ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
15.06.06 Справа № А-14/283
УХВАЛА
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Галушко Н.А.
Юрченка Я.О.
при секретарі судового засідання Н. Мацкулі
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Калуської державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (далі Калуська ОДПІ) від 27.12.2005р. № 13028/8/10
на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2005р.
у справі № А-14/283
за позовом Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) “Лукор”, м. Калуш Івано-Франківської області
до відповідача Калуської ОДПІ, м. Калуш Івано-Франківської області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Калуської міської ради, м. Калуш Івано-Франківської області
2. Калуського міського відділу земельних ресурсів, м. Калуш Івано-Франківської області
за участю прокурора
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
за участю представників:
від позивача –Дітковська С.А. – юрисконсульт, Перегінець І.М. –заступник начальника проектного відділу;
від відповідача –Коржан О.Є. –начальник відділу оподаткування;
від третьої особи 1 –Яковина Б.М. –представник;
від третьої особи 2 –Власов С.О. –заступник начальника;
прокурор –Коваль Р.Р. –прокурор відділу.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 54, 59, 60, 61 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.
15.03.2006р. (вхідний номер канцелярії 2384) Калуська міська рада подала заяву (вихідний від 13 березня 2006р. № 251/2-23/04) про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2006р. у цій справі було відкладено розгляд справи та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Калуський міський відділ земельних ресурсів.
Відповідно до листа від 02.03.2006р. № 05-10/19-06 Прокуратура Львівської області вступила у дану справу.
Постановою Господарського суду Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2005р. у даній справі, суддя Булка В.І., позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 08.09.2005р. № 1175-182-312567599046/0 про донарахування ЗАТ «Лукор»земельного податку на суму 671229,32 грн. та штрафних санкцій на суму 31963,00 грн.
Рішення суду мотивоване зокрема, положеннями норм ст.14, ч.2 ст.15, ст.17 Закону України “Про плату за землю”, ст.377 Цивільного кодексу України (далі по тексту ухвали –ЦК України), а також тим, зокрема, що оскільки:
- позивачем передано ТзОВ «Карпатнафтохім»основні засоби виробництва, у тому числі будівлі і споруди, то відповідно до ст. 377 ЦК України до ТзОВ «Карпатнафтохім»перейшло право користування земельними ділянками під цими будівлями та спорудами основних виробництв та частини ділянок, необхідних для їх обслуговування, загальною площею 285,7 грн.;
- рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2005р. у справі № А-5/131, яке набрало законної сили, визнано недійсним Рішення Калуської міської ради від 31.12.2000р. № 375 у частині включення території земель, які займає позивач, у зону, що входить в межі м. Калуш та встановлено, що Калуською міською радою у 2000р. неправомірно затверджено грошову оцінку території, на якій знаходиться земельна ділянка позивача, то неправомірним є прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення про донарахування земельного податку та застосування штрафних санкцій.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Калуська ОДПІ, відповідач у справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого Господарського суду Івано-Франківської області та прийняти нову постанову. Скаржник в апеляційній скарзі зокрема зазначає, що постанова Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2005 року винесена з порушенням вимог ст.129 Конституції України та інших норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
ЗАТ «Лукор», позивач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу Калуської ОДПІ без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області без змін з підстав правомірності і обґрунтованості постанови.
У заяві про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Калуська міська рада апеляційну скаргу Калуської ОДПІ № 13028/8/10 від 27.12.2005р. на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2005р. у справі № А-14/283 підтримує повністю, вважає що дана постанова не відповідає вимогам законності і обґрунтованості, не містить переконливої відповіді по суті заявлених вимог та неповно їх вирішує, прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, без всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності і є такою, що підлягає до скасування. Калуська міська рада, зокрема зазначила про те, що згідно з даними державного земельного кадастру, у відповідності до вимог ст.ст. 13, 14 Закону України «Про плату за землю»ЗАТ «Лукор»зобов’язане нарахувати та сплатити земельний податок за перевірений період з 17.05.2005р. по 30.06.2005р. у сумі 639266,32 грн.
ЗАТ «Лукор», позивач у справі, у запереченні на вищезгадану заяву Калуської міської ради зазначив, зокрема проте, що:
- в заяві Калуської міської ради вказано, що з моменту прийняття рішення Івано-Франківського облвиконкому № 521 від 13.10.1964 року земельні ділянки, якими користується ЗАТ «Лукор», входять у межі міста Калуш; у цьому рішенні йдеться тільки про обміри земельних фондів («з метою наведення порядку в використанні земель»), які в майбутньому будуть у користуванні міських поселень;
- розрахунок земельного податку проводився ОДПІ відповідно до нормативної грошової оцінки земель; рішення Калуської міської ради про затвердження нормативної грошової оцінки земель визнано судом недійсним, відповідно і грошова оцінка земель не може застосовуватись в розрахунках земельного податку підприємства;
- дані доводи підтверджуються листами Івано-Франківської обласної ради № 10-8/2762 від 17.05.1997 року, Управління земельних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 01-15/658/666 від 11.12.1996р., Івано-Франківського обласного головного управління земельних ресурсів 32-08-27/1358 від 04.07.2005р., Відділу земельних ресурсів та природокористування Виконавчого комітету Калуської міської ради народних депутатів № 57/432 від 27.05.1196р. (копії долучені до матеріалів справи).
Представники скаржника, третіх осіб, прокурор у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали.
Представники позивача у судовому засіданні заперечили вимоги апеляційної скарги.
Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.
Позивач подав позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 08.09.2005 р. №1175-182-31256759-9046/0.
Калуською ОДПІ проведено камеральну перевірку податкових розрахунків земельного податку на 2005р. по ЗАТ «Лукор», про що складено Акт про результати перевірки поданої податкової звітності № 590 від 26 серпня 2005р. (далі по тексту ухвали - Акт) (а.с.а.с.13-14). Як зазначено в акті перевірки, перевірка проведена на підставі податкового розрахунку земельного податку на 2005р. від 31.01.2005р., вхідний номер 249, уточнюючого податкового розрахунку земельного податку на 2005 рік від 02.06.2005р., вхідний номер 7158, та даних земельного кадастру (а.с.13).
У розділі “Висновок” Акту перевірки (а.с.14) зазначено, зокрема про те, що камеральною перевіркою уточнюючого податкового розрахунку земельного податку на 2005 рік донараховано податкове зобов’язання по земельному податку з 17 травня 2005 року по 30 червня 2005 року в сумі 639266,02 грн.
08.09.2005 року Калуською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 1175-182-31256759-9046/0, яким позивачу згідно з підпунктом «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ч.1 ст.7 Закону України “Про плату за змелю” № 2535–ХІІ від 03.07.1992р. (із змінами та доповненнями), на підставі акта перевірки № 590 від 26.08.2005 року, відповідно до п.п.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначено суму податкового зобов’язання за платежем земельний податок у розмірі 671229,32 грн., з них 639266,02 грн. –основний платіж, 31963,30 грн. –штрафні (фінансові) санкції (а.с.12).
Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2005р. у справі № А-5/131, яке набрало законної сили, визнано недійсним Рішення Калуської міської ради від 31.12.2000р. № 375 у частині включення території земель, які займає позивач, у зону, що входить в межі м. Калуш та встановлено, що Калуською міською радою у 2000р. неправомірно затверджено грошову оцінку території, на якій знаходиться земельна ділянка позивача.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.
Місцевим господарським судом повно встановлено обставини, що мають значення для справи, щодо проведення податковим органом перевірки, складення акту перевірки та прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Акт перевірки № 590 від 26 серпня 2005р., зведений перелік актів приймання-передачі основних фондів виробничих підрозділів ЗАТ «Лукор», які вносяться в статутний капітал (фонд) ТОВ «Карпатнафтохім», для формування цілісного майнового комплексу ТОВ «Карпатнафтохім»в обмін на емітовані ним корпоративні права від «28»лютого 2005р. (а.с.15), уточнюючий податковий розрахунок земельного податку (а.с.а.с.16-19), у даному випадку є належними та допустимими доказами, у розумінні ст.70 КАС України.
Згідно із ч.1 ст.14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно із ч.1 ст.17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно із ст.15 Закону України «Про плату за землю»власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Отже, як правильно відзначив суд першої інстанції, Закон України «Про плату за землю»передбачає два випадки зміни розглянутого вище порядку сплати податку: надання платнику податку нововідведеної земельної ділянки та припинення права власності або права користування земельною ділянкою.
У зв’язку з включенням земель, що використовуються ЗАТ «Лукор», до складу земель м. Калуш Законом України "Про плату за землю" не передбачений обов’язок платника податку перераховувати одноразово розраховану суму податку та подавати у зв’язку з цим будь-які додаткові (уточнені) декларації.
Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з утворенням ТзОВ «Карпатнафтохім»від ЗАТ «Лукор»у статутний фонд ТзОВ «Карпатнафтохім» було передано основні фонди виробничих підрозділів, в тому числі будівлі та споруди.
Згідно з ст.377 Цивільного кодексу України (далі по тексту ухвали –ЦК України) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
З наведеного вбачається, що відповідно до вимог ст.377 ЦК України до ТзОВ «Карпатнафтохім»перейшли у користування земельні ділянки під будівлями та спорудами основних фондів виробничих підрозділів ЗАТ «Лукор», та частини ділянок, необхідних для їх обслуговування, загальною площею 285,7494 га.
У зв’язку з передачею ЗАТ «Лукор»основних фондів виробничих підрозділів ТзОВ «Карпатнафтохім»позивач відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про плату за землю»01.06.2005р. подав уточнюючий розрахунок по земельному податку станом на 01.05.2005р. на земельну ділянку 236,8781 га (а.с.16-19).
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з Акту перевірки, Калуська ОДПІ не визнає змін в розмірі земельної ділянки, пов’язаних з передачею в статутний фонд ТзОВ "Карпатнафтохім" будівель та споруд.
Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У п.3.1.10 «Земельний податок»акту перевірки від 22 грудня 2005р. “Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім», (код ЄДРПОУ –33129683), за період з 29.10.2004р. по 30.09.2005 року»(є в матеріалах справи), зокрема зазначено, що з утворенням ТзОВ «Карпатнафтохім»від ЗАТ «Лукор»в статутний фонд ТзОВ «Карпатнафтохім»у квітні-травні було передано основні виробництва, в тому числі будівлі і споруди. Відповідно до ст.377 Цивільного кодексу України якщо будівлі та споруди, розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Таким чином, до ТзОВ «Карпатнафтохім»перейшли в користування земельні ділянки під будівлями та спорудами основних виробництв та частини ділянок необхідних для їх обслуговування, загальною площею 285,7494 га. Відповідно до ст.2 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю»(зі змінами і доповненнями) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати за землю, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Тому, 02.06.2005р. ТзОВ «Карпатнафохім»подало на 2005 рік розрахунок земельного податку до Калуської ОДПІ (вх. № 7161). Згідно поданого розрахунку сума нарахованого податку на 2005 рік складає 79664.96 грн., в тому числі за період, що перевіряться – 49758,35 грн. При цьому застосовані ставки земельного податку як за земельні ділянки за межами населеного пункту (ст.8 вищевказаного Закону). Однак, 17 травня 2005 року набрала чинності Постанова Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Калуша Івано-Франківської області»від 08.04.2005р. № 2537-ІV, опублікована в Офіційному віснику України 06.05.2005р. Тоді, ТзОВ «Карпатнафтохім» необхідно було провести нарахування земельного податку з врахуванням грошової оцінки земель м. Калуша.
З наведеного вбачається, що Калуська ОДПІ у вищезгаданому Акті перевірки визнає, що земельний податок повинен сплачуватись ТзОВ «Карпатнафтохім», а не ЗАТ «Лукор». Крім того, з Актів перевірки ЗАТ «Лукор»та ТзОВ «Карпатнафтохім»вбачається, що за користування земельними ділянками, що знаходяться під будівлями та спорудами основних фондів виробничих підрозділів ТзОВ «Карпатнафтохім»та частини ділянок необхідних для їх обслуговування, які передані йому позивачем, загальною площею 285,7494 га, земельний податок повинні сплачувати як позивач так і ТзОВ «Карпатнафтохім», що в свою чергу є недотриманням ст.3 Закону України «Про систему оподаткування», яка визначає принципи побудови та призначення системи оподаткування.
Відповідач наполягає на тому, що у зв’язку з прийняттям Верховною Радою України 08.04.2005р. Постанови № 2537-ІV, якою було розширено межі міста Калуш, ЗАТ «Лукор»зобов’язане нараховувати у 2005 р. земельний податок у порядку, встановленому для земель населених пунктів.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що враховуючи цей факт, відповідач донарахував ЗАТ «Лукор»земельний податок за 2005 рік на підставі ч.1 ст.7 Закону України «Про плату за землю», відповідно до якої земельний податок з земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. При цьому для цілей обрахунку суми податку відповідач використовував дані про грошову оцінку земель, надані Калуським міським відділом земельних ресурсів. Грошова оцінка земельної ділянки площею 499,0383 га, що використовується підприємством, була затверджена Рішенням Калуської міської ради від 31.10.2000 р. №375.
З приводу незаконності затвердження грошової оцінки території, на якій знаходиться зазначена земельна ділянка, ЗАТ «Лукор»звернулось до суду з вимогою визнати недійсним відповідне рішення Калуської міської ради
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2005р. у справі № А-5/131, яке набрало законної сили, визнано недійсним Рішення Калуської міської ради від 31.12.2000р. № 375 у частині включення території земель, які займає позивач, у зону, що входить в межі м. Калуш (а.с.а.с.24-25).
У вищезгаданому рішенні Господарського суду Івано-Франківської області містяться факти, встановлені господарським судом, що мають безпосереднє відношення до даної справи.
Так в у вказаному рішенні зазначено, що Калуською міською радою у 2000р. неправомірно затверджено грошову оцінку території, на якій знаходиться земельна ділянка позивача площею 499,0383 га.
Згідно із ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У зв’язку з вищенаведеним, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у даній справі факт недійсності грошової оцінки земельної ділянки, що використовується позивачем, не потребує доказування та є обставиною, яка може братись до уваги при розгляді спору про розмір плати за землю, з чого випливає і неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення про донарахування земельного податку та застосування штрафних санкцій.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що є необґрунтованим посилання скаржника на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.05.2000р. у справі № 13/40 за позовом ТзОВ «Вінісін»до Калуського міського відділу земельних ресурсів Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення Калуського міського відділу земельних ресурсів Івано-Франківської області в частині щодо включення до даних державного земельного кадастру земельної ділянки, так як у цій справі не брали участь жодна і сторін.
Згідно із ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський УХВАЛИВ:
Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дана ухвала виготовлена в повному обсязі 30.06.2006р.
Головуючий-суддя Процик Т.С.
суддя Галушко Н.А.
суддя Юрченко Я.О.