АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/1695/14-ц Номер провадження 22-ц/786/775/15Головуючий у 1-й інстанції Таранкова І. М. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Гальонкіна С.А.,

суддів: Акопян В.І., Одринської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 12 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання ? частини квартири спадковим майном, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину квартири та визнання права власності на ? частину квартири в порядку спадкування за законом , -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 12 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 13 березня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 365 грн. 40 коп.

Не погодившись з рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржила позивач. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_2 вважає, що заявляючи вимоги про визнання 1/2 частки квартири, яка перебуває в спільній сумісній власності, спадковою масою після смерті матері, нею було вірно обрано спосіб захисту. Стверджує, що мати до часу смерті права спільної сумісної власності не втратила, а тому апелянт, як спадкоємець, є такою, що прийняла цю спадщину. Також вважає, що суд безпідставно посилається на ч.4 ст.334 ЦК України, за якою право власності за договором на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити з підстав, визначених в ст. 308 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, позивач ОСОБА_2 є рідною дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.23), які перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 червня 1996 року.

Згідно договору купівлі-продажу серії ААА №528625 від 31 жовтня 1996 року батько позивача ОСОБА_6, перебуваючи у шлюбі з матір'ю позивача ОСОБА_7, придбав квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу зазначеної квартири був посвідчений державним нотаріусом Комсомольської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 в реєстрі за №2-2665.

Матір позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Гайсин Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть (а.с.16). Батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Гайсин Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть (а.с.17).

Згідно довідки виконавчого комітету Гайсинської міської ради Вінницької області від 11 червня 2014 року за №1950 (а.с.24) позивач ОСОБА_2 дійсно проживає в АДРЕСА_3 і її матір ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно з 11 липня 1972 року по день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_3.

Батько позивача ОСОБА_6 був зареєстрований в спірній квартирі АДРЕСА_1 разом з квартирантом-відповідачем ОСОБА_3, що підтверджується копією довідки від 26 червня 2012 року (а.с.98).

Спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_7 - її дочка, позивач по справі, ОСОБА_2, її чоловік ОСОБА_6 та її син ОСОБА_9 заяви про прийняття спадщини не подавали. Заповіт ОСОБА_7 за життя не складала.

Батько позивача ОСОБА_6 за життя склав заповіт 15 червня 2010 року, реєстраційний №1-691, згідно якого спірну квартиру заповів позивачці ОСОБА_4 та відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в рівних частках - кожній (а.с. 91).

11 жовтня 2011 року позивач ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті її батька ОСОБА_6 на спадкове майно, що складається зі спірної квартири.

12 червня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Комсомольського міського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_9 (треті особи без самостійних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5) про визнання права власності на частку в спадковому майні. ОСОБА_3 звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання спадкового майна особистою власністю спадкодавця, які були об'єднані в одне провадження по справі №2-1612/897/12.

Згідно рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 грудня 2012 року по зазначеній справі позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. В порядку спадкування за законом за ОСОБА_2 було визнано право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 були стягнуті судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, наданням правової допомоги та явкою до суду в розмірі 3534 грн. 80 коп. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено повністю (а.с. 12-13).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21 січня 2013 року зазначені рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення на її користь судових витрат скасоване. Постановлено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_9 про визнання права власності на частку в спадковому майні та стягнення на її користь судових витрат відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін ( а.с.10-11).

В рішенні Апеляційного суду Полтавської області від 21 січня 2013 року зазначено, що позивач ОСОБА_2 передчасно звернулась до суду з позовом, попередньо не почавши оформлення спадщини після померлої ОСОБА_7 через нотаріуса, та обрала не той вид захисту.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 14 лютого 2013 року та від 22 березня 2013 року позивачеві відмовлено у відкритті касаційного провадження.

06 березня 2013 року ОСОБА_2 подала заяву до Гайсинської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом на ? частку спірної квартири після померлої матері ОСОБА_7

Постановою за №121 від 06 березня 2013 року державного нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори Кобилянської О.А. було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері ОСОБА_7, оскільки спадкова справа не заведена, відсутні правовстановлюючі документи на спадкову квартиру, належна спадкодавцеві частка квартири за життя не була виділена після її смерті нотаріусом за заявою другого подружжя, свідоцтво про право власності на частку в її спільному майні не видавалось. ОСОБА_2 звернулась до Гайсинського районного суду Вінницької області з позовом про визнання цієї відмови нотаріуса незаконною.

За рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 07 квітня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до державного нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори Кобилянської О.А. про визнання незаконною відмови від 06 березня 2013 року у вчиненні нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_7 та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно (спірну квартиру) відмовлено (а.с.14-15).

13 червня 2013 року державним нотаріусом Комсомольської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 видано свідоцтво про право на спадщину на підставі заповіту, посвідченого Кобилянською О.А., державним нотаріусом Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області 15 червня 2010 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1-691, відповідачеві ОСОБА_3 на 1/3 частку спірної квартири АДРЕСА_1. Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки вищезазначеної квартири не видано (а.с.26).

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання 1/2 частки спірної квартири спадковим майном, що залишилось після смерті її матері ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання майна померлої особи спадковим майном.

Частина 2 статті 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів, перелік яких не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Матір позивача ОСОБА_7 не набула права власності на спірне майно, оскільки за життя вона не визнавала його за собою та не реєструвала.

Щодо вимог позивача скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_6 на ім'я відповідача ОСОБА_3 на 1/3 частку спірної квартири, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.

В розумінні ст.ст. 364, 370 ЦК України майно, що перебуває у спільній сумісній власності, може бути виділене за позовом співвласника такого майна або заінтересованої особи у разі порушення її прав.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках встановлених законом.

Не підлягають до задоволення і позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на ? частку спірної квартири після смерті її матері ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом, оскільки не визначена частка спадкодавця ОСОБА_7 в спадковому майні.

Колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду про те, що заява про застосування наслідків спливу позовної давності не підлягає до задоволення, вірні, оскільки позивач дізналася про порушення своїх прав після винесення рішення Гайсинським районним судом Вінницької області від 07 квітня 2014 року по справі за її позовом до державного нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори про визнання незаконною відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно. До суду з даним позовом ОСОБА_2 звернулась 24 червня 2014 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Комсомольського міського суду від 24 червня 2014 року вх. №8702/14-Вх, тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування норм матеріального права, зокрема, ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доводів, яким судом надана вірна правова оцінка.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 12 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) С.А. Гальонкін

Судді: (підпис) В.І. Акопян

(підпис) Т.В. Одринська

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.А.Гальонкін