ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

            

                  

29.06.06                                                                                           Справа  № 2/93

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді  Городечна М.І., суддів Юркевича М.В. та Кузя В.Л. у м.Львові

розглянувши апеляційну скаргу Cолочинської сільської ради за № 20-01/03 від 20.03.2006 року (вх. № 209 від 27.03.2006 року)

на постанову господарського суду Закарпатської області від 20.12.2005 року у справі № 2/93

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) “Маргіт”, с.Солочин, Свалявський район, Закарпатська область.

до Cолочинської сільської ради, с.Солочин, Свалявський район, Закарпатська область.

про визнання нечинним рішення 36 сесії 2 скликання Cолочинської сільської ради від 03.06.2005 року “Про скасування рішення 30 сесії 2 скликання від 28.12.2004 року “Про вибір земельної ділянки ТзОВ “Маргіт” площею 0,4940 га в ур.”Лаз” для організації зони відпочинку” та визнання за ТзОВ “Маргіт” права на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,4940га в ур.”Лаз” в оренду для створення парку та організації зони відпочинку.

за участю представників:

від позивача: Веретяк О.Ф., Стойка Г.Я., довіреність № 57 від 27.06.2006 року.

від відповідача: не з‘явився.

Представникам позивача роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 27, 29, 49, 51 КАС України.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 20.02.2006 року № 2/93 (суддя Ремецькі О.Ф.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Маргіт” до Cолочинської сільської ради: визнано нечинним рішення 36 сесії 2 скликання Cолочинської сільської ради від 03.06.2005 року “Про скасування рішення 30 сесії 2 скликання від 28.12.2004 року “Про вибір земельної ділянки ТзОВ “Маргіт” площею 0,4940 га в ур.”Лаз” для організації зони відпочинку” та визнано за ТзОВ “Маргіт” право на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,4940га в ур.”Лаз” в оренду для створення парку та організації зони відпочинку.                                                   

Не погоджуючись з даною постановою місцевого суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Зокрема в апеляційній скарзі Cолочинська сільська рада (надалі Рада) просить скасувати постанову господарського суду Закарпатської області від 20.02.2006 року у справі № 2/93 як таку, що прийнята за непового з‘ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити ТзОВ “Маргіт” в позові.

В обгрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що: судом не дано оцінки тому факту, що рішенням Ради від 29.12.2003 року дано дозвіл на виготовлення проекту інвентаризації земельної ділянки без вказівки на конкретну земельну ділянку, тобто дано лише попереднє погодження; позивачем не доведено, що Солочинська сільська рада прийняла рішення про погодження вибору земельної ділянки площею 0,4940 га;  рішенням Ради від 28.12.2004 року дано дозвіл лише на вибір земельної ділянки площею 0,4940 га, а не на виготовлення проекту відводу даної земельної ділянки; судом зроблено невірний висновок про те, що Солочинською сільською радою за результатами погодження ситуаційного плану розміщення земельної ділянки площею 0,4940 га було зменшено розмір земельної ділянки до розміру 0,2317 га, оскільки таке погодження Радою було надано на іншу земельну ділянку, що розташована поруч.

Також апелянтом наводяться в апеляційній скарзі й інші доводи в обгрунтування підстав для скасування оскаржуваної постанови місцевого суду.

ТзОВ “Маргіт” (позивач у справі, надалі Товариство) вимоги апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу № 48 від 18.05.2006 року (вх. № 4657 від 18.05.2006 року); просить постанову господарського суду Закарпатської області від 20.02.2006 року № 2/93 залишити без змін.

Заслухавши пояснення представникІв сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, в порядку ст.ст. 195-196 КАС України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

09.12.2003 року ТзОВ “Маргіт” подало Солочинській сільській раді заяву             № 64 від 05.12.2006 року про надання дозволу на виготовлення проектної документації для оздоровчо-рекреаційних цілей (створення парку для організації відпочинку).

Рішенням Солочинської сільської ради від 29.12.2003 року надано дозвіл ТзОВ “Маргіт” на виготовлення проекту інвентаризації земельної ділянки в ур. Біласовиця для оздоровчо-рекреаційних цілей (створення парку для організації відпочинку).

Позивачем виготовлено згідно вищезазначеного рішення Ради відповідну проектну документацію, зокрема ситуаційний план розміщення земельної ділянки (а.с. 13),  з якого вбачається погодження Свалявськими районними Відділами земельних ресурсів, архітектури та містобудування, Свалявської районної екологічної інспекції, Свалявської санітарно-епідеміологічної станції,  санаторієм “Кришталеве джерело”, Солочинським сільським головою вибору ТзОВ “Маргіт” земельної ділянки площею 0,4940 га. Факт погодження ТзОВ “Маргіт” попереднього розміщення земельної ділянки в урочищі Біласовиця стверджується й листом Свалявської РДА № 01-16/274 від 19.08.2004 року та відповідними листами вищезазначених органів (а.с. 51-54).

Листом від 20.10.2004 року № 169 ТзОВ “Маргіт” звернулось до Солочинської сільської ради про затвердження вибору земельної ділянки площею 0,4940 га на території с.Солочин, в урочищі Біласовиця для рекреаційних цілей (створення парку та організації відпочинку).

Рішенням Солочинської сільської ради від 21.10.2004 року  внесено зміни в рішення 20 сесії 2 скликання від 29.12.2003 року “Про надання дозволу на виготовлення проекту інвентаризаці земельної ділянки в ур. “Біласовиця” ТзОВ “Маргіт” змінивши назву ур. “Біласовиця” на ур. “Лаз” та затверджено ТзОВ “Маргіт” вибір земельної ділянки площею 0,23 га в ур. Лаз” для рекреаційних цілей (створення парку та організації зони відпочинку).

Факт погодження Радою саме вибору вищезаначеної земельної ділянки площею 0,4940 га підтверджується й підписом голови Солочинської сільської ради, скріпленим печаткою Ради, на ситуаційному плані розміщення земельної ділянки.

При цьому безпідставними є доводи апелянта про те, що Солочинською сільською радою розглядався план вибору іншої земельної ділянки в ур. “Лаз”, а саме площею 0,23 га, оскільки як вбачається з преамбули рішення Ради від  21.10.2004 року, даною Радою розглядалась саме заява ТзОВ “Маргіт” щодо затвердження матеріалів вибору земельної ділянки площею 0,4940 га в ур.”Лаз”. Дане твердження жодним чином не спростовується наявним в матеріалах справи протоколом 27 сесії 2 скликання від 21.10.2004 року, рішенням господарського суду Закарпатської області від 13.09.2005 року у справі № 1/48. При цьому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначення в п. 2 рішення Ради від 21.10.2004 року про погодження вибору земельної ділянки площею 0,23 га свідчить лише про погодження вибору ТзОВ “Маргіт” за його заявою від 20.10.2004 року земельної ділянки в меншому розмірі, однак, як підставно встановлено місцевим судом, причин зазначеного з самого Рішення та з протоколу засідання сесії Ради не вбачається.

24.12.2004 року ТзОВ “Маргіт” подано в Солочинську сільську раду заяву       № 125 про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки в ур.”Лаз” для організації зони відпочинку площею 0,4940 га.

Рішенням Солочинської сільської ради від 28.12.2004 року “Про вибір земельної ділянки ТзОВ “Маргіт” площею 0,4940 га в ур.”Лаз”  для організації зони відпочинку” надано ТзОВ “Маргіт” дозвіл на вибір земельної ділянки площею 0,4940 в ур.”Лаз” для організації зони відпочинку.

При цьому апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта про те, що даним рішенням Ради надано позивачу лише дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження розміщення земельної ділянки площею 0,4940 га в ур.”Лаз”, а не на виготовлення проекту відведення даної земельної ділянки,  оскільки вони не підтверджуються оціненими апеляційним судом в сукупності відповідно до ст. 86 КАС України вищезаначеними доказами,  якими встановлено судом поетапність розгляду Радою питання щодо надання позивачу даної земельної ділянки в оренду, і в даному випадку, виходячи з встановленої чинним законодавством (ст.ст. 118, 123, 124 Земельного кодексу України ) послідовності розгляду такого питання, враховуючи зміст преамбули рішення ради від 28.12.2004 року, апеляційний суд вважає, що Солочинською сільською радою фактично прийнято рішення про надання ТзОВ “Маргіт” дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,4940 га в ур.”Лаз”, а зазначення в даному рішенні про надання дозволу на вибір земельної ділянки є термінологічною неточністю, яка не змінює суті рішення, виходячи з мети його прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ “Маргіт” вчинені дії по виготовленню проекту відведення земельної ділянки площею 0,4940 га в ур.”Лаз” та отримання його погодження від відповідних органів, яким надано законодавством такі повноваження.

Однак, рішенням Солочинської сільської ради від 03.06.2005 року скасовано рішення 30 сесії 2 скликання від 28.12.2005 року “Про вибір земельної ділянки ТзОВ “Маргіт” площею 0,4940 га в ур.”Лаз”  для організації зони відпочинку”. При цьому, як вбачається з преамбули даного рішення Ради, підставами його прийняття названо рішення обласної ради 16 сесії ІV скликання від 19.04.2005 року № 530 “Про Тимчасове положення про земельні аукціони (конкурси), ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні.”

Статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (п. 34) зазначає, що сільській, селищній, міській раді належить право вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статттею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, та, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Главою 15 Земельного кодексу України передбачено, що право користування землею реалізується у формі постійного користування земельною ділянкою і у формі оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 16 Закону України “Про оренду землі” особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно з ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.  Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Так, ст. 123 зазначеного Кодексу (ч.ч. 3, 4) передбачено, що юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Зокрема ч. 15 ст. 151 Земельного кодексу України передбачено, що матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки (ч.ч. 5, 6 ст. 123 ЗК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ “Маргіт” звертаючись до Солочинської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,4940 га в ур.”Лаз” дотримано всіх вимог, передбачених ст.ст. 123, 124, 151 Земельного кодексу України.

Доказів протилежного, відповідачем у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України не подано, а з самого змісту оскаржуваного Рішення, протоколу засідання 30 сесії 2 скликання від 03.06.2005 року таких підстав не вбачається.

Не може бути такою правовою підставою для скасування Радою свого рішення від 28.12.2005 року “Про вибір земельної ділянки ТзОВ “Маргіт” площею 0,4940 га в ур.”Лаз”  для організації зони відпочинку” й “Тимчасове положення про земельні аукціони (конкурси)”, затверджене рішенням Закарпатської обласної ради від 19.04.2005 року № 530, на яке посилається Рада в оспорюваному позивачем рішенні від 03.06.2005 року, оскільки, як підставно зазначено місцевим судом, дане Положення визначає порядок організації  та проведення аукціонів (конкурсів) з продажу земельних ділянок державної та комунальної власності у власність фізичних чи юридичних осіб, і жодним чином, не врегульовує підстав і порядку відвідення земельних ділянок в оренду, оскільки в силу ст. 3 Земельного кодексу України вони врегульовуються лише Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Таким чином, в Солочинської сільської ради не було правових підстав для скасування свого рішення про надання згоди ТзОВ “Маргіт” на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,4940 га в ур.”Лаз”, а отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії Солочинської сільської ради по прийняттю рішення від 03.06.2005 року, яким скасовано рішення 30 сесії 2 скликання від 28.12.2005 року “Про вибір земельної ділянки ТзОВ “Маргіт” площею 0,4940 га в ур.”Лаз”  для організації зони відпочинку” є неправомірними, а тому дане рішення Ради підлягає згідно ч. 3 ст. 2, п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України скасуванню.

Також апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду щодо  задоволення позову в частині визнання за ТзОВ “Маргіт” права на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,4940 га. в ур.Лаз в оренду для створення парку та організації зони відпочинку, оскільки вона є наслідком вимоги про скасування рішення Солочинської сільської ради від 03.06.205 року і в силу ст.ст. 2, 162 КАС України спрямована  на повний захист прав та інтересів ТзОВ ”Маргіт” від  порушень з боку Солочинської сільської ради при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Оскаржуване рішення місцевого суду відповідно до ст. 195 КАС України переглянуте в межах апеляційної скарги, так як судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження не встановлено порушень, які призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, постанова господарського суду Закарпатської області від 20.02.2006 року № 2/93 є законною та обгрунтованою, оскільки місцевим судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а  тому відсутні встановленні ст.ст. 201-204 КАС України підстави для її скасування чи зміни.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 94, 196, 197, 198, 200, 205, 206, ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,  Львівський апеляційний господарський суд,-

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Cолочинської сільської ради залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Закарпатської області від 20.02.2006 року № 2/93 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

4. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.  Касаційна скарга на дану ухвалу може бути подана протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

5. Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

     Головуючий-суддя                                             Городечна М.І.

      Судді                                                                     Юркевич М.В.

                                   Кузь В.Л.