РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне рішення/

справа № 2-900/2006

11 січня 2007 року      м. Малин                                                                        № 2-40/2007

Малинський районний суд Житомирської області у складі: головуючого - судді Тарасенка М.П., з секретарем Хитрич Н.Я., за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши в судовому засіданні в м. Малині справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину жилого будинку та інше майно, -

Встановив Позивачі звернулися до суду, просять визнати за ними право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 та на інше спадкове майно, а саме: автомобіль ВАЗ -2106, реєстрацій НОМЕР_1, причіп автомобільний, реєстраційний НОМЕР_2 , на рахунок НОМЕР_3 у Малинській філії Ощадного банку України, сертифікати іменних акцій НОМЕР_4 права на іменні акції ВАТ „ЛМС", ВАТ „Сервіс", ВАТ „Дослідно експериментальний завод „Малекс", посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві помер їх син ОСОБА_4, який перебував у шлюбі з відповідачкою по справі, від шлюбу мав 2-х дітей ІОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Після смерті сина відкрилася спадщина на спадкове майно у вигляді будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0.0928 га.

їм, як спадкоємцям першої черги належить загалом 1/5 частина спадкової маси, вважають, що сумарна маси повинна бути збільшена до 1/2 частини спадкового майна, оскільки вони приймали участь у будівництві будинку, витрачали на нього власні кошти, купуючи будівельні матеріали та оплачуючи роботу найманих працівників та вкладали власну працю у будівництво;, але відповідачка відмовляється визнати їх співвласниками спільної сумісної власності.

В судовому засіданні позивачі позов підтримали в повному обсязі, та пояснили, що вони без договору про будівництво приймали участь у будівництві будинку сину, придбавали за свої кошти будівельні матеріали, купували автомобіль, яким син користувався за договором доручення, мають право на ощадний вклад, сертифікати та акції. В обґрунтування своїх вимог вони посилаються на норми ст.ст. 11-13 Закону України „Про власність", ст.ст. 316-319, 328-331,335-337 ЦК України.

Відповідачка в судове засідання не з"явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надіслала, надала письмове заперечення у якому позов не визнає, посилаючись на те, що вона з чоловіком будували будинок разом, відповідачі допомагали у будівництві матеріалами та коштами, але договір про спільне будівництво не укладався, суд розглядає справу за правилами ст. 224 ЦПК України, заочно.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтвердили, що батьки допомагали сину коштами, будівельними матеріалами, харчували будівельників, договору про участь у будівництві не укладалось.

Вислухавши позивачів, свідків та дослідивши межах заявлених вимог ті докази, які були надані позивачами на підтвердження євоїх вимог позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що позивачі є батьками ОСОБА_4, який був власником домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_5 про право власності на нерухоме майно, технічним паспортом на будинок та випискою з реєстру прав власності на нерухоме майно /а. с. 6, 14, 15/, йому видано Державний акт про передачу у приватну власність земельну ділянку площею 0,0928 для обслуговування будинку та господарських приміщень /а.с.18/.

В період будівництва спірного будинку позивачі приймали участь у його будівництві коштами, будівельними матеріалами, що підтверджується накладними на відпуск лісу НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, квитанціями до прибуткового касового ордеру НОМЕР_9, НОМЕР_10, ордером НОМЕР_11на відпуск лісопродукції від 13 серпня 1999року /а. с. 19,20, 21/, а також показами свідків ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер в м. Києві, про що свідчить свідоцтво смерть НОМЕР_12

/а.с.4/.

Згідно ст.ст. 12,13 Закону України „Про власність" у власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці.

Згідно ст.ст. 316, 117,119 ЦК України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном на свій розсуд.

Згідно ст.ст. 328, 331 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом, а на нову річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пленум Верховного Суду України „ Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" п.4, постанови № 7 від 4 жовтня 1991 року із послідуючими змінами та доповненнями вказав, що інші особи, які брали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.

Позивачі, не будучи членами сім"ї власника житлового будинку, за своєю волею, розпоряджаючись своєю працею та будівельними матеріалами, приймали участь у будівництві будинку, але угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, не укладали, отже вони не набули права власності на новостворене майно, вони вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, оскільки допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно, питання про повернення вартості витрачених матеріалів на будівництво ними не ставиться, а суд у силу ст. 11 ЦПК України не може вийти за межі позовних вимог і самостійно прийняти рішення про стягнення коштів та вартості будівельних матеріалів витрачених та вкладених в будівництво спірного будинку, а тому їх вимоги за нормами, що регулюють право власності про встановлення права власності на будинок у розмірі 1/2 немає підстав.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті, обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачі ставлять питання про визнання права власності на спадкове майно, а саме щодо автомобіля ВАЗ -2106, реєстраційний номер НОМЕР_13, причіп автомобільний, реєстраційний номер НОМЕР_2, рахунок НОМЕР_3 у Малинській філії Ощадного банку України, на сертифікати іменних акцій НОМЕР_4, права на іменні акції БАТ „ЛМС", ВАТ „Сервіс", ВАТ „Малинський дослідно експериментальний завод „Малекс", проте доказів про те, що автомобіль та причіп належав їх сину суду не надано, а наданий суду технічний паспорт на автомобіль ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_14 свідчить про те, що автомобіль належить ОСОБА_10, який проживає в м. Києві.

Посилання позивачів на те, що син користувався автомобілем за довіреністю суд до уваги не приймає, оскільки згідно ст.12 Закону України „Про власність" власність набувасться на підставі укладених угод, зокрема на підставі договору купівлі - продажу, а користування автомобілем за довіреністю не створює право власності на майно.

Суд не може вирішувати питання про визнання права власності на причіп, реєстраційний номер НОМЕР_2 та на рахунок НОМЕР_3 у Малинській філії Ощадного банку України, оскільки доказів про те, що взагалі така річ та рахунок в банку існують суду не надано.

Суд відмовляє у задоволенні позову про право власності на сертифікати іменних акцій НОМЕР_4, права на іменні акції ВАТ „ЛМС", ВАТ „Сервіс", ВАТ „Малинський дослідно експериментальний завод „Малекс", якими володів їх син ОСОБА_4, оскільки відповідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, суду такі справи не підсудні.

Керуючись ст.ст. 10,11,60, 179, 213, 218 ЦПК України, ст.ст. 12,13 Закону України „Про власність", ст.ст. 316,117,119, 328, 331 ЦК України,-

Вирішив В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку та інше майно відмовити за безпідставністю.

Рішення  може бути  оскаржено до Житомирського апеляційного  суду через Малинський

районний суд.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня виготовлення повного

рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне

оскарження.

головуючий