РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом           Державного підприємства Міністерства оборони України   “Білоцерківський військовий торг”

До     Міністерства оборони України

про   внесення змін до умов договору та стягнення 9 865 246,09 грн.

Суддя   Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача           Писаренко М.О. (довіреність б/н від 11.12.2008 р.),

Бабенко С.Ю. (довіреність б/н від 11.12.2008 р.)

від відповідача    Гладкий С.М. (довіреність № 220/1146д від 29.12.2008 р.)

Рішення прийняте 03.03.2009 p., оскільки в судовому засіданні 15.01.2009 р. розгляд справи відкладався у відповідності до п. 1 ст. 77 ГПК України, а в судових засіданнях 29.01.2009р., 03.02.2009р. та 17.02.2009р. оголошувалась перерва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства оборони України (далі –відповідач) про внесення змін до договору від 13.04.2007 р. № 251/4/2/07/12 та стягнення 9 865 246,09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 року порушено провадження у справі № 44/2 та призначено розгляд справи на 15.01.2009 року.

12.12.2008 р. представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошової суми, яка підлягає відшкодуванню, в зв’язку з проведенням позивачем в державних інтересах перерахунків такої суми, та стягнути з останнього 8 676 338,03 грн.

В судовому засіданні від 15.01.2009 р. представником позивача було надано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить збільшити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошової суми, яка підлягає відшкодуванню, в зв’язку зі збільшенням останньої протягом розгляду справи судом, та стягнути з позивача 10 443 869,51 грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав збільшені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві за б/н від 11.12.2008 р., заяві про збільшення позовних вимог б/н від 15.01.2009 р. та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає, та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши наявні матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 251/4/2/07/12 про закупівлю послуг з харчування (далі –договір), відповідно до якого позивач зобов’язався надавати послуги з харчування особового складу військових частин А1232, А3122, А2791 (м. Біла Церква), А2215 (м. Бориспіль), А1880, А1789, А0704 (м. Васильків), А2192 (м. Макарів), 1486 (м. Попільня), А0565 (м. Гостомель), А2923 (м. Ірпінь), А2319 (с. Капітанівка), А3020 (м. Козин), А0231 (м. Бровари), А2860 у тому числі: управління в/ч А2860 (с. Данилівка), А2682 (с. Данилівка), 1-й підрозділ (с. Плисецьке), командний пункт (с. Воровичі), 9-й підрозділ (с. Підгірці), КПС-1 (с. Вишневе), 11-й підрозділ (м. Буча), 5-й підрозділ (с. Н.Петрівці), 10-й підрозділ (с. Рівне), КПС-2 (м. Бровари), 12-й підрозділ (с. Лимки), А1975 (м. Васильків), А2206 (с. Н.Петрівці), А1436 (с. Гребінки), А3177, А3193 (с. Дубіївка), А4527 (м. Золотоноша), А0963, А1744, А4167 (м. Сміла), А1494 (м. Житомир), А1586 (с. Гуйва), А1735, А4485, А1065 (м. Житомир), А1912 (с. Івниця), Житомирський військовий інститут радіоелектроніки, А0281 (м. Житомир), А0339 (с. Тетерівка), А2038, А3358, А1564 (с. Озерне), А3258 (м. Радомишль), А0804, А3091 (м. Бердичів), А1979 (м. Чуднів), А2365 (с. Вакуленчук), А1796 (смт. Ушомир) (далі –представники замовника) в стаціонарних та польових умовах, а також військових частин (закладів), що прикріплені на продовольче забезпечення (далі –послуги) згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та вимогами чинного законодавства.

Згідно з додатковою угодою № 8 від 31.12.2007р. до договору строк дії вказаного договору було продовжено до 31.12.2008 р.

Відповідно до п. 1.2. договору відповідач зобов’язався приймати послуги через представників замовника, які діють на підставі довіреності відповідача та здійснювати оплату наданих позивачем послуг у кількості, строки та за цінами згідно з положеннями цього договору у відповідності з нижчевикладеною специфікацією. Специфікація за кожну військову частину (заклад) викладена у додатку № 1, який є невід’ємною частиною договору.

31.10.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 18 та специфікацію, відповідно до яких ціна послуг однієї добової видачі (без ПДВ) у строк з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р. складає в середньому по військовим частинам:

Загальновійськова –23,10 грн. вартість послуг за нормами харчування

Лікувальна –22,00 грн. вартість послуг за нормами харчування

Дієтична –не визначена.

Додатково для особового складу:

Пункт “И” примітка 3 - 7,15 грн.

Пункт “В” примітка 3 - 7,70 грн.

Загальновійськовий набір сухих продуктів – 32,81 грн.

Для екіпажів реактивних літаків (прим. 2 до норми № 2) –4,18 грн.

Вартові собаки –9,46 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору якісні та кількісні параметри послуг з харчування повинні відповідати Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів”, постанові Кабінету Міністрів України  “Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу”, інших законодавчих та нормативно –правових актів, які врегульовують питання у цій сфері.

Згідно з п. 3.1. договору приймання кількості та якості послуг здійснюють посадові особи представників замовника у відповідності з вимогами діючого законодавства за відповідними документами у присутності повноважного представника позивача.

Відповідно до п. 4.5. договору порядок розрахунку за договором –оплата фактично наданих позивачем та прийнятих представником замовника послуг протягом 10 діб з дня надходження до відповідача належним чином оформлених актів прийому наданих послуг та рахунків –фактур.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як зазначає позивач 14.05.2008р. та 18.11.2008р. ним було надіслано на адресу відповідача пропозиції щодо укладення додаткової угоди стосовно зміни умов договору, якою пропонував визначити ціну надання послуг, яка буде відповідати рівню звичайних цін на аналогічний вид послуг, а також відшкодувати позивачеві завдані збитки. Позивач надав відповідачеві пропозицію щодо збільшення вартості надання послуг з харчування військовослужбовців, аргументуючи це тим, що вартість послуг з харчування діяла на 01.01.2007 р., а за 2007 рік та 9 місяців 2008 р. ціна на продовольчі вироби, енергоносії, на паливно –мастильні матеріали, рівень мінімальної заробітної плати зросли.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна" від 22.06.1998 N 941, звичайна ціна - ціна, що становить не менш як 85 відсотків середньозваженої ціни реалізації аналогічної продукції за будь-якими угодами купівлі-продажу, укладеними платником податків протягом 60 календарних днів, що передували даті реалізації.

Відповідач відмовився від підписання додаткової угоди про внесення змін стосовно підвищення вартості послуг з харчування, що підтверджується листом № 271/6/3109 від 26.11.2008 р.

Позивач зазначає, що у зв’язку з тим, що відповідач відмовляється змінити умови договору та укласти відповідну додаткову угоду до договору від 13.04.2007р. № 251/4/2/07/12 про зміну вартості надання послуг, позивач зазнає значних збитків, так як організовує послуги з харчування за старими цінами, які не відповідають рівню ринкових цін.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до п. 3 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, державна закупівля  - придбання товарів, робіт і послуг за державні кошти в установленому цим Положенням порядку.

Державні кошти - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення діяльності зазначених органів.

Державні кошти, спрямовані на придбання товарів, робіт і послуг відносяться до захищених  статтей видатків бюджету.

Згідно ст. 55 Бюджетного кодексу захищеними статтями видатків бюджету визнаються статті видатків Державного бюджету України, обсяг яких не може змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Згідно п. 84 Положення про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника –переможця процедури закупівля. Істотні  умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору, крім випадків, визначених порядком зміни умов договору про закупівлю, що затверджується уповноваженим органом.

Як стверджує позивач, в зв’язку з відмовою відповідача змінити умови договору позивач зазнав збитків, оскільки в порядку п. 5.1.1. договору провидить закупівлю товарів за власний рахунок та за звичайними цінами, які є вищими, ніж зазначені в договорі.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 225 Господарського кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.  Зазначене також кореспондується з нормою ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Листом від 26.11.2008р.  за вих. № 271/6/3109 відповідач повідомив про можливість зміни ціни на підставі додаткової угоди, після надання позивачем необхідного пакету документів.

Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що він звертався до відповідача в установленому законом порядку, зокрема не надано суду доказів того, що ним були надані Департаменту державних закупівель та ресурсного забезпечення Міністерства оборони України всі необхідні документи, які підтверджують обґрунтованість підвищення ціна на продукти, рівень росту: зарплати, комунальних послуг, цін на нафтопродукти і як наслідок  транспортних послуг, а також  розрахунки вартості усіх норм харчування, калькуляційні розрахунки за всіма нормами харчування.

Таким чином, суд вважає  необґрунтованими та недоведеними позовні вимоги позивача в цій частині.

Стосовно упущеної вигоди в розмірі 9 865 246,09 грн., які просить стягнути позивач, то згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Разом з тим, позивачем не доведено суду причинний зв’язок між діями відповідача та заподіяними збитками.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 35, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

            Суддя                                                                        П.П.Чеберяк

Дата підписання рішення 03.03.2009р.