Справа № 500/8554/14-а

Провадження № 2-а/500/26/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року

10 год. 52 хв.

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого – судді Адамова А.С.

при секретарі Топтигіній О.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїл справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області та просить зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування» та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5883 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з 02.07.2005 року отримує пенсію за віком та відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» має право на отримання пенсії, що піддається систематичній поквартальній індексації. Також, оскільки він ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, у виплаті якої йому відповідачем було відмовлено. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 вважає такі дії управління Пенсійного фонду України в м.Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області неправомірними та такими, що порушують і обмежують його права, передбачені законодавством.

Ухвалою суду від 07.05.2015р. залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2012 року по 29.06.2014 року.

Згідно заперечень, наданих управлінням Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області, відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи тим, що з 02.07.2005 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як працюючому пенсіонеру. 12.02.2014 року позивачеві вже був проведений перерахунок пенсії за віком у зв’язку зі звільненням та зміною стажу. Відповідно до п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 року, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, але відповідно до п. 3 зазначеного Порядку до об’єктів індексації не відносяться соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії обчислені з урахуванням абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму), тобто пенсії в складі яких є доплата до прожиткового мінімуму не є об’єктами індексації. В складі пенсійної виплати позивача присутня доплата до прожиткового мінімуму в розмірі 181,39 грн., у зв’язку з чим пенсія ОСОБА_1 не підлягає компенсації. В складі пенсії за віком позивача присутнє підвищення до пенсії як «дитині війни», яке з 01.01.2008 року складало 10 % від прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», з 01.01.2012 року зазначене підвищення складає 7 % від прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про Державний Бюджет на 2012 рік», Закону України «Про Державний Бюджет на 2013 рік», Закону України «Про Державний Бюджет на 2014 рік». Вимога позивача щодо стягнення з управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області на його користь 5883 грн. для відшкодування моральної шкоди є безпідставною, оскільки в позові не зазначено та не надано жодного доказу нанесення моральної шкоди, вина управлінням Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області відсутня, оскільки позивачем недоведена протиправна поведінка та причинний зв'язок.

У судовому засіданні позивач та представник відповідача підтримали викладені правові позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області та отримує пенсію за віком, яку розраховано відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що вбачається з заяви про призначення/перерахунок пенсії від 18.07.2005 року та протоколом про призначення пенсії за № 657 від 01.08.2005року та довідками про виплату пенсії, копії яких наявні у матеріалах справи.

Загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 50 років 07 місяців 24 дні.

09.01.2014 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області із заявою про перерахунок пенсії у зв’язку з припиненням роботи вчителем у Ізмаїльській ЗОШ № 14 з 10.06.2013 року.

Згідно розпорядження управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області № 144959 від 19.02.2014 року, ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії у зв’язку зі зміною стажу роботи.

17.11.2014 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Листом управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області за № 176\3-01 від 20.11.2014 року ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні перерахунку отримуваної ним пенсії, у зв’язку із тим, що в складі його пенсійної виплати вже присутня доплата до прожиткового мінімуму, тому пенсія не підлягає індексації. А з 01.01.2008 року в складі пенсії пенсійної виплати присутнє підвищення як «дитині війни», яке складає 10 % від прожиткового мінімуму встановленого для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», з 01.01.2012 року зазначене підвищення складає 7 % від прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про Державний Бюджет на 2012 рік», Закону України «Про Державний Бюджет на 2013 рік», Закону України «Про Державний Бюджет на 2014 рік».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Згідно із ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2, п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

При цьому, пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Як вбачається з матеріалів справи (розпорядження управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області № 144959 від 19.02.2014 року), в складі пенсійної виплати ОСОБА_1 присутня доплата до прожиткового мінімуму в розмірі 181,39 грн. Отже його пенсія, обчислена з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та відповідно до п.3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення не відноситься до об'єктів індексації.

Що стосується підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком яки дитині війни, на якому наполягає позивач, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон № 2195-ІV) встановлює правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Статтею 1 Закону передбачено, що діти війни є громадяни України, яким на час закінчення (02.09.1945 р.) другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відноситься до категорії діти війни, що не заперечується відповідачем.

Статтею 6 Закону України № 2195-ІV передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Така редакція Закону України «Про соціальний захист дітей війни» існує після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI.

В подальшому пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджету України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Таким чином, Верховна Рада України доповнивши пунктом 4 Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджету України на 2013 рік» визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

Зазначене також констатовано в Рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, яким визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року №2857-VI з наступними змінами (є аналогічним пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджету України на 2013 рік»).

Однак, з 01 січня 2014 року Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 16 січня 2014 року не делеговані повноваження Кабінету Міністрів України як державному органу, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, зокрема, реалізацію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Лише 31 липня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено п. 67. Цим пунктом передбачено, що норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Закон України від 31 липня 2014 року №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» набрав чинності 03 серпня 2014 року.

За таких обставин, позивач з 30.06.2014 року по 02.08.2014 року мав право на підвищення до пенсії як дитина війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суд враховує Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012, в якому зазначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Тому, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, суд зазначає, що розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Застереження з приводу поширення дії частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком. Разом з тим, розмір прожиткового мінімуму щороку встановлюється законом про державний бюджет України на відповідний рік.

Аналогічна позиція висловлюється й Вищим адміністративним судом України.

Отже, відповідач з 30.06.2014 року по 02.08.2014 року неправомірно нараховував та виплачував позивачу вказані соціальні виплати у розмірах, що передбачені постановами Кабінету Міністрів України.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 5883 грн., суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки позивач не обґрунтував, в чому саме полягає ця шкода, не зазначено з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. ОСОБА_1 не наводить доказів наявності втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних йому незаконними рішеннями/діями/бездіяльністю відповідача; також не обґрунтована наявність причинно-наслідкового зв'язку такої шкоди з рішеннями/діями/бездіяльністю відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9-11, 69 -71, 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати на користь ОСОБА_1 недоплаченого як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії за період з 30.06.2014р. по 02.08.2014р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за виключенням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 07.05.2015р.

Суддя: ОСОБА_3