ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015Справа №910/9110/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 2 851,14 грн.

Суддя Комарова О.С.

У судовому засіданні брали участь:

від позивача: Некряч А.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 19 травня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», 10 квітня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою №2511 від 06.04.2015 року до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 2 851,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № АС/9993035.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року (суддя Комарова О.С.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/9110/15, розгляд справи призначено на 28.04.2015 року.

Через відділ діловодства суду 24.04.2015 р. від Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) надійшла інформація про страхове покриття, яку було залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 28.04.2015 року з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 28.04.2015 року не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 року розгляд справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено до 19.05.2015 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання.

Представник відповідача 19.05.2015 року в судове засідання не з'явився, правами, наданими нормами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2013 року між позивачем (надалі - Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245001/4098/0001103 від 04.06.2013 року (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір або Договір добровільного страхування).

Об'єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб "Volkswagen Polo Sedan", державний реєстраційний номер АА 4325 ІР.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 14.01.2015 року по вул. Павлівській, 23 в м. Києві, а саме: відбулося зіткнення автомобіля "Volkswagen", державний реєстраційний номер АА 8313 КХ, що знаходився під керуванням Орловського Д.В. та автомобіля "Volkswagen Polo Sedan", державний реєстраційний номер АА 4325 ІР, під керуванням Петрикей І.В.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Volkswagen Polo Sedan", державний реєстраційний номер АА 4325 ІР, було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України (копія довідки міститься в матеріалах справи).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано страхове відшкодування в розмірі 2 851,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 004681 від 10.02.2015 року (копія платіжного доручення в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 00160907 від 06.02.2015 року (копія страхового акту в матеріалах справи).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями статті 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні приписи містить норма ст. 27 Закону України "Про страхування".

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі № 761/1758/15-п (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Орловським Д.В. п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Нормами п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За приписами п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

З аналізу матеріалів справи випливає, що Орловським Д.В. застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Volkswagen", державний реєстраційний номер АА 8313 КХ, шляхом укладення з відповідачем полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9993035 (належним чином засвідчена копія витягу з МТСБУ про поліс № АС/9993035 міститься в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до положень п. 22.1 до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з Орловським Д.В. полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АС/9993035, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану Орловським Д.В. шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу "Volkswagen", державний реєстраційний номер АА 8313 КХ.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Орловським Д.В. транспортного засобу "Volkswagen", державний реєстраційний номер АА 8313 КХ.

Аналізуючи матеріали справи, суд встановив, що вартість матеріального збитку автомобіля "Volkswagen Polo Sedan", державний реєстраційний номер АА 4325 ІР, визначено на підставі рахунку-фактури СТО від 18.01.2015 року - офіційного дилера Audi та Volkswagen - Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» та становить: 4 544,45 грн. (копія рахунку-фактури в матеріалах справи).

Також в матеріалах справи міститься ремонтна калькуляція № 00616 від 16.01.2015 року, складена за допомогою комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала 4 544,45 грн.

Слід зазначити, що дані, зазначені у ремонтній калькуляції № 00616 від 16.01.2015 року, відповідають даним встановленим в п. 4.4 зазначеної вище Методики. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства України про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась за допомогою комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 зазначеної вище Методики.

Відповідно до п. 1.3 договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 245001/4098/0001103 від 04.06.2013 року передбачено франшизу у розмірі 0,5%, але не менше 50 євро від страхової суми, що дорівнює 1 693,31 грн. Тому, відповідно до зазначеного договору сума страхового відшкодування в порядку регресу становить 2 851,14 грн. (4 544,45 грн. /вартість ремонту/ - 1693,31 грн. /франшиза 0,5%/)

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п. 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також те, що полісом № АС/9993035 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. та франшизу в сумі - 00,00 грн., суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Орловським Д.В. транспортного засобу "Volkswagen", державний реєстраційний номер АА 8313 КХ, в розмірі - 2 851,14 грн.

Отже, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем позовних вимог.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (ЄДРЮОФОП: 20080515, адреса: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 32-Б, під'їзд 2), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (ЄДРЮОФОП: 20033533, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 2 851,14 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня 14 копійок) та судовий збір - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

3. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/9110/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.05.2015 року.

Суддя О.С. Комарова