Справа № 2-381/08 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
19 грудня 2008 року Подільський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді: Сербіної Н.Г., при секретарі: Карпенко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до філії приватного підприємства «Лагуна-2004», приватного підприємства «Лагуна- 2004» про зміну причин формулювання звільнення, видачу трудової книжки, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 30 червня 2006 року за її заявою вона була прийнята на роботу до філії приватного підприємства « Лагуна - 2004» на умовах безстрокового трудового договору на посаду касира казино « Таймаут».
27.10.2006 року позивачку не було допущено до роботи без всяких пояснень.
Позивачка вирішила подати заяву про звільнення за власним бажанням з 27.10.2006 року. Оскільки її не допускали на робоче місце у неї не було можливості подати заяву про звільнення посадовим особам або до канцелярії, вона змушена була направити заяву телеграфом. Відповідач відмовився отримувати її телеграму, і позивачка направила заяву про звільнення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
13.11.2006 року позивачка звернулася до головного бухгалтера філії ПП « Лагуна -2004» коли вона зможе отримати заробітну плату за жовтень 2006 року та трудову книжку. Головний бухгалтер направила позивачку до заступника директора, який не зміг вирішити її питання. 20.11.2006 року вона зателефонувала генеральному директору, який відмовився відповісти на її запитання щодо заробітної плати та повернення трудової книжки.
Просить зобов»язати ПП « Лагуна - 2004» виплатити їй заробітну плату за жовтень 2006 року, провести розрахунок і виплатити заробіток за весь час затримки, починаючи з 27.10.2006 року по день фактичного розрахунку та видати трудову книжку.
В ході розгляду справи позивачка уточнила свої позовні вимоги та просить скасувати наказ № 12 - к від 25.10.2006 року про звільнення її за п. 2 ст. 41 КЗпП України, оскільки він не ґрунтується на фактичних обставинах, передбачених ст. 41 ч.2 КЗпП України та є таким, що виданий з порушенням вимог чинного законодавства.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити, а також змінити формулювання причин звільнення, зазначивши, що позивачка звільнена за власним бажанням.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та пояснив, що відповідно до умов договору про повну матеріальну відповідальність від 01.07.2006 року позивачка прийняла на себе матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості матеріальних цінностей, що знаходяться під її звітом протягом усього строку дії договору. Позивачка прийняла на себе зобов»язання виконувати усі встановлені правила приймання, зберігання, відпускання і кількісного обліку матеріальних цінностей. 24.10.2006 року позивачка безпідставно допустила видачу зайвих матеріальних цінностей ( грошей у кількості 15 000 дол. США), чим порушила умови договору про повну матеріальну відповідальність.
Наказом №12-к від 25.10.006 року позивачка була звільнена з роботи на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України. З наказом ОСОБА_1 ознайомитись відмовилась, про що було складено відповідний акт. З 25.10.2006 року позивачка не зверталась до відповідача з приводу виплати заробітної плати та видачі трудової книжки. Просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши позивачку, представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків та вивчивши матеріали справи суд, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні 01.07.2006 року позивачка ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ПП « Лагуна - 2004» на посаду касира ( а. с. 89).
01.07.2006 року між філією ПП « Лагуна 2004» та позивачкою було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого позивачка взяла на себе матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості матеріальних цінностей, що передані їй за інвентаризаційним описом, а також за ті, що надходять під звіт протягом усього строку дії договору (а.с. 90).
Наказом від 25.10.2006 року за № 12 - К позивачка була звільнена у зв»язку із втратою довіри через вчинення дій особою, що безпосередньо обслуговує цінності на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України (а. с. 95).
Відповідно до п.2 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Позивачка просить скасувати наказ № 12-к від 25.10.2006 року про її звільнення за п.2 с 41 КЗпП України та змінити формулювання причин її звільнення, зазначаючи, що вказаний наказ було винесено з порушенням чинного законодавства. Про існування цього наказу їй стало відомо лише в судовому засіданні.
Суд вважає, що вимоги позивачки в цій частині задоволенню не підлягають.
Із матеріалів службової перевірки вбачається, що 24 жовтня 2006 року о 23 годині 26 хвилин позивачка, працюючи касиром, допустила видачу зайвих матеріальних цінностей (грошей в сумі 15 000 доларів США), чим порушила умови договору про повну матеріальну відповідальність.
Ці обставини підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Сама позивачка також не заперечує факт видачі зайвих грошових коштів, про що зазначено в її особистих поясненнях від 25.10.2006 року ( а.с.91).
На думку суду відповідачем доведено факт порушення і вина ОСОБА_1 у видачі зайвих коштів та порушенні умов договору про повну матеріальну відповідальність.
Стаття 43 КЗпП України передбачає, що розірвання договору з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу ( профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до ст.. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації ( профспілкового представника) допускається у випадку звільнення з підприємства , установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.
Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача в ПП «Лагуна -2004» первинна профспілкова організація відсутня.
Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для скасування наказу №12-к від 25.10.2006 року про звільнення ОСОБА_1 відсутні.
Відповідно до ст.. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника бо уповноваженого ним органу він зобов»язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Відповідно до ст.. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Стаття 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В судовому засіданні встановлено, що при звільненні відповідач не видав позивачці трудову книжку, розрахунок при звільненні та копію наказу про звільнення.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що в день звільнення позивачка була на підприємстві, її ознайомили з наказом, однак вона відмовилась поставити свій підпис на наказі про ознайомлення, про що було складено акт.
З наданого суду акту від 25.10.2006 року вбачається, що позивачці ОСОБА_1 було зачитано наказ про звільненні, але вона відмовилась поставити свій підпис на наказі.
Однак, відповідачем не надано жодних доказів про те, що позивачці вручався наказ про звільнення, що їй видавалась трудова книжка та розрахунок при звільненні, або ж докази того, що вона відмовилась їх отримати.
Навпаки, в своїй позовній заяві позивака вказує, що 13 листопада 2006 року по телефону вона зверталась до відповідача, зокрема бухгалтера та заступника директора підприємства з приводу отримання заробітної плати та трудової книжки, однак відповіді на свої запитання не отримала. Ці її твердження нічим не спростовані. Лише в червні 2008 року відповідач направляв позивачці телеграми про необхідність отримання копії наказу про звільнення, трудової книжки, розрахунку при звільненні або надати згоду на їх пересилання поштою, від отримання яких позивачка відмовилась ( а.с. 162-163).
Отже, трудова книжка та розрахунок при звільненні позивачці не було виплачено з вини відповідача, тому підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, відповідно до ст.. 117 КЗпП України.
Згідно довідки - розрахунку позивачці не була виплачена заробітна плата за жовтень 2006 року в сумі 350 грн., яка підлягає стягненню за рішенням суду.
Відповідно до довідки про доходи ( а.с. 132) середній заробіток позивачки становить 385 грн..
Час затримки розрахунку з 25.10.2006 року по 19 грудня 2008 року, що становить 25 місяців 20 днів.
Середньоденна заробітна плата позивачки становить 17, 5 грн. ( 385 грн. : 22 дн.= 17, 5 грн.).
Таким чином, середній заробіток за весь час затримки становить 9975 грн. ( 385 грн. х 25 міс. = 9625 грн. + 20 дн. х 17, 5 грн. = 350 грн.. 9625 грн. + 350 грн. = 9975 грн..
Саме вказана сума і підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Трудова книжка також підлягає видачі позивачці.
Вказані суми підлягають стягненню з відповідача ПП «Лагуна-2004», оскільки філія ПП «Лагуна-2004» не є юридичною особою.
Стягненню з відповідача підлягають судові витрати, відповідно до ст.. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, ст.. 41 п.2, 43, 43-1, 47, 115-117, 232, 235 КЗпП України, керуючись ст.. 10, 88, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд,
РІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства «Лагуна-2004» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за жовтень 2006 року в сумі 350 грн., а також середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні в сумі 9975 грн.( дев»ять тисяч девятьсот сімдесят п»ять грн.), а всього стягнути 10325 грн. ( десять тисяч триста двадцять п»ять грн.)
Зобов»язати ПП «Лагуна -2004» видати ОСОБА_1 трудову книжку.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з приватного підприємства «Лагуна- 2004» на користь держави судовий збір в сумі 103 грн. 25 коп., а також витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.