ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року Справа № 876/3293/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Волошин М.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Штангрет У.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова на постанову Личаківського районного суду м.Львова від 23 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова про визнання дій неправомірними, зобов'язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними щодо перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 70 % від суми заробітної плати на підставі довідки, виданої прокуратурою Львівської області 31.07.2012 року та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за вислугою років згідно ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідки прокуратури Львівської області № 18/759 від 31.07.2014 року в розмірі 90 % від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугою років за період з 14.11.2013 року.

Постановою Личаківського районного суду м.Львова від 23 січня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що дії Управління в частині проведення перерахунку пенсії в розмірі 70% від суми місячної заробітної плати відповідають вимогам чинного законодавства і здійснювати перерахунок в розмірі 90% немає жодних підстав. Крім того, перерахунок пенсії без обмеження її граничного розміру не відповідає вимогам чинного законодавства, так як перерахунок пенсії, призначеної до 01.10.2011 року проводиться прокурорсько-слідчим працівникам з врахуванням визначеної законом граничної межі.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечила, зазначивши, що суд першої інстанції правильно і повно встановив всі обставини справи, а тому рішення є законним та обґрунтованим. Просить залишити оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених в ній. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходиться на обліку у відповідача та з 02.01.2003 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в розмірі 90% суми місячного заробітку.

25.07.2014р. позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012р. № 505.

Листом від 06.08.2014 року №6431/11-14 відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії, вказавши, що така призначається в розмірі 70% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати.

Колегія суддів зазначає, що умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено ст. 50-1 Закону № 1789.

Так, відповідно до частини першої ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668), який набрав чинності з 01.10.2011р., внесено зміни до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Так, відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 01.10.2011р. положення ч. 1 ст. 50-1 Закону № 1789 щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668.

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюються ч.ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону № 1789, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).

Так, відповідно до ч.13 ст. 50-1 Закону № 1789 обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з ч.18 ст.50-1 Закону № 1789 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, оскільки внесені Законом № 3668 зміни до ст. 50-1 Закону № 1789 щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є ч.ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону № 1789, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668 не зазнали.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999р. № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність проведення позивачу перерахунку пенсії з розміру 90% від суми заробітку за відповідною посадою.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013р. (справа №21-348а13) та від 17.12.2013р. (справа №21-445а13).

Водночас, колегія суддів зазначає, що розмір виплаченої пенсії підлягає обмеженню. Законом № 3668 до статті 50-1 Закону внесено нову норму (друге речення частини п'ятнадцятої), згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Таким чином, перерахунок пенсії, призначеної до 1 жовтня 2011 року, проводиться в разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, виходячи з розміру, встановленого на час призначення пенсії, з урахуванням визначеної законом граничної межі.

Такої позиції дотримується також Вищий адміністративний суд у постанові від 30.01.2014 року № К/800/50650/13, ухвалі від 30.01.2014 року № К/800/16320/13.

Щодо строку з якого слід зобов'язати, відповідача здійснювати перерахунок позивачу пенсії, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що в частині позовних вимог позивача про перерахунок та виплату пенсії за період з 14.11.2013 року по 16.05.2014 року включно - залишити без розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.195,198,202,205,207,254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова задовольнити частково.

Постанову Личаківського районного суду м.Львова від 23 січня 2015 року у справі № 463/6075/14-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова щодо перерахунку пенсії ОСОБА_3 за вислугу років в розмірі 70 % від суми заробітної плати на підставі довідки, виданої прокуратурою Львівської області 31.07.2012 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова провести перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_3 згідно ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Львівської області № 18/759 від 31.07.2014 року в розмірі 90 % від суми заробітку за відповідною посадою з 17.05.2014 року.

Адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_3 згідно ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Львівської області № 18/759 від 31.07.2014 року в розмірі 90 % від суми заробітку за відповідною посадою за період з 14.11.2013 року по 16.05.2014 року включно - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула

Постанова в повному обсязі виготовлена 07 травня 2015 року.