Справа № 1-598/08

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2008 року Подільський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді В.М. Одинця

при секретарі О.В. Згорської

за участю прокурора Я.О. Баранько

адвоката В.М. ПАщенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, середньої спеціальної освіти, верстатника офісного друку, перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні малолітнього сина, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, згідно зі ст.. 89 КК України - не судимого, у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2008, приблизно о 01 год., ОСОБА_2, проходячи повз будинок АДРЕСА_1, помітив відчинену квартирку вікна кухонної кімнати №3, яка знаходиться на першому поверсі даного будинку. Заглянувши у вікно кухонної кімнати зазначеної квартири, побачив два мобільні телефони, що заряджалися та лежали на дивані, розміщеному поруч із вікном. ОСОБА_2 з допомогою знайденої ним на подвір'ї даного будинку палиці, відчинив засуви однієї створки вікна кухонної кімнати квартири АДРЕСА_1.

Після цього, знаходячись на подвір'ї біля даного вікну, ОСОБА_2 просунув палицю через утворений отвір та таким чином проникнувши усередину вказаного житла, з допомогою неї, підтягнув вказані два мобільні телефони ближче до вікна, після чого просунув через цей же отвір руку та дістав мобільні телефони, які належать потерпілому ОСОБА_3:

·  Мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «Н-73», вартістю 1500 грн., з установленою в нього сім-картою підключення до мережі «Лайф», яка для потерпілого майнової цінності не представляє;

·  Мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «6280», вартістю 200 грн., з установленою в нього сім-картою підключення до мережі «Діджус», яка майнової цінності не представляє,

після чого, утримуючи дане майно при собі, з місця вчинення злочину втік, та розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому майнову шкоду на загальну суму 1700 грн.

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний свою вину в пред»явленому звинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив суду, що дійсно 17.08.2008, приблизно о 01 год., він проходив повз будинок АДРЕСА_1, де помітив відчинену квартирку вікна кухонної кімнати яка знаходиться на першому поверсі даного будинку. Заглянувши у вікно побачив два мобільні телефони, що заряджалися та лежали на дивані, розміщеному поруч із вікном. Він з допомогою знайденої ним на подвір'ї палиці, відчинив засуви створки вікна кухонної кімнати та просунув палицю через утворений отвір та з допомогою неї, підтягнув вказані два мобільні телефони ближче до вікна, після чого просунув через цей же отвір руку та дістав мобільні телефони, а саме:

Мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «Н-73», та мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «6280», після чого, утримуючи дане майно при собі, з місця вчинення злочину втік, та розпорядився викраденим на власний розсуд. На даний час потерпілому повністю відшкодовано заподіяну матеріальну та моральну шкоду.

Враховуючи, що підсудний повністю визнав свою вину в пред»явленому звинуваченні, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, згідно з ч.3 ст. 299 КПК України.

Порядок застосування ч.3 ст. 299 КПК України підсудним роз'яснено, він вірно його розуміє.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані вірно, за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло.

Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_2, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу підсудного, який вчинив умисний злочин, його позитивну характеристику (а.с.122), те, що у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває ( а.с.133-135); обставинами, що пом"якшують покарання є щире каяття в скоєному злочину, обставиною, що обтяжує покарання не виявлено, вчинений ним злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.

Суд також враховує той факт, що підсудний раніше не судимий, має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, думка потерпілої, яка просить суворо не карати підсудного, його добровільна явка з повинною, а тому суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції його від суспільства та вважає доцільним призначити ОСОБА_2 міру покарання, не пов"язану з позбавленням волі.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст. 323- 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним і призначити покарання за ст.185 ч.3 КК України у виді 3 років 6 міс. позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, зобов"язавши його, згідно ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, періодично з"являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 змінити, з утримання під вартою в Київському СІЗО №13 ДД України з питань виконання покарань на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши з-під варти із залу суду.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, проведення дактилоскопічної експертизи в розмірі - 973.54 грн.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, засудженим, які утримуються під вартою 15 діб з моменту отримання копії вироку.