УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2015 року Справа № 876/1579/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Лукор» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
Приватне підприємство «Лукор» (далі - ПП «Лукор») звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Калуська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено.
Із таким судовим рішенням не погодилася Калуська об'єднана державна податкова інспекція, яка подала пеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просила скасувати постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт у скарзі, зокрема, зазначив, що судом не дано належної оцінки тому факту, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків, викладених в акті перевірки, які повністю відповідають фактичним обставинам справи. Так, згідно висновків акту від 09.08.2012 року податковий кредит за травень 2012 року позивачем було сформовано на підставі накладних за №№452 та 47 від 31.05.2012, виписаних ТОВ «Карпатнафтохім» та ТОВ «Агенство «Луком-А-Україна». Однак при проведені перевірки відповідачем було виявлено, що загальні суми та суми ПДВ в накладних, зареєстрованих Товариством в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних не відповідають сумам у накладних, поданих податковому органу, та внесених в Єдиний реєстр продавцями послуг. Вказав, що внаслідок виявлених невідповідностей ДПІ правомірно зроблено висновок про порушення Товариством вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України та п. 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, та відповідно про відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних за №№ 452 та 47 від 31.05.2012 р. Таким чином, на підставі вищезазначених накладних податковий кредит в загальному розмірі 63622 грн. позивачем сформовано неправомірно. За таких обставин повідомлення-рішення за № 000052152 від 14.09.2012 р., яким позивачу донараховано 95430 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийняте податковим органом підставно.
Судом апеляційної інстанції у зв'язку з реорганізацією було здійснено заміну відповідача на Калуську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.
Представник апелянта Токар В.І. у судовому засіданні підтримав клопотання податкового органу щодо закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням примирення на підставі податкового компромісу.
Представник ПП «Лукор» Марчак М.П. підтримав клопотання про закриття провадження у справі, оскільки було дослягуто податкового компромісу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову - визнати нечинною з таких підстав.
Судом встановлено, що Калуською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних задекларованих ПрАТ «Лукор» у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2012 року.
За результатами перевірки складено акт №1584/15-2/31256759 від 09.08.2012 р., в якому зафіксовано, що до складу податкового кредиту позивачем неправомірно включено податкові накладні за №№ 452 та 47 від 31.05.2012 р., які в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані, внаслідок чого ПрАТ «Лукор» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000052152 від 14.09.2012 р., яким позивачу донараховано 95430 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з яких розмір основного зобов'язання становить 63622 грн. та 31811 грн. - штрафні санкції.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та дав їм належну правову оцінку, виходячи з такого.
Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. При цьому відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
20.06.2012 року ПрАТ «Лукор» подано до Калуської ОДПІ звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року, згідно якої за звітний період позивачем сформовано податковий кредит в загальному розмірі 5870998 грн..
Як вбачається із наявних в матеріалах справи письмових доказів до складу податкового кредиту за травень 2012 року позивачем включені податкові накладні за № 452 і №47 від 31.05.2012 року, виписані відповідно ТОВ «Карпатнафтохім» та ТОВ «Агенство «Луком-А-Україна», згідно яких позивачем отримано транспортні та охоронні послуги.
У відповідності до п. 201.15 ст. 201 ПК України платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначається порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.
Згідно п.10 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого наказом ДПА за № 1002 від 24.12.2010 р. отримані платником податкові накладні відображаються у розділі II реєстру виданих та отриманих податкових накладних.
Позивачем подано до контролюючого органу реєстр отриманих та виданих накладних, в розділі II якого за №№ 1420 та 1437 ПрАТ «Лукор» відповідно зареєстровані податкові накладні № 47 та № 452, отримані від ТзОВ «Агенство Луком-А Україна» та ТзОВ «Карпатнафтохім».
Пунктом 11 Порядку встановлено особливості заповнення деяких граф розділу II Реєстру. Зокрема у графі 1 проставляється номер запису податкової накладної, у 2 - дата її отримання, до 3 та 4 переносяться відповідні реквізити податкової накладної. У 6 графі вказується найменування постачальника, у 7 - індивідуальний податковий номер постачальника - платника податку на додану вартість. Загальна сума, включаючи податок на додану вартість платником вказується у графі 8, у графах 9, 11, 13 та 15 - вартість товарів/послуг та основних фондів без податку на додану вартість. Відповідно у графах 10, 12, 14 та 16 зазначається сплачена (нарахована) платником податку сума ПДВ за товарами/послугами, яка визначається із їх вартості, зазначеній у графах 9, 11, 13 та 15. При цьому сума ПДВ, указана в графах 12, 14 та 16 до складу податкового кредиту не включається.
Як вбачається із поданого контролюючому органу реєстру отриманих та виданих податкових накладних, в графі 8 реєстру зазначені загальні суми 115309,16 грн., в т.ч. ПДВ-21282,82 грн. (накладна № 47) та 669062,68 грн., в т.ч. ПДВ-122867,18 грн. (накладна № 452). Однак до складу податкового кредиту вказані суми ПДВ були включені частково, лише за ті транспортні та охоронні послуги, що використовувалися позивачем у межах господарської діяльності, відповідно в розмірі 8895 грн. за накладною № 47 та 54726,25 грн. - накладною № 452. Ці суми зазначені в графі 10 реєстру отриманих та виданих накладних. При цьому решта суми, сплачені за послуги, що не використовувалися у межах господарської діяльності, та відповідно відображені позивачем в графі 14 реєстру.
Згідно даних Єдиного реєстру накладних податкові накладні №№ 47, 452, виписані ТзОВ «Агенство Луком-А Україна» та ТзОВ «Карпатнафтохім» відповідно зареєстровані продавцями послуг на загальну суму 61938,58 грн. та 340702,15 грн..
При співставленні даних реєстрів судом першої інстанції встановлено, що невідповідність сум ПДВ мала місце в графі 14, де відображаються суми, які не призначені для використання в межах господарської діяльності платника. Відомості в реєстрах щодо номера вказаних накладних, дати їх отримання, найменування постачальників є ідентичними. При цьому інших накладних за тими ж номерами та датою немає.
Отже, на підставі вищенаведеного, суд дійшов вірного висновку про те, що податкові накладні за № 47 та № 452 від 31.05.2012 року, виписані відповідно ТзОВ «Агенство Луком -А Україна» та ТзОВ «Карпатнафтохім», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит в травні 2012 року, є такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі накладних.
Крім того в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2012 року вищевказані помилки при реєстрації накладних за №47 та № 452 від 31.05.2012 року, позивачем виправлені.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ передбачено можливість неприйняття податковим органом до уваги податкової накладної виключно у випадку відсутності реєстрації такої накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та у випадку порушення порядку заповнення податкової накладної. Однак у спірних правовідносинах вищезгадані податкові декларації були заповненні у встановленому законом порядку та зареєстровані у відповідному Реєстрі згідно обов'язкових реквізитів, визначених ст. 201 ПКУ.
Окремо суд приймає до уваги те, що ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, платником податковий кредит в загальному розмірі 63622 грн. сформовано підставно, що у свою чергу виключає можливість заниження позивачем відповідного податкового зобов'язання.
Оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Сторонами до суду апеляційної інстанції подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням.
Згідно рішення Калуської ОДПІ від 20 лютого 2015 року № 381/15-01/31256759 було погоджено застосування процедури податкового компромісу по податку на додану вартість ПрПТ «Лукор» відповідно до підрозділу 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» розді ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України .
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що процедура податкового компромісу була застосована у відповідності до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а фактичне досягнення податкового компромісу підтверджене належними доказами.
Отже, наявні законні передумови для примирення сторін по справі. Відтак, клопотання сторін щодо закриття провадження в адміністративній справі, у зв'язку з їх примиренням шляхом досягнення податкового компромісу підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду або ж визнати її нечинною і закрити провадження у справі.
Особливості закриття провадження у справі на стадії апеляційного перегляду визначені ст. 203 КАС України. Зі змісту цієї норми слідує, що постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу, зокрема, у випадку, якщо сторони досягли примирення.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 203 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 194, 196, 198, 203, 205, 206, 212 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково. Клопотання про примирення на підставі досягнення податкового компромісу задовольнити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року визнати нечинною. Провадження в адміністративній справі № 2а-3055/12/0970 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст виготовлено 5 травня 2015 року