Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" листопада 2006 р. Справа № 29/154-06
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача –Чуприн С.В.-дов.,
відповідача –Башкевич С.Г.–дов., Липчанський В.М. – дов.,
третя особа на стороні позивача –Коновалова О.А. –дов.,
третя особа на стороніі відповідача –Гончаренко О.В. –дов.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії ВАТ «Укрексимбанк»в м. Харкові (вх. №4063Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 р. по справі № 29/154-06
за позовом Підприємства «Інваспектр»Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» Товариства інвалідів Київського району, м. Харків
3-я особа - ВАТ «Могильов - Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова», м.Могилів-Подільський Вінницької обл.
до Приватного підприємства «Дарт», м. Балаклія Харківської обл.
3-я особа - ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії ВАТ «Укрексимбанк» в м. Харкові
про витребування майна з чужого незаконного володіння
та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Дарт», м. Балаклія
до Підприємства «Інваспектр»Харківського відділення ВГО «Союз організацій інвалідів України»- товариства інвалідів Київського району, м. Харків
про визнання права власності
встановив:
Позивач звернувся до місцевого господарського суду із позовною заявоюта уточненнями до неї про вилучення у відповідача - Приватного підприємства «Дарт» базового комплекту устаткування млина Р6-АВМ-50, виробництва ВАТ «Могильов-Подільського машинобудівного заводу імені С.М. Кірова» відповідно до специфікації № 1, також позивач просить стягнути з Приватного підприємства «Дарт» суму, на яку зменшилась вартість устаткування млина, в розмірі 755 697 грн. та заборгованість по штрафним санкціям за невиконання договору № 23-ДИ у розмірі 7 886 996 грн.
Відповідач звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до Підприємства «Інваспектр» про визнання права власності на базовий комплект устаткування млина Р6-АВМ-50, виробництва ВАТ «Могильов-Подільського машинобудівного заводу імені С.М. Кірова».
Рішенням від 18 жовтня 2006 року господарського суду Харківської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., судді Жельне С.Ч., Швед Е.Ю.) у первісному позові відмовлено частково. Вилучено з володіння ПП «Дарт» та передано Підприємству «Інваспектр» Київського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» базовий комплект устаткування млина Р6-АВМ-50, виробництва ВАТ «Могильов – Подільского машинобудівного заводу ім. С.М. Кірова» відповідно до спеціфікації №1; також стягнуто з відповідача на користь позивача 641969,54 грн. збитків. У задоволенні зустрічного позову про визнання права власності відмовлено повністю.
Третя особа, ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», з рішенням суду першої інстанції не погодилася, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов ПП «Дарт» до Підприємства «Інваспектр».
В апеляційній скарзі та поясненнях до неї ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з’ясуванні обставин справи та не відповідає фактичним обставинам. Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що при винесенні рішення по справі № 29/154-06 судом першої інстанції не прийнятий до уваги в якості доказу Договір № 23-ДИ від 23.09.2004 року, наданий Відповідачем - ПП «Дарт» з підстав, ненадання доказів того, який з екземплярів договорів слід вважати таким, що відповідає дійсному волевиявленню сторін. При цьому суд обґрунтовує свої висновки фактом наявності двох екземплярів Договору № 23-ДИ від 23.09.2004 року (екземпляр підприємства «Інваспектр» та екземпляр ПП «Дарт»), які відрізняються викладенням істотних умов цого Договору. На думку третьї особи, ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», наявні в рішенні суду посилання на висновки експертиз не надають можливості належним чином оцінити судом надані сторонами докази, оскільки вказані висновки не встановлюють факту підтвердження вимог Позивача та заперечень Відповідача щодо умов переходу права власності до ПП «Дарт» на комплект устаткування млина Р6-АВМ-50 тому, що вказані висновки експертизи підтверджують дійсність відбитків печаток підприємства «Інваспектр» та ПП «Дарт» які наявні лише на останніх сторінках договорів. Сторінки договорів з відбитком печаток сторін не містять умов Договору про порядок переходу права власності на майно. Як зазначає третя особа, ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», судом не прийняті до уваги докази, які свідчать про дійсне волевиявлення підприємства «Інваспектр» та ПП «Дарт» при укладанні Договору № 23-ДИ від 23.09.2004 року, у тому числі щодо переходу до ПП «Дарт» права власності на обладнання млина, про що свідчить Кредитна Угода № 6805К9 від 25 лютого 2005 року між третьою особою і відповідачем, за якою відповідачеві відкрито невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 168 000, 00 Євро терміном дії до 25 лютого 2008 року з цільовим використанням коштів для розрахунку за Договором № 23-ДИ від 23 вересня 2004 року, укладеного між підприємством «Інваспектр» і ПП «Дарт»; Договір Застави № 6805216 від 25.02.2005 року та Актом огляду перевірки і оцінки майна, що надається у заставу, від 17 лютого 2005 року, за якими ПП «Дарт» передало ВАТ «Укрексімбанку» устаткування млина Р6-АВМ-50 у заставу, право власності на яке перед банком посвідчило Договором № 23-ДИ (екземпляр відповідача), Додатком № 1 - Специфікацією № 1 до Договору № 23-ДИ про склад і вартість устаткування, Актом від 1 листопада 2004 року про передання позивачем устаткування млина відповідачеві, а також Актами перевірки наявності, стану та умов зберігання майна, яке відповідно до договорів застави від 25 лютого 2005 року № 680215, від 25 лютого 2005 року № 680216 є предметом застави та забезпечення виконання умов виконання зобов'язань ПП «Дарт» і громадянином Шматовим В.Л. за кредитною угодою від 25 лютого 2005 року № 680К9, від 18 липня 2005 року, З листопада 2005 року, 22 лютого 2006 року, 6 квітня 2006 року. Крім того, при винесенні рішення по справі № 29/154-06 судом також не прийняті до уваги в якості доказу прав ПП «Дарт» на обладнання млина, обставини, викладені в постанові Харківського апеляційного господарського суду в адміністративній справі № АС-42/384-05 від 03.04.2006 року, а саме: факт наявності договірних правовідносин між підприємством «Інваспектр» та ПП «Дарт» по відвантаженню на користь останнього обладнення млина, та факт правомірності володіння ПП «Дарт» вказаним обладнанням. На думку третьої особи, згідно з статтею 35 ГПК України факти, встановлені рішенням органу, який вирішує господарські спори під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Позивач, Підприємство «Інваспектр» Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» Товариства інвалідів Київського району, заперечує проти апеляційної скарги третьої особи, - ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії ВАТ «Укрексимбанк», вважає рішення господарського суду Харківської області по даній справі законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу третьої особи - без задоволення.
Позивач вважає, що судом повно та всебічно досліджені всі обставини справи та всі необхідні докази. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що третя особа помилково стверджує, що між сторонами була досягнута згода в питанні ціни на обладнання, оскільки право власності на нього не передавалось ПП «ДАРТ» згідно договору. На думку позивача, третя особа, ВАТ «Укрексімбанк» в апеляційній скарзі безпідставно стверджує, що судом не були прийняті до уваги обставини та докази надані ним до матеріалів страви. Як зазначає позивач, що в підтвердження своїх заперечень скаржник наводить обставини та документи при наданні кредиту ПП «ДАРТ», посилаючись на договір поруки №6805РЗ від 25.02.2005 р. Але представникам ВАТ «Укрексімбанку» досконало відомо, що вищезазначений договір підприємством «Інваспектр» ніколи не підписувався та ніяких зобов'язань за цим договором підприємство «Інваспектр» на себе не брало. Це підтверджується тим, що в момент укладання і підпису цього договору представники підприємства «Інваспектр» не були присутні, висновки експертизи, проведеної в рамках розслідування карної справи однозначно свідчать, що підпис в цьому договорі з боку підприємства «Інваспектр» не належить ні жодній посадовій особі, уповноваженій підписувати договори, натомість підпис є підроблений.
Третя особа, ВАТ «Могилів – Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова», проти скарги заперечує, та вважає, що право власності у підприємства «Іваспектр» виникло з моменту передання йому майна, оскільки інше не встановлено договром № 1413398/9740-804, від 25.06.2004 року, який було заключено між ВАТ «Могилів – Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова» та підприємством «Інваспектр». Третя особа, ВАТ «Могилів – Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова», у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що оскільки п. 2.2. зазначеного договору передбачає лише порядок відвантаження обладнання, а не перехід власності, то, на думку третьої особи, необхідно вилучити з володіння ПП «Дарт» передане йому майно.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін та третіх осіб, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до договору купівлі-продажу № 14313398/9740-804 від 25.06.2004 р., та додаткової угоди до Договору від 16 липня 2004 р. позивач придбав у ВАТ "Могильов-Подільського машинобудівного заводу імені С.М. Кірова" базовий комплект устаткування млина Р6-АВМ-50, виробництва ВАТ «Могильов-Подільського машинобудівного заводу імені С.М. Кірова». На підставі зазначеного правочину у позивача виникло право власності на спірне устаткування - даний факт встановлено судом першої інстанції та підтверджено представником ВАТ «Могильов-Подільського машинобудівного заводу імені С.М. Кірова» у судовому засіданні апеляційного господарського суду.
23 вересня 2004 року між позивачем та відповідачем укладений договір № 23-ДИ, за яким позивач продає, а відповідач купує базовий комплект устаткування млина Р6-АВМ-50, виробництва ВАТ «Могильов-Подільського машинобудівного заводу імені С.М. Кірова», склад якого вказаний в специфікації №1 до вказаного Договору.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивач і відповідач надали суду два примірники договору № 23-ДИ від 23.09.04, які відрізняються між собою істотними умовами, а саме вартістю устаткування та моментом переходу права власності на предмет договору. У зв’язку з цим місцевим господарським судом обґрунтовано зроблено висновок про те, що договір № 23-ДИ від 23.09.04 є неукладеним, а отже – про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за цим договором у розмірі 7 886 996 грн., а також про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання права власності.
Спірне устаткування млина було передано відповідачу згідно з актами приймання-передачі від 01.11.04 та від 30.11.04. Однак, як вбачається з матеріалів справи - зокрема, із висновків експертизи у кримінальній справі – та не заперечується відповідачем, вказані акти підтверджують факт передання відповідачу устаткування млина на праві відповідального зберігання без права використання, продажу чи передачі у заставу.
Таким чином, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні обґрунтовано зроблено висновок про те, що вищезазначені акти приймання-передачі не можуть бути підтвердженням наявності у відповідача права власності на спірне устаткування млина.
Крім того, постанова Харківського апеляційного господарського суду в адміністративній справі № АС-42/384-05 від 3 квітня 2006 року підтверджує лише правомірність володіння відповідачем устаткуванням млина і не підтверджує його право власності на нього.
Договір оренди № 2А від 1 жовтня 2004 р., акт здачі-прийому орендованого майна від 1 жовтня 2004 р. та платіжний документ від 4 жовтня 2004 р. до договору оренди б/н від 1 вересня 2004 р. також не можуть підтверджувати право власності відповідача на устаткування млина, оскільки підставою укладення договору оренди може виступати як право власності, так і право володіння, а право власності має підтверджуватися відповідними правоустановчими документами. Платіжний документ з причин відсутності на ньому посилання на виконання умов саме Договору оренди № 2А від 1 жовтня 2004 р. не може бути доказом виконання Договору оренди № 2А від 1 жовтня 2004 р.
Відповідно до акту перевірки наявності, стану та умов зберігання майна від 6 квітня 2006 р., устаткування млина введено в експлуатацію 28 жовтня 2005 р. та використовується за призначенням та його залишкова балансова вартість складає 1484100,00 грн. Використання майна відповідачем здійснено без погодження з позивачем, тобто власником майна.
З урахуванням того, що вартість спірного майна в результаті його використання відповідачем за прямим призначенням зменшилась, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача різниці у вартості майна в розмірі 641969,54 грн. В задоволенні стягнення решти суми збитків суд першої інстанції правомірно відмовив, оскільки представлений позивачем розрахунок не відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Відповідач не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про наявність обставин, за яких може перейти до нього чи визнане за ним право власності, а також про вчинення ним і позивачем правочину щодо переходу права власності на устаткування млина до нього. Так само відповідач не надав доказів, які б відповідно до ст. 398 ЦК України підтверджували його право володіння майном.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно, від особи яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно без достатньої правової підстави зобов'язана повернути це майно. Відповідна вимога була надіслана позивачем відповідачу 03.02.06. Відповідач не заперечує факту отримання ним листа із зазначеною вимогою. Отже місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позов щодо витребування майна у відповідача.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги третьої особи, ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії ВАТ «Укрексимбанк», у зв’язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження третьої особи, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
На цій підставі колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області має бути залишене без змін.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК, України, суд
постановив:
Рішення господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 року по справі № 29/154-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя
Судді