Справа № 22ц-258/09 Номер рядка статистичного звіту: 17
Головуючий у 1-й інстанції ІВАШКОВИЧ І.І. Доповідач КОНДОР Р.Ю.
УХВАЛА
Іменем України
6 лютого 2009 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ВЛАСОВА C.O., КУДИНА М.М.
при секретарі ГШАВАЙКО Т.О.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2008 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
ОСОБА_1 оскаржив рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24.11.2008 p., яким йому було відмовлено в позові до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. На думку апелянта, суд ухвалив незаконне та необгрунтоване рішення, безпідставно прийшов до висновку, що розірвання шлюбу суперечитиме інтересам дітей подружжя через порушення житлових прав сина ОСОБА_4, 1994 р.н., та . доньки ОСОБА_3, 2001 р.н., хоча проти забезпечення їх житлом позивач не заперечує. Суд не врахував дійсні стосунки між сторонами та неможливість збереження шлюбу, що суперечить інтересам обох сторін. Просить рішення суду скасувати, позов про розірвання шлюбу - задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляцію підтримав. Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, письмовою заявою просила розгляд справи відкласти. Апеляційний суд відповідно до ст. 305 ч. 2 ЦПК України та за згодою апелянта розглянув апеляцію у відсутність відповідачки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта, обговоривши доводи сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
2
З повторного свідоцтва про шлюб, виданого Відділом РАЦС Ужгородського МРУЮ Закарпатської області 06.02.2008 р. (а.с. 6), з наданих апеляційному суду свідоцтв про народження дітей убачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 24.10.1992 p. зареєстрували в Чопській міськраді Ужгородського району шлюб за актовим записом № 55, від шлюбу мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2
Сторона на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами і зобов'язана належно довести обставини, на які вона посилається в підтвердження своїх вимог чи заперечень, суд вирішує справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, фактичні дані, що є доказами, встановлюються, зокрема, на підставі пояснень сторін, допитаних як свідків, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 11,57-60 ЦПК України).
Заявивши вимогу про розірвання шлюбу, позивач у позовній заяві (а.с. 5) не навів відповідного правового та щодо фактів обґрунтування про неможливість збереження шлюбу і не зазначив про це, не послався на відповідні докази та не надав такі, що передбачені ст. 57 ч. 2 ЦПК України, під час судового розгляду справи. Посилання на виникнення між подружжям сварок і непорозумінь за обставинами справи не є достатнім обґрунтуванням щодо дійсних причин позову. Не надано таких доказів і апеляційному суду.
Дані правовідносини регулюються СК України, суд, вирішуючи такий позов, з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність дітей, інші обставини життя подружжя та може розірвати шлюб, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ст.ст. 104,105, 110, 112 СК України).
Суд першої інстанції взяв до уваги доводи позовної заяви, наявність дітей, доводи сторін щодо обставин справи, суті спору, інші факти та прийшов до вірного висновку про те, що розірвання на даний час шлюбу суперечитиме інтересам дітей подружжя, зокрема, - у питанні забезпечення їх житлом, та відповідним інтересам відповідачки як матері, на утримання та виховання якою дітей після розірвання шлюбу дав згоду позивач (а.с. 16). Між сторонами не досягнуто згоди щодо реалізації житлових прав дітей у зв'язку з розірванням шлюбу, позиція позивача з цього питання в судах обох інстанції є непослідовною.
Відповідно до ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд, забезпечивши належний розгляд справи, постановляє законне і обґрунтоване рішення, яке про задоволення позову може бути прийняте лише за умови його доведеності. Апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, і залишає рішення без змін, якщо воно ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права (ст.ст. 303, 308 ЦПК України).
Висновок суду про відсутність на час ухвалення рішення достатніх підстав для розірвання шлюбу відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону. Позов щодо наявності конкретних підстав, які б вказували на суперечність збереження шлюбу істотним інтересам сторін, їх дітей, не було доведено, а запе-
3
речення відповідачки - не були спростовані. Суд правильно встановив обставини справи та застосував до даних правовідносин вищенаведені норми СК України. Доводи апеляції, що містить твердження, якими позивач не обґрунтовував свою позицію в суді першої інстанції, а також припущення, є суперечливими і рішення суду не спростовують.
З урахуванням викладеного, апеляцію слід відхилити, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2008 р. у даній справі -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошен
ня і протягом двох місяців з цього дня може бути оскаржена безпосередньо до
Верховного Суду України.