014 рік” встановлено, що мінімальна заробітна плата у 2014р. становить 1218 грн., статтею 8 Закону України “Про державний бюджет на 2015 рік” встановлений такий же розмір - 1218 грн.

Виходячи з зазначеного розміру мінімальної заробітної плати та часу, протягом якого представник брав участь у справі, — граничний розмір на правову допомогу може становити: 2  055,98 грн. (1218 х 40 : 100 = 458,80 х 4,22 = 2  055,98).

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки вимоги заявника задоволені в повному обсязі, то, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, із Жовтневого ВДВС на користь заявника підлягають стягненню судові витрати по оплаті послуг представника за надання правової допомоги в розмірі 2  055,98 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 386, 387, 388 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця Ковтуна Д.В. з винесення постанови від 08.09.2014р. про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 412/7346/2012 неправомірними – задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_7 з винесення постанови від 08.09.2014р. про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 412/7346/2012 неправомірними.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на користь ОСОБА_3 судові витрати по оплаті послуг представника ОСОБА_2 за надання правової допомоги ОСОБА_3 в розмірі 2  055,98 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали а у разі, якщо ухвалу постановлено без участі особи яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.С. Наумова