У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Григоренка М.П., Максимчук З.М.,

секретар судового засідання - Шептицька С.С.,

з участю представника позивача- Станкевича В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Демидівського районного суду від 26 березня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Демидівського районного суду від 26 березня 2015 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі посилається на те, що судом при розгляді спору не було взято до уваги, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору та пояснює, що отримані відповідачем кошти досі не повернуті банку, а тому відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами. Звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України в справі № 6-144цс14 від 24.09.2014р., яка є обов'язковою для судів, щодо встановлення п'ятирічного строку позовної давності для вимог за даним договором. Вказує на порушення норм процесуального права через неналежну оцінку всіх доказів у справі. Покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 07 вересня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір № ROHORX19610024, за яким останній отримав строковий кредит у сумі 3 032,73 грн. на строк 12 місяців з 07.09.2006 року по 07.09.2007 року включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 2,0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту.

Вказана угода являє собою Заяву, яка була підписана відповідачем, та Умовами і правилами надання банківських послуг (а.с. 6, 7-10).

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу невиконання відповідачем умов

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 558/98/15-ц Головуючий у 1 інстанції - Олексюк А.О.

Провадження № 22-ц 787/1016/2015 Доповідач - Ковальчук Н.М.

кредитного договору і, як наслідок, утворення заборгованості, сума якої відповідно до наданого позивачем розрахунку склала 20 478,32 грн..

За змістом ст.ст. 1054 і 526 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відмовляючи у задоволенні вказаного позову, суд першої інстанції правильно керувався нормами ст. 257, 259 ЦК України та виходив з того, що позичальник не виконав умови договору та не повернув борг, однак, строк позовної давності, погоджений сторонами в договорі кредиту, був пропущений позивачем при зверненні до суду.

На підтвердження даного висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази, з якими погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

За вимогами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 257 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п.5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що є невід'ємною частиною договору, укладеного сторонами, строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється тривалістю 5 років (а.с. 10).

Кредитний договір № ROHORX19610024 укладався між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 є строковим, оскільки був укладений на строк 12 місяців - з 07.09.2006 року по 07.09.2007 року.

Згідно ч.1,5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Узгоджуючи норми законодавства, що регулюють строки позовної давності, та умови кредитного договору, колегія суддів прийшла до висновку, що строк позовної давності по виконанню зобов'язань за даним договором розпочався з 08 вересня 2007 року та закінчився 08 вересня 2012 року. Позивач звернувся із даним позовом 17 лютого 2015 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Частина 4 ст. 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З наведених підстав колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на дотримання строку позовної давності при зверненні з даним позовом та порушення місцевим судом правової позиції Верховного Суду України в справі № 6-144цс14 від 24.09.2014р. щодо встановлення п'ятирічного строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом процесуальних норм колегією суддів оціюються критично як такі, що не підтверджені належними доказами.

За ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ч. 2 ст. ст. 308 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Демидівського районного суду від 26 березня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді : підпис Максимчук З.М.

підпис Григоренко М.П.

Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.