ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2015Справа №910/7902/15-г

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до Приватного акціонерного товариства «Київський Страховий Дім»

про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої ДТП, в розмірі 28 713,55 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Тараненко А.П. (довіреність №13 від 05.01.2015);

від відповідача - Будя К.С. (довіреність б/н від 05.01.2015).

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (надалі - позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський Страховий Дім» (надалі - відповідач) про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої ДТП, в розмірі 28 713,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням часткової оплати відповідача, надав пояснення по суті спору та заперечення на відзив відповідача.

Відповідач в судовому засіданні підтримав поданий через відділ діловодства суду відзив на позовну заяву, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та на обґрунтування своєї позиції зазначив таке:

- наданий позивачем доказ розміру шкоди (звіт про визначення вартості відновлювального ремонту) є неналежним та недопустимим, оскільки складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092 та матеріали справи не містять доказів повідомлення заінтересованих осіб про огляд транспортного засобу;

- позивач не сприяв відповідачу в розслідуванні причин та обставин ДТП та не надав для огляду транспортний засіб відповідно до приписів п. 33-1.1. ст. 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;

- на підставі складеного аварійним комісаром аварійного сертифікату від 10.04.2015 року відповідач визначив розмір збитку, заподіяного власнику застрахованого у позивача автомобіля, в сумі 10 239,96 грн. та здійснив його оплату 16.04.2015 року.

Заслухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

11.08.2014 року у м. Борисполі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: 1) автомобіля ВАЗ-21063, державний реєстраційний номер 762-79КХ, під керуванням Бендика Анатолія Олександровича, та 2) автомобіля KIA Mohave, державний реєстраційний номер АА1149МЕ, що належить Приватному підприємству «Мегафарм», під керуванням водія Щави Андрія Івановича.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.09.2014 року у справі № 359/9190/14-п Бендика Анатолія Олександровича визнано винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до Договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 011065/4002/0001665 від 21.06.2014 року (надалі - договір), укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та Приватним підприємством «Мегафарм», застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме - автомобілем марки KIA Mohave KN811D, державний реєстраційний номер АА1149МЕ.

Таким чином, внаслідок ДТП 11.08.2014 року було пошкоджено застрахований у позивача транспортний засіб.

Відповідно до п. 1.3.1. договору транспортний засіб застраховано, в тому числі, на випадок дорожньо-транспортної пригоди.

Строк дії договору встановлено з 22.06.2014 року по 21.06.2015 року включно (п. 1.4. договору).

Згідно з п. 10.1.3. договору розмір збитку може визначатися судовим експертом або оцінювачем, призначеним на вимогу та за рахунок страховика. Пунктом 9.1. договору встановлено, що страхове відшкодування може бути сплачено страхувальнику, вигодонабувачу або шляхом безпосередньої оплати вартості послуг сторонніх підприємств, які надають ці послуги страхувальнику.

Відповідно до Звіту № 2809/2726 від 19.08.2014 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 28 750,78 грн. Згідно з Рахунком-фактурою № 0000002122 від 11.09.2014 року СТО ТОВ «Автоцентр на Харківському» вартість ремонту складає 28 713,55 грн.

Пунктом 1.3. договору встановлений розмір франшизи, що складає 0,00% страхової суми. Таким чином, сума страхового відшкодування за договором не змінилася.

Згідно ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 12.08.2014 року та страхових актів № 00149513 від 29.08.2014 року та 17.09.2014 року позивач перерахував на користь СТО ТОВ «Автоцентр на Харківському» суму страхового відшкодування в розмірі 28 713,55 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 011820 від 11.09.2014 року та № 013816 від 24.09.2014 року.

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання страховика за Договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 011065/4002/0001665 від 21.06.2014 року перед страхувальником в повному обсязі.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Після виплати страхувальнику страхового відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду застрахованому у позивача автомобілю, до позивача перейшло право вимоги щодо сплати шкоди в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 28 713,55 грн. до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Наявність вини Бендика Анатолія Олександровича у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів у ДТП, підтверджена постановою суду.

Законом України «Про страхування» передбачено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов'язковому страхуванню (ст. 7).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність Бендика Анатолія Олександровича на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Київський Страховий Дім» відповідно до Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/1607169, строк дії з 02.07.2014 року по 01.07.2015 року включно, страхувальник Бендик Анатолій Олександрович, забезпечений транспортний засіб автомобіль ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер 76279КХ).

Обов'язок страховика за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП майну третьої особи, встановлений п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відшкодування здійснюється у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Вирішуючи питання про суму відшкодування, суд враховує положення абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № АІ/1607169, яким застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи, встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000,00 грн. та франшизу в розмірі 00,00 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем, не змінюється та становить 28 713,55 грн.

07.10.2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після подачі позову до суду відповідач частково сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 10 239,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5902 від 16.04.2015 року. За таких обставин провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неналежного визначення позивачем розміру страхового відшкодування з наступних підстав.

Норми законодавства про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки, а згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Із преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком. Проте для позивача відповідач у справі не є страховиком у розумінні Закону, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

З правового аналізу норм ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» слідує, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача в розмірі фактично виплаченого відшкодування, тобто у спірній сумі, що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від оцінки відновлювального ремонту.

Верховним Судом України у Листі «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 року у справі № 42/92, від 14.05.2013 року у справі № 5011-50/17049-2012, від 19.08.2013 року у справі № 910/5734/13, від 21.01.2014 року. у справі № 910/11450/132, від 27.01.2014 р. у справі № 910/3023/13 та інших.

Отже, суд приходить до висновку, що розмір відшкодування, право вимоги виплати якого виникло у позивача, обмежений лише фактичними витратами страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника, та у відповідача наявна заборгованість по сплаті страхового відшкодування в розмірі 18 473,59 грн.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення несплаченої суми страхового відшкодування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський Страховий Дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41, ідентифікаційний код 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70А, ідентифікаційний код 20033533) суму страхового відшкодування в розмірі 18 473,59 грн., а також судовий збір в сумі 1 827,00 грн.

3. Припинити провадження у справі в частині вимоги про стягнення 10 239,96 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

В судовому засіданні 05.05.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 07.05.2015 р.

Суддя Я.А. Карабань