ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/1504/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іваненка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - Тарасенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2015 року Полтавська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з поданням до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості рішення від 07 травня 2015 року №2095/10/16-24-22-01-35 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

В обґрунтування своїх вимог орган доходів і зборів зазначав, що працівники Полтавської ОДПІ не були допущені до проведення документальної планової перевірки за наявності передбачених законом підстав та необхідних документів, оформлених належним чином. Таким чином, на забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, Полтавською ОДПІ прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Представник заявника у судовому засіданні вимоги подання підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в поданні.

Представник платника податків у судове засідання не з'явився, хоча про дату, місце і час судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень щодо подання не надав.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, вивчивши та дослідивши матеріали подання, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 /а.с. 31/ та взятий на облік платника податків у Полтавській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

З матеріалів справи встановлено, що 27 квітня 2015 року в.о. начальника Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області виданий наказ №351 про проведення протягом квітня 2015 року фактичної перевірки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за місцем фактичного провадження діяльності, а саме: магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 8/.

27 квітня 2015 року Полтавською ОДПІ виписані направлення на перевірку платника податків ФОП ОСОБА_2 №712, бланк документа 0000739 /а.с. 9/ та №713 бланк документа 0000738 /а.с. 10/.

При виході на перевірку 28 квітня 2015 року після пред'явлення службових посвідчень, копії наказу на проведення перевірки від 27 квітня 2015 року №351, ознайомлення з направленнями на перевірку від 27 квітня 2015 року №712, №713 особа, що проводила розрахунки, ОСОБА_3 від їх підпису відмовилась, крім того фахівцям контролюючого органа відмовлено у допуску до проведення фактичної перевірки, про що ревізорами-інспекторами складено відповідний акт від 28 квітня 2015 року №24-16-31-03-01-33, який підписаний ОСОБА_3 /а.с. 11/.

07 травня 2015 року заявником прийнято рішення №2095/10/26-24-22-01-35 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_2 /а.с. 5/.

На підставі зазначеного рішення, заявник звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з поданням до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, у якому просить підтвердити обґрунтованість застосування адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій заявника щодо застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 зазначеного Кодексу встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 наведеного Кодексу фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу /пункт 80.5 статті 80 Податкового кодексу України/.

Згідно з вимогами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно підпунктів 16.1.9 та 16.1.13 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови /пункт 81.2 статті 81 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу /підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України/.

Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №568 /далі - Порядок №568/.

Пунктом 3.1 Порядку №568 передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: 1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 3) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу доходів і зборів; 4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 5) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі доходів і зборів, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; 8) у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Згідно з пунктом 4.1. Порядку №568, керівник органу доходів і зборів (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2).

За правилами пункту 4.2 Порядку № 568 обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу доходів і зборів, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому випадку рішення керівника (його заступника) органу доходів і зборів подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку: 1) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; 2) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження /пункт 4.3. Порядку №568/.

При цьому, суд звертає увагу, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків зокрема в разі недопуску такою особою працівників контролюючих органів до проведення перевірки законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

У свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями контролюючого органу та захисту прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання контролюючим органом своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому стаття 1833 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює особливий, оперативний, порядок розгляду такого подання та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

При цьому перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Як свідчать матеріали справи, посадові особи заявника за наявності наказу на проведення перевірки від 27 квітня 2015 року №351 та направлень на перевірку від 27 квітня 2015 року №712 та №713 не були допущені до проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2

Судом встановлено, що заявником дотримано процедуру розгляду та вирішення питання про застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_2, визначених положеннями статті 94 Податкового кодексу України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №568, у зв'язку із чим вимоги заявника про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту платника податків підлягають задоволенню.

Згідно з частиною восьмою статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94 160-163, 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Подання Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, застосованого на підставі рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07 травня 2015 року №2095/10/16-24-22-01-35.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 13 травня 2015 року.

Суддя С.А. Іваненко