ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"30" січня 2007 р. | Справа № 6/392-06-10226 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Савицький Я.Ф.,
суддів Лавренюк О.Т., Лашин В.В.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 30.01.2006 р.
від позивача: Донченко О.В., довіреність №1 від 25.10.2006р.;
від відповідача: Нікольникова А.В., довіреність б/н від 29.01.2007р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Закритого акціонерного товариства „Болгарка”
на рішення господарського суду Одеської області
від 12 грудня 2006р.
у справі №6/392-06-10226
за позовом Закритого акціонерного товариства „Болгарка”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тімірязівське”
про стягнення 46800 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.
Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду №15 від 27.01.2007р. у складі суддів здійснено заміну суддів Тофана В.М. та Журавльова О.О. на суддів Лавренюк О.Т. та Лашина В.В..
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.12.2006р. по справі №6/392-06-10226 (Демешин В.З.) відмовлено у задоволенні позову ЗАТ „Болгарка” до ТОВ „Тімірязівське” про стягнення 46800грн, з посиланням на те, що позивачем не доведено, що по договору від 03.10.2004р., який укладений між ЗАТ „Болгарка” та ВАТ „Правда”, зберігалося майно, яке на праві власності належало ТОВ „Тімірязівське”, оскільки в договорі відповідального зберігання від 03.07.2004р. відсутні посилання на цей факт, крім того, рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.09.2006р. по справі №17/268/06, котре набрало законної сили, встановлено факт невиконання ЗАТ „Болгарка” своїх зобов’язань перед ТОВ „Тімірязівське” згідно усних угод, укладених між сторонами у 2004 році, так як після одержання від відповідача по цим угодам грошових коштів в сумі 35500грн., позивач в межах розумного строку –не вчинив ніяких дій стосовно передачі у власність відповідачу сільськогосподарської продукції та обладнання, а отже ТОВ „Тімірязівське” не набуло права власності на вказане майно, а позовні вимоги ЗАТ „Болгарка” не мають правового обґрунтування.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н та б/д звернулося ЗАТ „Болгарка”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2006р. по справі №6/392-06-10226 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ЗАТ „Болгарка” про стягнення з ТОВ „Тімірязівське” суму боргу –46800грн., мотивуючи це тим, що : 1) господарським судом першої інстанції не досліджені усі обставини справи, а саме умови укладення усної угоди купівлі-продажу між ТОВ „Тімірязівське” та ЗАТ „Болгарка”, відповідно до якої право власності на придбаний товар ТОВ „Тімірязівське” набуло в момент придбання товару позивачем - ЗАТ „Болгарка” у ВАТ „Правда”, усно ТОВ „Тімірязівське” було повідомлено, але господарським судом Одеської області при розгляді справи даний факт не було враховано, але сам факт настання моменту виникнення права власності і є основою розгляду даної справи про відшкодування витрат на збереження майна у розмірі 46800грн. за договором відповідального зберігання добросовісним набувачем.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ЗАТ „Болгарка”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін, з огляду на таке.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 01.07.2004р. між ВАТ „Правда” (продавець) та ЗАТ „Болгарка” укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець зобов’язаний поставити та передати у власність покупця товар (зерно та плуг), а покупець зобов’язаний прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору.
Відповідно до накладної №153 від 02.07.2004р. ВАТ „Правда” на виконання умов договору купівлі-продажу поставило ЗАТ „Болгарка” зерно у кількості 84 тон на загальну суму 29400грн. та плуг у кількості 1 штука вартістю 6000грн..
02.07.2004р. ЗАТ „Болгарка” розрахувалося за поставлений товар відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №81, сплативши 35400грн..
03.07.2004р. між ЗАТ „Болгарка” (поклажодавець) та ВАТ „Правда” (зберігач) укладено договір відповідального зберігання, за умовами якого зберігач зобов’язаний зберігати та повернути у схоронності майно: зерно третього класу –84 тони та плуг –1шт, загальною (оціночною) вартістю 35500грн.; строк зберігання встановлено сторонами з 03.07.2004р. до пред’явлення вимоги.
В пункті 4.1 договору сторони узгодили розмір та порядок оплати за зберігання: вартість за зберігання за 1 добу (місяць) складає 20 грн. за 1 тону зерна та 120 грн. за зберігання плугу, оплата проводиться помісячно 100%, в разі якщо оплата не проводиться, зберігач має право брати платню майном, що зберігається.
08.09.2006р. ВАТ „Правда” виставило ЗАТ „Болгарка” рахунок №3 для проведення розрахунку за зберігання майна протягом 26 місяців: за зберігання зерна - 43680грн., з зберігання плугу –3120грн., а всього 46800грн., який ЗАТ „Болгарка” оплатило відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №115 від 11.09.2006р..
За поясненнями сторін у справі ЗАТ „Болгарка” та ТОВ „Тімірязівське”, між вказаними товариствами укладено усні угоди у 2004 році, на підставі яких ТОВ „Тімірязівське” перерахувало кошти у розмірі 35500грн. за зерно та плуг, вказане підтверджується рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.09.2006р. по справі №17/268/06 за позовом ТОВ „Тімірязівське” до ЗАТ „Болгарка” про стягнення 35500грн. заборгованості, яке набрало законної сили.
Вказаним рішенням господарського суду встановлено, що між сторонами було укладено усні угоди, на виконання яких ТОВ „Тімірязівське” перерахувало 35500грн., однак відповідач –ЗАТ „Болгарка” не виконало належним чином зобов’язання за усними угодами, так як після отримання вищезазначених сум, в межах розумного строку, не було вчинено будь-яких правочинів стосовно передачі у власність позивача сільськогосподарської продукції та сільськогосподарського обладнання, отже за таких підстав даним рішенням суду було стягнуто з ЗАТ „Болгарка” 35500грн. боргу.
Після винесення вказаного рішення ЗАТ „Болгарка” направило до ТОВ „Тимірязівське” лист №98 від 25.09.2006р., в якому просило забрати майно та сплатити витрати за зберігання вказаного майна в сумі 46800грн..
ТОВ „Тімірязівське” вимоги позивача, вказані у листі, не виконало, що стало підставою для звернення ЗАТ „Болгарка” до господарського суду Одеської області.
Проте, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку щодо безпідставності заявлених ЗАТ „Болгарка” позовних вимог з огляну на наступне.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.09.2006р. по справі №17/268/06 за позовом ТОВ „Тімірязівське” до ЗАТ „Болгарка” про стягнення 35500грн. заборгованості встановлено, що між ТОВ „Тімірязівське” та ЗАТ „Болгарка” укладено усні угоди 2004 року, за якими ТОВ „Тімірязівське” бажало придбати у ЗАТ „Болгарка” майно: зерно та плуг, та на виконання яких покупець перерахував продавцю 35500грн..
ЗАТ „Болгарка” вважає, що право власності на придбані зерно та плуг перейшло до покупця одразу ж після сплати грошових коштів.
Проте, вказане твердження позивача протирічить чинному законодавству у зв’язку з наступним.
Статтею 334 Цивільного кодексу України визначено момент набуття права власності за договором, а саме: 1) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом; 2)переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до ст.ст. 655, 662 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 даного Кодексу передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар; товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це (готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування); якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ст. 664 Цивільного кодексу України).
З наведеного чинного законодавства вбачається, що право власності на придбаний товар переходить до покупця за договором купівлі-продажу в момент передавання речі, а не перерахунку коштів.
В матеріалах справі відсутні докази того, що придбаний ТОВ „Тімірязівське” товар у ЗАТ „Болгарка” був переданий покупцю, у справі відсутні навіть докази того, що ЗАТ „Болгарка” повідомляло покупця про можливість отримання товару до винесення рішення господарського суду Миколаївської області, крім того вказаним рішенням суду покупцю повернуті гроші за придбаний товар, який не було передано покупцем.
ЗАТ „Болгарка” у позові та апеляційній скарзі вказує на те, що за договором зберігання від 03.07.2004р. у ВАТ „Правда” зберігалося майно, що належало ТОВ „Тімірязівське”.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Проте, в самому договорі зберігання від 03.07.2004р. немає жодного посилання на той факт, що майно, котре зберігалося за даним договором, належить ТОВ „Тімірязівське”, та останнє є поклажодавцем, натомість в якості поклажодавця виступає ЗАТ „Болгарка”.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено факт передачі у власність відповідача майна, відсутні також у договорі зберігання посилання на те, що майно, яке зберігається ВАТ „Правда” за замовленням ЗАТ „Болгарка”, належить ТОВ „Тімірязівське”, а отже позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду прийняте у відповідності з чинним законодавством та обставинами справи, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2006р. по справі №6/392-06-10226 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О. Т. Лавренюк
Суддя: В.В. Лашин