ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року Справа № 876/519/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Волошин М.М.,

представника позивача Понедільника І.А.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фавор Оіл» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Фавор Оіл» звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0010652201 від 21 жовтня 2014 року про збільшення ТзОВ "Фавор Оіл" суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 965 866 грн. 25 коп. (772 693 грн. за основним платежем, 193 173 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки під час проведення перевірки контролюючим органом ТзОВ "Фавор Оіл" на предмет поставок нафтопродуктів на його користь у липні 2014 року, позивачем не було надано жодних документів бухгалтерського обліку в підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій за результатами яких ПАТ "Укртатнафта" виписано податкову накладну № 12850 від 31 липня 2014 року. Крім того, від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Луцькій ОДПІ направлено акт № 175/04-61-22-2/31037491 від 21 серпня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Антарес" з питань документального підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року", відповідно до якого останнє не знаходиться за податковою адресою, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна. Отже, за результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що правочини між ТзОВ "Фавор Оіл" та ТзОВ "Антарес" мають ознаки нереальності, а отже позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з постачальником. Крім того, позивачем не надано підтверджуючих документів щодо приймання та відпуск, доставки товару від ТзОВ "Антарес", ПАТ "Укртатнафта". До перевірки не було надано первинні документи, які підтверджують перевезення нафтопродуктів з нафтобази публічного акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" (ПАТ "Дніпронафтопродукт") до АЗС, які орендує ТзОВ "Фавор Оіл", навантаження (розвантаження) нафтопродуктів.

Представник Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року залишити без змін.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність всіх підтверджуючих обставин проведення господарських операцій між ним та ТзОВ "Антарес" і ПАТ "Укртатнафта", а Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, як суб'єкт владних повноважень, не надала до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення. Проте, колегія суддів вважає вищевказані висновки суду першої інстанції помилковими та такими, що повністю спростовуються доказами, що наявні в матеріалах справи з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 17 по 23 вересня 2014 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Фавор Оіл" з питань здійснення фінансово-господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у липні 2014 року, за результатами якої складено акт № 8137/22-1/38339511 від 02 жовтня 2014 року (а.с. 16-25).

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ "Фавор Оіл" ст.44, п.198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України - заниження ПДВ за липень 2014 року в сумі 772 693 грн., яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет.

09 жовтня 2014 року позивач подав до Луцької ОДПІ заперечення на акт перевірки № 8137/22-1/38339511 від 02 жовтня 2014 року, за результатами розгляду якого контролюючим органом повідомлено ТзОВ "Фавор Оіл" про правомірність його висновків (лист № 15651/10/03-18-22-1 від 16 жовтня 2014 року) (а.с. 27).

На підставі ату № 8137/22-1/38339511 від 02 жовтня 2014 року Луцькою ОДПІ 21 жовтня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0010652201 про збільшення суми грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість на суму 965 866 грн. 25 коп., з них 772 693 грн. - за основним платежем, 193 173 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 15).

31 жовтня 2014 року позивачем було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0010652201 від 02 жовтня 2014 року до Головного управління ДФС у Волинській області (а.с. 28-29). Рішенням № 539/10/03-20-10-03-06 від 13 листопада 2014 року оскаржене податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ залишене без змін, а скарга - без задоволення (а.с. 30-31).

Висновок податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на тому, що платником податку безпідставно включено суми ПДВ до податкового кредиту, які виникли при взаємовідносинах з ТзОВ "Антарес", ПАТ "Укртатнафта", ТзОВ "Рісол"; показники податкової звітності ТзОВ "Фавор Оіл" за липень 2014 року сформовані на підставі даних, не підтверджених документами бухгалтерського обліку, а суми ПДВ, що віднесено до податкового кредиту по вказаних контрагентах, не підтвердженні податковими накладними або оформлені з порушенням вимог податкового законодавства.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що 01 липня 2014 року між ТзОВ "Фавор Оіл" (покупець) і ТзОВ "Антарес" (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № ДГ-0107-62 (а.с. 32-33).

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, покупець - прийняти і оплати товар (нафтопродукти). Номенклатуру, кількість, ціну товару, строк поставки сторони домовились визначати у додаткових угодах до цього договору. Також сторони погодили, що товар поставляється партіями протягом поточного місяця на основі заявки покупця, на умовах EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що останньому належать на праві власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Відповідно до пункту 5.1 договору сторони визначили, що покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 120 днів з дати підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до додаткової угоди № 140731000000131 від 01 липня 2014 року до вказаного договору постачальник зобов'язався поставити покупцю до 31 липня 2014 року товар на умовах, визначених договором, загальною вартістю 1 463 561 грн. 10 коп., в тому числі ПДВ 243 926 грн. 85 коп., а покупець - прийняти цей товар (а.с. 34).

31 липня 2014 року ТзОВ "Антарес" виписало покупцю податкову накладну № 133 на загальну суму 1 463 561 грн. 10 коп., в тому числі ПДВ 243 926 грн. 85 коп. за результатами поставки товару на підставі договору № ДГ-0107-62 від 01 липня 2014 року (а.с. 36).

Відповідно до додаткової угоди від 27 листопада 2014 року до договору поставки нафтопродуктів № ДГ-0107-62 від 01 липня 2014 року сторони визначили, що покупець здійснює оплату за товар протягом 365 днів з дати підписання акту прийому-передачі товару (а.с. 144), який підписано 01.07.2014 року.

01 липня 2014 року між ПАТ "Укртатнафта" (постачальник) і ТзОВ "Фавор Оіл" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 2055/2/2118 (а.с. 37).

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця, покупець - прийняти і оплати товар (нафтопродукти). Асортимент, кількість, ціну товару, строк поставки сторони домовились визначати у додаткових угодах до цього договору. Сторони визначили, що товар поставляється партіями протягом липня 2014 року, на умовах EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що останньому належать на праві власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Відповідно до пункту 4.2 договору сторони визначили, що покупець може провести 100% передоплату вартості товару або оплатити поставлений товар протягом 60 днів з дати підписання акту прийому-передачі. Відповідно до додатку № 1 до вказаного договору сторони встановили, що постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар загальною вартістю 3 155 806 грн. 24 коп., в тому числі ПДВ 525 967 грн. 70 коп. (а.с.38).

01.07.2014 року між сторонами вказаного правочину укладено акт приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № 2055/2/2118 (а.с. 39).

31 липня 2014 року ПАТ "Укртатнафта" виписало покупцю податкову накладну № 12850, із зазначенням суми ПДВ - 501 819 грн. 60 коп., за результатами поставки товару на підставі договору № 2055/2/2118 від 01 липня 2014 року (а.с. 40).

На підставі платіжного доручення № 78 від 27 серпня 2014 року ТзОВ "ФАВОР OIЛ" сплатило вартість придбаних нафтопродуктів у ПАТ "Укртатнафта" на підставі договору № 2055/2/2118 від 01 липня 2014 року, всього - 3 155 806 грн. 24 грн.

На підтвердження обставин щодо використання резервуарів нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" позивач надав копію договору зберігання № 4078 від 01 липня 2014 року, відповідно до умов якого ПАТ "Дніпронафтопродукт" (зберігач) зобов'язався приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються ТзОВ "Фавор Оіл" (поклажодавець); здійснювати відпуск товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах із сторонами, за вимогою поклажодавця (пункти 1.1, 1.2 договору № 4078 від 01 липня 2014 року). Також надано суду копію акту приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання за вказаним договором від 31 липня 2014 року, акту приймання-передачі наданих послуг № 07250 від 31 липня 2014 року, підписані сторонами, скріплені печатками підприємств (а.с. 98, 99, 100).

01 липня 2014 року між ТзОВ "Рісол" (перевізник) і ТзОВ "Фавор Оіл" (замовник) було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 10/07/14 (а.с. 41-42). Відповідно до умов вказаного договору перевізник зобов'язався приймати від замовника вантажі для перевезення у кількості та порядку, визначеному цим договором, для чого перевізник виділяє замовнику бензовози на підставі поданих заявок і за дорученням замовника - виконує транспортно-експедиційні послуги. Крім того, сторони визначили вартість перевезень (8 грн. 10 коп. за 1 км). Послуга вважається наданою після підписання сторонами акту прийому-передачі, оплата отриманих послуг здійснюється протягом 30 банківських днів з дати отримання письмової вимоги перевізника (пункти 2.1, 2.2, 2.3 договору № 10/07/14 від 01 липня 2014 року).

31 липня 2014 року ТзОВ "Рісол" та ТзОВ "ФАВОР OIЛ" складено і підписано акт про надані послуги у липні 2014 року і перевізником виписано податкову накладну № 7 із зазначенням суми ПДВ - 2 798 грн. 55 коп. (а.с. 44).

На підтвердження здійснення фактичних перевезень вантажів ТзОВ "Рісол" позивачем надано копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) за липень 2014 року з нафтобази ТзОВ "БІЗТОРГ-2010", де зберігає придбані нафтопродукти позивач, до автозаправних станцій, через які здійснюється реалізація цих нафтопродуктів; копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, якими було здійснено перевезення (а.с. 46-89, 105, 106). На обґрунтування і підтвердження обставин щодо господарських взаємовідносин із ТзОВ "БІЗТОРГ-2010" позивач надав суду копію договору № 3234 від 01 лютого 2014 року, укладеного між ПАТ "Дніпронафтопродукт" (замовник) і "БІЗТОРГ-2010" (виконавець), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику в користування резервуари для нафтопродуктів в різних регіонах України, а також надає замовнику послуги з приймання та розміщення нафтопродуктів в резервуарах на нафтобазах виконавця, виконує відпуск товарів з нафтобаз виконавця за розпорядженням замовника (а.с. 166).

Колегія судів наголошує, що наявність укладених між учасниками господарських операцій цивільно-правових договорів не свідчить про реальність вчинення відповідних операцій, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджена належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому колегія суддів зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

А відтак до предмету доказування у даній справі входять, перш за все, обставини щодо реального виконання операцій, наявність ділової мети у задекларованих господарських операціях та порядок документування цих операцій.

Так, колегія суддів зазначає, що згідно п.14.4.14.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП. Приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП».

Однак, позивачем в судовому засіданні первинних документів передбачених інструкцією N 281/171/578/155 від 20.05.2008 року не надано, та судом першої інстанції даний факт до уваги взятий не був.

У відповідності до п.7.5.7 п.7 інструкції від 20.05.2008 року № 281/171/578/155: ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється за підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що в ТТН наданих позивачем зазначено, що товар отримували водії які здійснювали перевезення товару. Однак, ТзОВ «Фавор Оіл» під час проведення перевірки та в судовому засіданні не надавався журнал видачі довіреностей і тому також невідомо на підставі чого водій отримував пальне на нафтобазі.

Згідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99, передбачено, що особа яка отримує матеріальні цінності повинна мати довіреність від керівника підприємства записану в журналі довіреностей.

Судом встановлено, що паливо позивачу передавалося згідно актів приймання передачі:

№140731000000131 від 31.07.2014 до договору №ДГ -0107-62 від 01.07.2014 з ТзОВ «Антарес» приймання нафтопродуктів здійснювалось в Дніпропетровськ,

№01/07 від 31.07.2014 до договору № 2055/2/21118 від 01.07.2014 з ПАТ «Укртатнафта» приймання нафтопродуктів здійснювалось в м. Кременчук,

б/н від 31.07.2014 до договору № 4078 від 01.07.2014 з ПАТ «Дніпронафтопродукт» приймання нафтопродуктів здійснювалось в м. Луцьк.

При цьому, колегія суддів зазначає, що здійснення директором ТзОВ «Фавор Оіл» підписання актів приймання передачі товарів в трьох містах одночасно є неможливим. Також з урахуванням того, що потрібно було не тільки підписувати договір приймання передачі, а фактично вимірювати товар.

Крім того, колегія суддів зазначає, що перевезення нафтопродуктів для ТзОВ „Фавор Оіл" здійснювало ТзОВ «Рісол» згідно укладеного договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2014 року №10/07/14.

Так, ТзОВ „Фавор Оіл" до податкового кредиту, по взаємовідносинах з ТзОВ «Рісол» було включено податкову накладну №7 від 31.07.2014 року на суму ПДВ 2798,55 грн. Місцем складання акту виконаних робіт є м. Ковель, в той час, коли юридичною адресою ТзОВ «Рісол» є Рівненський район, с.Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4-А.

Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Волинській області, відносно службових осіб ТзОВ «Фавор Оіл» за ч.1 ст.212 КК України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014030000000091

УДАІ УМВС України в Волинській області листом від 04.12.2014 №11/6849 було надано відповідь, що згідно системи відео-контролю «Рубіж» (Наказом МВС України від 23.11.2012 №1080дск, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за №2107/22419, затверджено Інструкцію з використання системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів "ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж") транспортні засоби вказані в запиті перетинали стаціонарні пости: «Сосновий бір» (Житомирська обл.) автомобіль з д.н.з. 40409АА 14.10.2014 року; Вишнів (Волинська обл.) автомобіль д.н.з. 45365АА 17.09.2014 року, інші транспортні засоби вказані в запиті стаціонарні пости не перетинали.

Проте, позивачем надано ТТН, що пальне до орендованих ним АЗС доставлялося саме автомобілями:

«Вольво FМ 12» державний номерний знак 36543АА;

«Вольво FМ 12» державний номерний знак 40409АА;

«Рено Преміум 420.19т» державний номерний знак 45365АА;

«Рено Преміум 420.19т» державний номерний знак 45367АА.

Враховуючи вищенаведене, оскільки контрагент позивача ТзОВ «Рісол», який здійснював перевезення пального знаходиться в м. Рівному а пальне розвозилось по території Волинської області колегія суддів приходить до висновку, що вище зазначені автомобілі не здійснювали фактичного перевезення пального і мали перетинати стаціонарні пости, а первинні документи носять формальний характер та складені з метою формування незаконного податкового кредиту.

Позивачем, при укладенні спірного договору, на думку колегії суддів, не враховано розумної обережності при укладенні договору з своїм контрагентом. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Колегія суддів звертає увагу, що в ТзОВ «Антарес»» відсутні виробничі потужності та трудові ресурси, необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору укладеного з ТзОВ «Фавор Оіл»».

Так, судом встановлено, що Луцькою ОДПІ від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська отримано акт № 175/04-61-22-2/31037491 від 21 серпня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Антарес" з питань документального підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року" (а.с. 121-133), яким встановлено відсутність за податковою адресою постачальника (м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 4/507), відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна ТзОВ "Антарес".

При цьому, колегія суддів не бере до уваги постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 року № 804/15341/14, якою визнано неправомірними дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки та формуванні висновків про відсутність фактів реального вчинення ТзОВ «Антарес» господарських операцій, оскільки така є скасованою постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 року.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що господарські операції, які відображені ТОВ «Фавор Оіл» з вищенаведеними контрагентами в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. При перевірці підприємством не доведена реальність операцій, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195,198,202,205,207,254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити повністю.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі № 803/2406/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фавор Оіл» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула

Повний текст постанови виготовлений 08 травня 2015 року.