УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року Справа № 876/3658/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (далі - ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001362302/3173від 19.04.2012 року, яким визначено збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 204192 ,54 грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Із таким судовим рішенням не погодилася Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова та подала апеляційну скаргу, в якій вказала, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи, не встановлено всіх фактів, не надано їм належної оцінки, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначив, що відповідач безпідставно дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки за наслідками перевірки було встановлено що позивач безпідставно включив до податкового кредиту з податку на додану вартість витрати, здійснені в ході здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентами ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ново-Ком», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Мінераліс», ТзОВ «Лайнер». Перевіркою було встановлено, що згідно матеріалів перевірок інших податкових органів за місцезнаходженням вказаних контрагентів не підтверджено реальність здійснених господарських операцій вищезазначених підприємств, що позбавляє права платника податку на віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість, отриманого від таких постачальників. Апелянт вважає первинні документи, оформлені внаслідок здійснення таких господарських операцій такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не відображають сутність господарської операції і, відповідно, не створюють будь-яких змін в активах підприємства. Враховуючи викладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

23 березня 2015 року до Львівського апеляційного адміністративного суду надішло письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» заперечило щодо доводів податкового органу та вказало, що всі торгові операції мали реальний характер, що підтверджено належними первинними документами які були складені під час їх виконання. Висновки податкового органу є надуманими.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.11.2010 р. по 28.02.2011 р., з ПП «Ново-Ком» за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2011 р., ПП «МКМ-Сервіс» за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2011 р., ТОВ «Мінераліс» за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. та ТОВ «Лайнер» за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт №159/23-2/35621140 від 28 березня 2012 року, згідно якого податковий орган встановив порушення позивачем порядку ведення податкового обліку; непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.12.2010 р. по 28.02.2011 р. їх виду, обсягу, якість та розрахунки; непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ПП «МКМ-Сервіс» за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2011 р., їх виду, обсягу, якість та розрахунки; непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ТОВ «Мінераліс» за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., їх виду, обсягу, якість та розрахунки; непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ТОВ «Лайнер» за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., їх виду, обсягу, якість та розрахунки, товар, списаний із залишків по складу вважається реалізованим невідомим покупцям; порушення в зв'язку з вищевикладеним вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»; завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 141357,93 грн., у тому числі в Декларації з ПДВ за листопад 2010 року, лютий 2011 р., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 141357,93 грн., у тому числі: за листопад 2010 року в сумі 152 грн., за лютий 2011 року в сумі 141205,93 грн.; заниження суми податкового зобов'язання в Декларації з ПДВ за червень 2011 року на суму 62795,6 грн. з податку на додану вартість на загальну суму 62795,60 грн., у тому числі, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 62795,61 грн., чим порушено вимоги п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

19 квітня 2012 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0001362302/3173, яким ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 204192,54 грн., в тому числі основний платіж - 204153,54 грн., штрафні (фінансові) санкції - 39 грн..

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність цього податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України, проте, як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності таких обставин, так само як і не надано доказів на порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Таким чином, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2010 року ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (Замовник) та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (Підрядник) було укладено договір будівельного підряду, за яким ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» зобов'язалось виконати роботи з поточного ремонту під'їзних колій на об'єкті Замовника. Загальна вартість договору склала 850000 грн..

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» і запроваджено їх застосування як примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

07.02.2011 року ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) за лютий 2011 року, згідно з яким ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» прийняло від ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконані будівельні роботи загальну суму 225502,21 грн. (в т.ч. ПДВ 37583,70 грн.). Вартість будівельних робіт в сумі 225502,21 грн. (в т.ч. ПДВ 37583,70 грн.) підтверджується складеною сторонами довідкою за лютий 2011 року від 07.02.2011 року (КБ-3).

28.02.2011 року сторонами також підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року, згідно з яким ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» прийняло від ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконані будівельні роботи загальною вартістю 541045,97 грн. (в т.ч. ПДВ 90174,33 грн.), що підтверджується і складеною сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року від 28.02.2011 року (КБ-3), за якою вартість будівельних робіт за лютий 2011 року становить 541045,97 грн. (в т.ч. ПДВ 90174,33 грн.).

Крім того, 28.02.2011 року сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-52, згідно з яким ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» прийняло від ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» послуги з поточного ремонту під'їзної залізничної колії на загальну суму 73440 грн. (в т.ч. ПДВ - 12240 грн.).

ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» видало ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» податкові накладні №1694 від 07.02.2011 року на суму 225502,21 грн. (в т.ч. ПДВ 37583,70 грн.); №1695 від 28.02.2011 року на суму 541045,97 грн. (в т.ч. ПДВ 90174,33 грн.); №52 від 28.02.2011 року на суму 73440 грн. (в т.ч. ПДВ - 12240,00 грн.).

Факт оплати робіт підтверджено копіями платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи, і не заперечується податковим органом.

Те, що під'їзні залізничні колії перебувають у користуванні позивача підтверджено договором оренди №01-10-0Р та актом прийому-передачі до нього (т. 2 а.с. 20-23).

Таким чином, первинними документами підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, а також встановлено наявність зв'язку між фактом придбання товарів (робіт) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність наявність (відсутність) підстав для виникнення податкових зобов'язань платника податку від дій його контрагента, фактичної сплати ним податку до бюджету, законності ведення податкового обліку, перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Суд першої інстанції правильно врахував, що податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичних господарських відносин з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та наявності факту узгодженості його дій з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями постачальника.

Посилання податковим органом обгрунтування власної позиції лише на результати перевірки податковими органами діяльності ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не можуть свідчити про неправомірність включення ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» до податкового кредиту сум податку на додану вартість, нараховану ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» у зв'язку з виконанням будівельних робіт (наданням послуг).

Також податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Лайнер» не здійснювало реально господарської діяльності і відповідно всі укладені цим підприємством договори є нікчемними.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» та ТОВ «Лайнер» було укладено договір поставки від 1 червня 2011 року, за яким позивач як постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця (ТОВ «Лайнер») товар, асортимент найменування кількість та ціну якого сторони домовились визначити в видаткових накладних.

На виконання цього договору позивач виписав ТОВ «Лайнер» податкову накладну № 9 від 9 червня 2011 року на переданий товар, із зазначенням суми податку на додану вартість в сумі 62795,60 грн. Факт передачі товару підтверджено видатковою накладною №ТТ0000088 від 10 червня 2011 року.

Оскільки в цих правовідносинах ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» було постачальником товарно-матеріальних цінностей, то податок на додану вартість у сумі 62795,61 грн. підлягав включенню позивачем до податкового кредиту.

При цьому в акті перевірки від 28 березня 2012 року №159/23-2/35621140 від 28 березня 2012 року ДПІ у Залізничному району не вказала, що кошти в сумі 62795,60 грн. згідно податкової накладної, виписаної позивачем ТОВ «Лайнер», були включені позивачем до податкового кредиту.

Отже, з огляду на те, що податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження віднесення ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» нарахованої суми ПДВ 62795,61 грн. до податкового кредиту за звітний період, висновок про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI є безпідставним.

Висновок відповідача про заниження ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» суми податкового зобов'язання в Декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 62795,60 грн. є безпідставним, оскільки ця сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість була включена позивачем до Декларації з податку на додану вартість за відповідний звітний період, в якому мала місце господарська операція, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» за червень 2011 року та додатку 5 до неї, в який включено ПДВ на суму 62795,60 грн. та суму поставки 313978,04 грн. по господарських зобов'язаннях з контрагентом ТзОВ «Лайнер».

Безпідставними є і висновки перевірки щодо неправомірного включення до податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість при придбанні ним товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Мінераліс» та ПП «МКМ-Сервіс», оскільки факт списання коштів з рахунку позивача для оплати постачальнику - ПП «МКМ-Сервіс» вартості придбаних в нього товарно-матеріальних цінностей на суму 912 грн. (в т.ч. ПДВ - 152 грн.) підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 12.11.2010 року №1627, а факт списання коштів з рахунку позивача для оплати постачальнику ТзОВ «Мінераліс» вартості придбаних у нього товарно-матеріальних цінностей на суму 7247,41 грн. (в т.ч. ПДВ - 1207,90 грн.) підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 04.02.2011 року № 183.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

У той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків із метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення є протиправним і постанова Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року про задоволення позовних вимог є обґрунтованою і законною.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року по справі № 2а-6588/12/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 12 травня 2015 року