УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2015 року Справа № 876/6211/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 12 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Хустської міської ради про зобов'язання внести зміни у рішення,
встановив:
ОСОБА_3 звернулась до Хустського районного суду Закарпатської області з позовом до Хустської міської ради, в якому просила зобов'язати відповідача внести зміни в рішення Хустської міської ради VII сесії 1 скликання від 19 березня 1999 року про виділення земельної ділянки ОСОБА_5 - її чоловіку під будівництво та обслуговування будинку в АДРЕСА_1
Вважає, що вона, як дружина ОСОБА_5, повинна теж бути зазначена у рішенні ради, так як земельна ділянка виділялася подружжю. На даний час на земельній ділянці побудований будинок, право власності на частину якого вона бажає отримати на підставі внесених змін до рішення про надання земельної ділянки її чоловіку.
Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 12 квітня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволений, зобов'язано Хустську міську раду внести зміни в рішення Хустської міської ради VII сесії І скликання від 19.03.1999 року про виділення земельної ділянки під будівництво ОСОБА_5 по АДРЕСА_1, зазначивши виділення земельної ділянки подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_3
ОСОБА_1, ОСОБА_2 - особи, які не брали участі у справі, але прав та інтересів яких стосується постанова суду першої інстанції, так як вони є власниками земельної ділянки, право власності на яку хоче отримати позивач шляхом внесення змін до рішення Хустської міської ради - оскаржили постанову суду першої інстанції.
Вважають, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять постанову суду скасувати і прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
В апеляційній скарзі зазначають, що оскаржуваною постановою порушується їх право власності на земельну ділянку, оскільки на момент розгляду даної адміністративної справи вони на підставі договору дарування є власниками земельної ділянки, виділеної оскаржуваним рішенням ОСОБА_5 Оскільки позивач даний факт приховала від суду, апелянти не були залучені судом до участі у справі. Крім того, зазначають, що підстав для внесення змін у рішення ради немає, оскільки спільна заява від позивача та її чоловіка - ОСОБА_5 про передачу їм у власність земельної ділянки не подавалась.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова суду - скасуванню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач Хустська міська рада, приймаючи на VII сесії І скликання рішення від 19.03.1999 року про виділення земельної ділянки під будівництво ОСОБА_5, не врахувала того, що земельна ділянка має надаватися подружжю, а тому оскільки за час подружнього життя на земельній ділянці збудований будинок, рада повинна внести зміни у рішення, включивши позивача в число осіб, яким виділялася у 1999 році земельна ділянка.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином всіх істотних обставин, які мають значення для справи, не встановив предмет позову та в порядку адміністративного судочинства розглянув спір між сторонами, який фактично є спором про право цивільне і повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 1 та п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема,спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади , орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням 7 сесії І скликання Хустської міської ради від 19 березня 1999 року ОСОБА_5 - чоловіку позивача ОСОБА_3 на підставі його заяви, як мешканця територіальної громади міста Хуст, що постраждав внаслідок листопадової повені 1998 року і підлягає відселенню із зони затоплення, виділена у власність земельна ділянка площею 0,06 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_5 02.09.1999 року отримав Державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3420 ( а.с.57 ) і подарував належну йому земельну ділянку 30.04.04 року ОСОБА_6, ОСОБА_2
Отже, рішення Хустської міської ради від 19 березня 1999 року, у яке просить внести зміни позивач, є реалізоване.
З аналізу позовних вимог ОСОБА_3 вбачається, що підставою звернення її до суду стало порушення права власності на будинок та на землю, частину яких вона вважала своєю власністю.
Тобто, предметом даного спору є захист права позивача на користування земельною ділянкою, яка оспорюваним рішенням сільської ради повністю передана у власність її чоловіку - ОСОБА_5
Звернувшись із позовом про внесення змін до оспорюваного рішення позивач ОСОБА_3 фактично оспорює право власності свого чоловіка ОСОБА_7 на частину земельної ділянки.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновкуёщо у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність ( тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації ) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне, тобто даний спір фактично є спором про право власності на землю, спором про право цивільне.
Згідно із статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що такий спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, слід закрити провадження у справі, роз'яснивши позивачу ОСОБА_3, що вона має право звернутися до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 157, 160, 195, 196, 198, 202, 203, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 12 квітня 2013 року у справі № 713/5587/12 скасувати і провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Л.П. Іщук
Судді: Р.В. Кухтей
Т.В. Онишкевич