ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015Справа №910/10461/15

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція"

до Колективного підприємства "Салон "Краса"

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 41 661,01 грн.

Суддя Комарова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Гогітидзе В.Ф. (представник за довіреністю);

від відповідача: Сидоренко О.І. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 19 травня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція", 22 квітня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 09/581 від 31.03.2015 року до відповідача, Колективного підприємства "Салон "Краса", про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 41 661,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як споживач, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 430127 від 01.10.2012 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату вартості наданих йому позивачем комунальних послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року (суддя Комарова О.С.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/10461/15, розгляд справи призначено на 19.05.2015 року.

В судовому засіданні 19.05.2015 року представник позивача надав додаткові документи, які були залучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.05.2015 року надав заяву, в якій підтверджує наявність боргу перед позивачем.

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Так, позивач в судовому засіданні 19.05.2015 року, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, подав до суду клопотання б/н б/д «Про зменшення розміру позовних вимог», в якому просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Колективного підприємства "Салон "Краса" заборгованість за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 430127 від 01.10.2012 року в сумі 32 491,01 грн., з них основного боргу - 26 093,65 грн., пені (відповідно до п. 9.2. зазначеного договору) - 2 831,04 грн., 3% річних - 281,28 грн. та інфляційних втрат - 3 285,04 грн. По суті, виходячи зі змісту вказаного клопотання, а також положень раніше поданої позовної заяви № 09/581 від 31.03.2015 року та конкретних обставин справи № 910/10461/15, воно розцінюється судом як зменшення розміру позовних вимог.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2012 року між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (надалі - Покупець, Споживач або Замовник) (разом - сторони) було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 430127 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг), згідно умов п.п. 1.1., 1.2. якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води (надалі - товар або теплоносій, теплова енергія) у період з 01.10.2012 року по 30.09.2013 року, з максимально тепловим навантаженням 0 ,021 Гкал/год, в тому числі на потреби: опалення, гарячого водопостачання, вентиляції, технологічні. Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору в період з 01 вересня 2014 року по 01 березня 2015 року позивачем надавалися послуги за Договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму - 40 459,99 грн., однак Споживач постачання теплової енергії оплатив лише частково, зокрема на суму - 4 800,00 грн. та 396,34 грн. внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором послуг в розмірі 35 263,65 грн. (тобто 40 459,99 грн. - 4 800,00 грн. - 396,34 грн.).

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання Споживачем зобов'язань за Договором щодо оплати наданого товару.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами п. 6.4 Договору всі розрахунки по цьому Договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.5 Договору покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередні періоди, що включають у себе вартість теплової енергії, спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження, визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця.

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з 01 вересня 2014 року по 01 березня 2015 року позивач поставив відповідачу узгоджену сторонами в Договорі теплову енергію, що підтверджується особистими картками (табуляграмами), довідкою про розрахунок суми боргу, підписаним обома сторонами акту звірки взаєморозрахунків та скріпленим печатками (копії документів в матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи, в строк до 01.03.2015р. відповідач сплатив на користь позивача заборгованість за споживання теплової енергії частково, лише на суму 4 800,00 грн. та 396,34 грн., що підтверджується складеним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків та банківською випискою (копії документів в матеріалах справи).

Водночас, з матеріалів справи випливає, що після подання позовної заяви до суду відповідачем було перераховано на користь позивача в березні 2015 року ще 9 170,00 грн. за постачання теплової енергії по Договору, що підтверджується квитанціями № 13309210 від 04.03.2015 року, №13320951 від 06.03.2015 року, №13328596 від 10.03.2015 року, №13344642 від 12.03.2015 року, №13356664 від 16.03.2015 року (копії квитанцій в матеріалах справи). Після чого між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків, який свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 26 093,65 грн. станом на 18.05.2015р. (копія акту в матеріалах справи).

Нормами ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідач визнає заборгованість, надає суду письмове підтвердження її наявності (відповідну заяву надано в судовому засіданні 19.05.2015 року), а також частково сплачує грошові кошти за отриману теплову енергію, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором послуг за вказаний період в сумі 26 093,65 грн.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 9.2 Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, суд дійшов висновку, що з урахуванням факту прострочення відповідачем своїх зобов'язань по оплаті вартості наданих йому позивачем послуг за Договором, стягненню з відповідача, в межах шестимісячного строку прострочення нарахування, на користь позивача підлягає 2 831,04 грн. пені за прострочення оплати постачання теплової енергії.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що обґрунтованим є нарахування 3% річних в розмірі 281,28 грн. та втрат від інфляції в розмірі 3 285,04 грн. за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахуванням поданого клопотання б/н б/д «Про зменшення розміру позовних вимог», підлягають задоволенню в розмірі 32 491,01 грн. (тридцять дві тисячі чотириста дев'яносто одна гривня 01 копійка), з них основного боргу - 26 093,65 грн. (двадцять шість тисяч дев'яносто три гривні 65 копійок) пені - 2 831,04 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять одна гривня 04 копійки), індексу інфляції - 3 285,04 грн. (три тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 04 копійки) та 3% річних - 281,28 грн. (двісті вісімдесят одна гривня 28 копійок).

Відносно питання розподілу господарських витрат у справі № 910/10461/15, суд вважає за необхідне зазначити правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в п.17 Інформаційного листа 01-8/2351 від 20.10.2006року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" , відповідно до якої у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Беручи до уваги, що загальна сума ціни позову, з урахування поданого представником позивача клопотання про зменшення позовних вимог, становить - 32 491,01 грн., судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Колективного підприємства "Салон "Краса" (ЄДРЮОФОП 21455644, адреса: 02160, м. Київ, Харківське шосе , буд. 2 ), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" (ЄДРЮОФОП 37739041, адреса: 01011, м, Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, оф. 20), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 26 093,65 грн. (двадцять шість тисяч дев'яносто три гривні 65 копійок) пені - 2 831,04 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять одна гривня 04 копійки), індексу інфляції - 3 285,04 грн.(три тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 04 копійки), 3% річних - 281,28 грн. (двісті вісімдесят одна гривня 28 копійок) та судові витрати - 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.05.2015 року.

Суддя О.С. Комарова