АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 539/776/15-к Номер провадження 11-кп/786/349/15Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія ч.1 ст. 121 КК України ТЗ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2015 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження № 12015170240000034 за апеляційною скаргою прокурора Лубенського міжрайонної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_9 , на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 березня 2015 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Кримінальне провадження розглянуто:
за участю прокурора ОСОБА_10
обвинуваченого ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_9
ВСТАНОВИВ :
На вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 березня 2015 року подав апеляційну скаргу прокурор Лубенського міжрайонної прокуратури Полтавської області, в якій просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.
Прокурор обгрунтовує свої вимоги невідповідністю ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, у скоєнні ним злочину, що має підвищений ступінь суспільної небезпечності, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України. Вважає, що вирок є несправедливим через м`якість призначеного покарання, так як судом не враховано в повній мірі факт того, що ОСОБА_7 має достатню фізичну підготовку, спеціальні навички по володінню зброєю, сильним ударом наніс тілесні ушкодження за допомогою ножа, жінці, яка є значно слабкішою від нього. ОСОБА_7 наносив тілесні ушкодження тривалий час та зупинився лише після втручання батьків обвинуваченого, при цьому обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння.
Обвинувачений ОСОБА_7 , в своїй апеляційній скарзі просить вирок змінити, пом`якшити йому покарання, та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. В іншій частині вирок залишити без змін.
Вказує, що при ухваленні вироку суд не врахував ряд пом`якшуючих обставин, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику, відсутність претензій потерпілої ОСОБА_9 .. Тому вважає необгрунтованим твердження суду про те, що підстав для застосування ст. 69, 75 КК України немає.
Аналогічні апеляційні скарги подали захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_9 ..
Судом першої інстанції встановлено, що 06 січня 2015 року близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, та проходячи повз Калайденцівської загальноосвітньої школи, розташованої по вул. Рубцова в с. Калайденці Лубенського району Полтавської області, зустрів раніше знайому ОСОБА_9 разом з незнайомою йому ОСОБА_11 .. На ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків між ОСОБА_7 та вказаними громадянками виникла сварка. Під час сварки ОСОБА_7 завдав тілесні ушкодження ОСОБА_11 , а саме: реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 дістав ножа, який мав при собі, та, тримаючи його в правій руці клинком направленим до великого пальця правої руки, із великою силою наніс один удар клинком ножа в область лівої бокової стінки живота ОСОБА_11 від чого остання впала на землю та вдарилась головою.
Під час нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , поруч знаходилась ОСОБА_9 Намагаючись зупинити протиправні дії ОСОБА_7 відносно ОСОБА_11 , з метою перешкодити нанесенню тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 схопила його за верхній одяг ззаду. В цей час ОСОБА_7 повернувшись обличчям до ОСОБА_9 , ножем, який він тримав у правій руці клинком направленим до великого пальця правої руки, з великою силою наніс їй один удар клинком ножа в область лівого плеча. Після цього, ОСОБА_9 аби заспокоїти ОСОБА_7 запропонувала піти до його будинку по АДРЕСА_1 , де разом з його батьками розібратися у конфліктній ситуації. Прийшовши до подвір`я за вказаною адресою, ОСОБА_7 з великою силою штовхнув ОСОБА_9 в спину, внаслідок чого остання впала на підлогу у веранді будинку. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_7 ножем, який він тримав у правій руці клинком направленим до великого пальця правої руки, із великою силою наніс ОСОБА_9 два удари в область живота зліва та в область поперекової ділянки.
В результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_9 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани по зовнішній поверхні лівого плеча, колото-різаної не проникаючої рани по задній поверхні грудної клітки зліва, колото-різаної рани в лівій боковій поверхні живота, раневий канал якої проникає в черевну порожнину з пошкодженням селезінки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №39 від 04.02.2015 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх спричинення.
Дії ОСОБА_7 відносно потерпілої ОСОБА_9 кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської обласіт від 10 березня 2015 року кримінальне провадження в частині приватного обвинувачення за ч.2 ст.125 КК України відносно ОСОБА_7 закрито у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_11 від підтримання обвинувачення.
Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 березня 2015 року ОСОБА_7 визнаний винним у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Вирішено питання про речові докази.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу і заперечив проти апеляційних скарг інших учасників провадження, пояснення обвинуваченого та потерпілої в підтримку своїх апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги згідно її меж, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів провадження, доведено судом першої інстанції та не оспорюється учасниками провадження, ОСОБА_7 спричинив потерпілій ОСОБА_9 умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України.
Так в судовому засіданні суду першої інстанції потерпіла ОСОБА_9 пояснювала, що вона разом із сестрою ОСОБА_11 в с. Калайдинці Лубенського району Полтавської області 6.01.2015 в центрі села стояли на вулиці та чекали дітей, які пішли придбати мінеральну воду. В цей час до них підійшов ОСОБА_7 , запитав чому вони стоять та пішов до бару, однак скоро повернувся. Сварка розпочалася через те, що обвинувачений став виражатися нецензурною лайко на адресу ОСОБА_11 , а коли вона зробила йому зауваження, вдарив її. ОСОБА_9 намагаючись допомогти сестрі стала відтягувати ОСОБА_7 від ОСОБА_11 , і в цей час обвинувачений вдарив її ножем у плече. Намагаючись уникнути подальшої бійки ОСОБА_12 попрямувала до батька ОСОБА_7 , і останній пішов разом з нею. Коли вони зайшли до подвір`я обвинуваченого він напав на неї, штовхнувши у веранді та наніс ще два удари ножем у живіт та у поперек. На її крик вийшла мати обвинуваченого, а ОСОБА_9 почала тікати, потім їй стало погано.
Обвинувачений свою вину визнав повністю та вказав, що він пам`ятає про наявність конфлікту з якоюсь особою, проте подробиці цього, а також факт нанесення тілесних ушкоджень не пам`ятає. У той же час підтверджує, що того дня він був з ножем, а після того як вранці він прокинувся, помітив, що його одяг був у крові, а на руках були порізи.
Оскільки обвинувачений свою вину визнав повністю, суд за згодою учасників судового провадження судового провадження визнав недоцільним досліджувати інші докази щодо фактичних обставин справи.
Приймаючи рішення суд врахував особу обвинуваченого, який не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку в наркологічному або психо-неврологічному диспансері не перебуває, позитивну характеристику, молодий вік, перебування на службі у ЗС України, а також відсутність претензій потерпілої.
Обставинами, що пом`якшують покарання суд вказав визнання вини, щире каяття і сприяння розкриттю злочину, а обставиною, що обтяжує покарання вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Покликання у апеляційній інстанції ОСОБА_7 на те, що його неадекватні насильницькі дії відносно двох жінок були обумовлені нібито синдромом учасника АТО, де він отримав контузію, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони не грунтуються на матеріалах провадження, де відсутні будь-які об`єктивні дані про активну участь обвинуваченого в АТО та поранення.
Натомість, із ксерокопії військового квиткам ОСОБА_7 слідує, що він був прийнятий на військову службу за контрактом 16 грудня 2013 року, задовго до військового конфлікту, та невдовзі, після початку АТО був звільнений в запас 16 червня 2014 року за п. «е» через службову невідповідність (а.п. 49).
Покарання ОСОБА_7 призначене в межах санкції кримінального закону, яке відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Виключних обставин, які б істотно зменшували суспільну небезпечність вчиненого злочину чи вказували на наявність у ОСОБА_7 вагомих заслуг перед суспільством та давали б право на застосування ст. 69 КК України чи звільнення його від реального покарання, колегія суддів не вбачає.
У зв`язку з викладеним, вирок суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування чи зміни немає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА :
апеляційні скарги прокурора Лубенського міжрайонної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 березня 2015 року щодо ОСОБА_7 без зміни.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4