ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2015 р. Справа № Б-39/189-08 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В. О. , суддя Шевель О. В.,

При секретарі Литвіновій К.О.

за участю представників:

представник ПАТ "Альфа Банк" - Пархоменко Є.О. за довіреністю від 18.03.2015р.,

представник ПАТ "ОТП Банк" - Дубровська Г.В. за довіреністю від 02.09.2014р.,

представник апелянта - Дородних С.В. за довіреністю №640634 від 23.10.2012р.,

апелянт (особисто) - ОСОБА_4, паспорт серії НОМЕР_3 від 21.06.10р.,

арбітражний керуючий - Онищенко К.С., свідоцтво №357 від 27.02.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_4, м.Харків (вх. № 2355 Х/2-8) на ухвалу господарського суду Харківської області від 27.03.2014 року у справі № Б-39/189-08,

за заявою боржника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м.Харків,

про банкрутство, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.03.2014 року (суддя Міньковський С.В.) визнано недійсним договір купівлі - продажу від 28.12.2010 року 1/2 частини нежитлової будівлі літ. "В-3", загальною площею 909,5 кв.м по АДРЕСА_1, укладений між арбітражним керуючим Родзинським А.А., ідентифікаційний код НОМЕР_4, та гр. ОСОБА_8, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрованим за № 3073.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу від 28.12.2010 року 1/2 частини нежитлової будівлі літ. "В-3", загальною площею 909,5 кв.м по АДРЕСА_1, укладений між арбітражним керуючим Родзинським А.А., ідентифікаційний код НОМЕР_4 та гр.ОСОБА_8, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрованим за № 3076.

Зобов'язано гр. ОСОБА_8 повернути нежитлові приміщення в літ. "В-3" за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 909,5 кв.м до конкурсної маси банкрута, а ліквідатору ФОП ОСОБА_6 арбітражному керуючому Івлєвій Н.А. - повернути грошові кошти гр. ОСОБА_8, що були сплачені за придбання цього майна у розмірі по 406230,00 грн. за 1/2 частини.

ОСОБА_4, покупець спірної квартири, не погоджуючись з вказаною ухвалою господарського суду, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 27.03.2014 року повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог ліквідатора ФОП ОСОБА_6 - арбітражного керуючого Івлєвої Н.А. відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що, постановляючи ухвалу від 27.03.2014 року, суд першої інстанції фактично прийняв рішення про її права та обов'язки, тобто особи, що не була залучена до участі у справі; апелянт є власником спірної квартири на підставі укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 двох договорів купівлі-продажу від 10.03.2011 року; законність набуття права власності підтверджено судовими рішеннями у справах №2-6512/11 та №638/18129/13-ц; апелянту стало відомо про відчуження через біржу на користь ПАТ «Альфа-Банк» належну їй житлову будівлю (правовий зв'язок між апелянтом і сторонами у справі); нежитлова будівля вибула із її власності поза її волі, на думку апелянта, з чисельними порушеннями чинного законодавства України фактично на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 27.03.2014 року по цій справі; вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення до справи; судом порушені та неправильно застосовні норми матеріального та процесуального права; висновки, викладені в ухвалі, не відповідають обставинам справи; обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, є недоведеними.

Так, задовольняючи заяву ліквідатора, суд мотивував своє рішення порушенням ліквідатором Родзинським А.А. при продажу вказаних нежитлових приміщень норми статті 12 Закону України «Про іпотеку», оскільки на момент спірної угоди Родзинський А.А. діяв в силу норм статтей 25, 30, 48, 49 Закону про банкрутство від імені підприємця - фізичної особи як іпотекодавця, отже відчуження за спірною угодою відбувалося саме іпотекодавцем без згоди ПАТ «Альфа-Банк» як іпотекодержателя.

Апелянт, посилаючись на норми ч.5 ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо обов'язковості судових рішень, які набрали законної сили; п.6 ч.1 статті 26 Закону про банкрутство щодо скасування усіх арештів, накладених на майно боржника, після визнання його банкрутом; п.14 ст. 25 Закону про банкрутство щодо обов'язку ліквідатора здійснювати реалізацію майна для задоволення вимог кредиторів, вважає, що таки висновки прямо суперечать обставинам справи.

З посиланням на ч.3 статті 35 ГПК України вважає, що судами рішеннями у справах №2-6512/11 та №638/18129/13-ц встановлено законність дій ліквідатора Родзинського А.А. щодо відчуження спірного майна, тому встановлені обставини не підлягають доведенню у цій справі.

Також апелянт вважає, що судом проігноровані вимоги частини 1 статті 20 Закону про банкрутство у редакції, що діяла на момент винесення ухвали).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження. Розгляд скарги призначено на 29.04.2015р. на 10:30 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Гетьман Р.А., суддя Шевель О.В.

Розпорядженням голови суду від 29.04.2015р. у зв`язку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Гетьман Р.А., суддя Фоміна В.О.

ПАТ "Альфа- Банк" (вх.№7027) та арбітражний керуючий Онищенко К.С. (вх.7203) надали відзиви на апеляційну скаргу, де зазначають, що ухвала господарського суду Харківської області від 27.03.2014р. є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга - такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вважають, що судом касаційної інстанції у справі №2-6512/11 встановлено, що ОСОБА_4 не має права власності на майно.

У судовому засіданні 29.04.2015р. оголошено перерву до 06.05.2015р. до 10:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2015р. задоволено клопотання представника апелянта про продовження строку розгляду апеляційної скарги по даній справі за межі строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України. Продовжено строк розгляду даної справи; розгляд справи відкладено на 14.05. 2015р. о 16:30 год.

Розпорядженням голови суду від 14.05.2015р. у зв`язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №3 від 16.01.2013р. "Про внесення змін та доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України", зокрема, пунктом 2.2 доповнено постанову пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" пунктом 9-1 такого змісту: "9 -1. У разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги."

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

У судовому засіданні 14.05.2014 року представник апелянта підтвердив доводи апеляційної скарги, представники ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «ОТП-Банк», а також арбітражний керуючий Онищенко К.С. проти апеляційної скарги заперечували.

У судовому засіданні 14.05.2014р. оголошено перерву до 17.00 год. 21.05.2015 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта та учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2008 року у справі №Б-39/189-08 порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешти на все майно, що належить фізичної особі - підприємцю ОСОБА_6, за винятком майна, на яке згідно до діючого цивільного процесуального законодавства не може бути звернено стягнення.

Постановою господарського суду Харківської області від 23.12.2008 року у справі № Б-39/189-08, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2009 року за результатами розгляду касаційної скарги ЗАТ «Альфа-Банк», фізичну особу - підприємця ОСОБА_6 визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру, скасовано арешти, накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Родзинського А.А., якого зобов'язано у строк до 23.12.2009 року виконати ліквідаційну процедуру банкрута у відповідності до статей 25-30, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) (а.с.36-39 том 4).

Окрім того, постанова господарського суду Харківської області від 23.12.2008 року у справі № Б-39/189-08 була предметом перегляду за апеляційною скаргою Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк».

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2009 року скасовано постанову про визнання боржника банкрутом та відмовлено в задоволенні заяви фізичної особі - підприємцю ОСОБА_6 про порушення справи про банкрутство.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2009 року скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2009 року у справі № Б-39/189-08 та припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою АКІБ «УкрСиббанк» з посиланням разом з іншим на те, що постанова господарського суду Харківської області від 23.12.2008 року набрала законної сили та була предметом дослідження у Вищому господарському суді України (а.с. 57-60 том 6).

Як свідчать матеріали справи, ліквідатором включено до складу ліквідаційної маси майно, що належить ОСОБА_6: нежитлову будівлю літ. «В-3», загальною площею 909,5 кв. м (АДРЕСА_1) (є предметом іпотеки за договором іпотеки з АТ «Альфа-Банк»); квартиру №24, загальною площею 72,6 кв.м (АДРЕСА_2) (є предметом іпотеки за договором іпотеки з АТ «ОТП-Банк»); квартиру №12, загальною площею 55,0 кв. м (АДРЕСА_3) (є предметом іпотеки за договором іпотеки з АТ «ОТП-Банк»); транспортний засіб (TOYOTA CAMRI, 3,5 л, 2006 року випуску), про що свідчить акт від 24.12.2008 року (є предметом іпотеки за договором іпотеки з АТ «ОТП-Банк» (а.с. 56 том 4).

Ухвалою господарського суду від 13.01.2009 року скасовано усі арешти та заборони, накладені на транспортні засоби, що належать банкруту (а.с. 43 том 4).

Ухвалою господарського суду від 30.01.2009 року накладені арешти на зазначені вище нежитлову будівлю літ. «В-3» та квартири №24 та №12 (а.с.57, 58 том 4).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.03.2010 року у справі №Б-39/189-08 продовжено строк ліквідаційної процедури на шість місяців, до 23.06.2010 року.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2010 року зобов'язано приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О.І. вилучити заборони, зареєстровані 17.04.2008 року за № 7045564 та № 7045379, з Єдиного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, та обтяжень, зареєстрованих за №7045515 та № 7044918, з Державного реєстру іпотек, відносно квартири № 12 (АДРЕСА_4) та квартири №24 (АДРЕСА_2) відповідно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.06.2010 року скасовано усі арешти та заборони, накладені на нерухоме майно, що належить банкруту, зокрема: нежитлову будівлю літ. «В-3», загальною площею 909,5 кв. м (АДРЕСА_1); квартиру №12, загальною площею 55,0 кв. м (АДРЕСА_3); квартиру №24, загальною площею 72,6 кв.м (АДРЕСА_2) (а.с. 138,139 том 6).

Ухвалою господарського суду від 02.07.2010 року зобов'язано приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Слоневську Д.В. вилучити заборону, зареєстровану 23.05.2008 року за № 7247787, з Єдиного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та обтяження, зареєстроване за №7247987, з Державного реєстру іпотек відносно нежитлової будівлі літ. «В-3», загальною площею 909,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 146-148 том 6).

Колегія суддів зазначає, що зазначені ухвали господарського суду щодо скасування арештів та зняття заборон відносно зазначеного майна банкрута є чинними, учасниками справи про банкрутство та іншими особами не оскаржувалися.

29.04.2011 року кредитор, ПАТ «Альфа-Банк», звернувся до господарського суду зі скаргою на бездіяльність ліквідатора (арбітражного керуючого Родзинського А.А.) при проведенні ліквідаційної процедури по справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, посилаючись на те, що станом на 28.04.2011 року, більше двох років після відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор не надає інформацію про вжиті ним заходи задля задоволення кредиторських вимог та не узгоджує з ПАТ «Альфа-Банк» можливі оцінку та продаж майна (а.с.16-20 том 7).

24.05.2011 року ліквідатор (арбітражний керуючий Родзинський А.А. звернувся до господарського суду з клопотанням про визначення судом розміру винагороди ліквідатора та порядку часткового використання грошових коштів, отриманих від продажу в ліквідаційної процедурі, зокрема: двокімнатної квартири №24, загальною площею 72,6 кв.м (АДРЕСА_2); трикімнатної квартири №12, загальною площею 55,0 кв. м (АДРЕСА_4; нежитлової будівлі, літ. «В-3», загальною площею 909,5 кв. м (АДРЕСА_1); а також від продажу транспортного засобу (TOYOTA CAMRI, 3,5 л, 2006 року випуску). Разом з клопотанням подані докази проведення реалізації зазначеного майна (а.с. 22-78 том 7).

Колегія суддів зазначає, що при призначенні до розгляду скарги та клопотання судом витребувано від ліквідатора звіт про виконану роботу; звіт ліквідатора про хід ліквідаційної процедури разом з документами, що підтверджують проведення відповідних заходів, який був наданий ліквідатором до суду 31.05.2011 року (а.с.80-91 том7).

Ухвалою господарського суду від 31.05.2011 року у відповідності до приписів част.3 п.7 ст.48 Закону про банкрутство розглянуто клопотання ліквідатора та затверджено судом розмір винагороди ліквідатора та порядок часткового використання грошових коштів, отриманих від продажу в ліквідаційної процедурі, зокрема: двокімнатної квартири №24, загальною площею 72,6 кв.м (АДРЕСА_2); трикімнатної квартири №12, загальною площею 55,0 кв. м (АДРЕСА_3; нежитлової будівлі, літ. «В-3», загальною площею 909,5 кв. м (АДРЕСА_1); а також від продажу транспортного засобу (TOYOTA CAMRI, 3,5 л, 2006 року випуску).

При цьому, досліджуючи надані ліквідатором (арбітражним керуючим Родзинським А.А.) документи, господарським судом встановлено, зокрема, наступне: ліквідатором у газеті «Урядовий кур'єр» №1 (3907)від 09.01.2009 року опубліковано оголошення про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; виявлено та включено до складу ліквідаційної маси майно: нежитлову будівлю літ. «В-3», загальною площею 909,5 кв. м (АДРЕСА_1); квартиру №12, загальною площею 55,0 кв. м (АДРЕСА_3); транспортний засіб (TOYOTA CAMRI, 3,5 л, 2006 року випуску); укладені з Українсько-Російською товарною біржею договори на проведення 26.02.2010 року та 22.11.2010 року аукціонів з продажу зазначених об'єктів майна; надруковані оголошення про прведення аукціонів з продажу; 08.02.2010 року укладені з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_12 угоди про виконання робіт з незалежної оцінки зазначених об'єктів майна; отримано висновки:

- про вартість квартири №24, загальною площею 72,6 кв.м (АДРЕСА_2), згідно з яким ринкова вартість склала 221000,00 гривень, без ПДВ; проведено аукціон з продажу зазначеного об'єкту майна, про що складено протокол проведення аукціону, згідно з яким визначений переможець аукціону - ОСОБА_13, за ціною 243 100,00 грн; укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири від 25.06.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом;

- про вартість квартири №12, загальною площею 55,0 кв. м (АДРЕСА_3), згідно з яким ринкова вартість склала 181600,00 грн., без ПДВ; проведено аукціон з продажу зазначеного об'єкту майна, про що складено протокол проведення аукціону, згідно якого визначений переможець аукціону - ОСОБА_14, за ціною 199760,00 грн; укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири від 23.07.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом;

- про вартість нежитлової будівлі літ. «В-3», загальною площею 909,5 кв. м (АДРЕСА_1), згідно з яким загальна ринкова вартість склала 738 600,00 грн., без ПДВ; проведено два аукціони з продажу зазначеного об'єкту майна (1/2 частина та 1/2 частина нежитлової будівлі), про що складено протоколи проведення аукціонів, згідно яких визначений переможець двох аукціонів - ОСОБА_8 за ціною 406230,00 грн за 1/2 частину та 406 230,00 грн за 1/2 частину; укладено нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу нежитлової будівлі від 28.12.2010 року; тощо (а.с. 98-105 том 7).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2011 року у цій справі відмовлено у задоволенні скарги ПАТ «Альфа-Банк» на бездіяльність арбітражного керуючого Родзинського А.А., оскільки судом не встановлено порушень законодавства у сфері банкрутства, посилаючись, при цьому, на приписи статей 29 та 30 Закону про банкрутство, зазначив, що обов'язок ліквідатора звітувати перед окремо визначеним кредитором, а також узгоджувати з ним оцінку та продаж майна банкрута - відсутній (а.с.113-115 том 7).

Ухвали господарського суду від 31.05.2011 року та від 21.06.2011 року є чинними, учасниками провадження, у тому числі ПАТ «Альфа-Банк» та АТ «ОТП-Банк», не оскаржувалися, внаслідок чого є обов'язковими до виконання.

Враховуючи приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що зазначеними ухвалами господарським судом давалася оцінка діям ліквідатора арбітражного керуючого Родзинського А.А. під час реалізації спірних об'єктів майна банкрута ФОП ОСОБА_6, встановлені факти, у тому числі щодо встановлення правильності визначення вартості майна за здійсненою незалежним оцінювачем оцінкою, є такими, що не доводяться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2011 року ліквідатора Родзинського А.А. за його заявою звільнено від виконання обов'язків ліквідатора та призначено арбітражного керуючого Телитченка А.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2012 року за результатми розгляду скарги на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого від 11.04.2012 року (а.с.37-38 том 8) Телитченка А.О. звільнено від виконання обов'язків ліквідатора та призначено арбітражного керуючого Ямпольського Ю.О., постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року в результаті апеляційного перегляду скасовано ухвалу господарського суду від 12.04.2012 року, призначено арбітражного керуючого Карелкіна І.О.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2012 року скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року, залишено без змін ухвалу господарського суду від 12.04.2012 року про призначення ліквідатором арбітражного керуючого Ямпольського Ю.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року ліквідатора Ямпольського Ю.О. за його заявою звільнено від виконання обов'язків ліквідатора та призначено арбітражного керуючого Івлєву Н.А.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року в результаті апеляційного перегляду скасовано ухвалу господарського суду від 13.12.2012 року, призначено арбітражного керуючого Ткаченка О.А.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року, залишено без змін ухвалу господарського суду від 13.12.2012 року про призначення ліквідатором арбітражного керуючого Івлєвої Н.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Дзюба О.А.) від 27.01.2014 року постанова господарського суду Харківської області була переглянута за заявою боржника в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України за нововиявленими обставинами, внаслідок чого заява була задоволена, постанова господарського суду Харківської області від 23.12.2008 року про визнання боржника (ФОП ОСОБА_6) банкрутом була скасована (а.с.124-126 том 10). Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року, залишеною без зміно постановою Вищого господарського суду України від17.06.2014 року, ухвалу господарського суду від 27.01.2014 року скасовано та прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_6 про пререгляд за нововиявленими обставинами та залишено без змін постанову господарського суду Харківської області про визнання боржника банкрутом від 23.12.2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2014 року ліквідатора Івлєвої Н.А. за її заявою звільнено від виконання обов'язків ліквідатора та призначено арбітражного керуючого Онищенка К.С.

Як убачається з матеріалів справи, 27.01.2014 року ліквідатор Івлєва Н.А. звернулася до господарського суду із заявою про визнання недійсними з моменту вчинення двох договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, загальною площею 909.5 кв.м, що розташовані за адресою: по АДРЕСА_1, укладених між ліквідатором ФОП ОСОБА_6 Родзинським А.А. та ОСОБА_8, посвідчениих приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. та зареєстрованих в реєстрі за № 3073 та № 3076. Одночасно ліквідатор просила суд заборонити ОСОБА_8 та особам відчужувати у будь-який спосіб нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, літ. «В-3», враховуючи можливість перепродажу майна, що ускладнить його повернення банкруту (а.с.137-155 том11).

Ухвалою господарського суду від 28.01.2014 року призначено до розгляду заяву ліквідатора на 11.03.2014 року; дану ухвалу про призначення справи до розгляду, а також ухвалу, якою відкладався розгляд справи, від 11.03.2014 р., надіслано на адреси ліквідатора, ОСОБА_8, колишнього ліквідатора Родзинського А.А., ПАТ «Альфа Банк», всім кредиторам та боржнику.

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Харківської області від 27.03.2014 року:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 28.12.2010 р. 1/2 частини нежитлової будівлі літ «В-3», загальною площею 909,5 кв.м по АДРЕСА_1, укладений між арбітражним керуючим Родзинським А.А., ідент.код НОМЕР_2, та ОСОБА_8, ідент. код НОМЕР_1, зареєстрованим за № 3073;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 28.12.2010р. 1/2 частини нежитлової будівлі літ «В-3», загальною площею 909,5 кв.м по АДРЕСА_1, укладений між арбітражним керуючим Родзинським А.А., ідент.код НОМЕР_2, та ОСОБА_8, ідент. код НОМЕР_1, зареєстрованим за № 3076;

- зобов'язано гр. ОСОБА_8 повернути нежитлової приміщення в літ «В-3» по АДРЕСА_1, загальною площею 909,5 кв.м,, до конкурсної маси банкрута, а ліквідатору ФОП ОСОБА_6 Івлєвій Н.А. повернути грошові кошти гр. ОСОБА_8, що були сплачені за придбання цього майна у розмірі по 406230,00 грн за 1/2 частини.

Приймаючи зазначене рішення, господарський суд виходив з того, що між колишнім ліквідатором ФОП ОСОБА_6- арбітражним керуючим Родзинським А.А. та гр. ОСОБА_8 28.12.2010 р. були укладені договори купівлі-продажу нежитлових приміщень (по 1/2 за кожним договором відповідно загальної площею 909,5 кв.м. кожне), посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. за № 3073, №3076 (т.7 арк. справи 56-57). За цими договорами колишнім ліквідатором Родзинським А.А., що діяв на підставі постанови господарського суду Харківської області від 23.12.2008р., продано гр. ОСОБА_8 нежитлові приміщення (по 1/2, 454,75 кв.м. кожне), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 909,5 кв.м, за ціною 406230 грн кожне згідно протоколів аукціону від 28.12.2010р. Спірні нежитлові приміщення знаходились в іпотеці ПАТ «Альфа-Банк» відповідно до договору іпотеки № SМЕRSO01038/1 від 23.05.2008р. в забезпечення виконання умов Рамкової угоди №SМЕRSO01038 від 23.05.2008 р. 17.04.2008р.

Згідно з ч.6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені засади діяльності ліквідатора, однією із яких є - сумлінно та розумно, з урахування інтересів боржника та його кредиторів виконувати свої права та обов'язки. При цьому "сумлінність" або "добросовісність" має трактуватися як категорія моральна, що відображає врахування особою інтересів інших учасників господарських правовідносин, публічного інтересу тощо, а "розумність" - як категорія інтелектуальна, що припускає адекватність оцінки особою цінності певного цивільного права, доцільності своїх дій, наслідки здійснення або нездійснення цивільного права. Тобто, під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 30.06.1999р. №784-ХІ (далі Закон) ліквідатор зобов'язаний здійснити оцінку виявленого майна у порядку встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та у відповідності до ст. 30 цього Закону здійснює продаж виявленого майна (рухомого або нерухомого) на відкритих торгах.

Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий залучає на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів. Згідно зі ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001р. за № 2658-111 (далі - Закон про оцінку) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно зі ст. 10 Закону про оцінку передбачено, що оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки. У відповідності до ст. 11 Закону про оцінку договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі, який повинен містити істотні умови договору. Згідно зі ст.12 Закону про оцінку передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, який повинен містити висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Проте в матеріалах справи Б-39/189-08 відсутній договір між ліквідатором ФОП ОСОБА_6 арбітражним керуючим Родзинським А.А. та суб'єктом оціночної діяльності щодо проведення оцінки вищевказаного нерухомого майна банкрута та звіт про оцінку нерухомості.

Крім того, згідно з ч.7, 8. ст. 30 Закону про банкрутство передбачено, що ліквідатор зобов'язаний при проведенні ліквідаційної процедури використовувати один рахунок в банківський установі з якого здійснюються виплати кредиторам. У відповідності до ч.7.ст 48 Закону про банкрутство кошти отримані від продажу майна громадянина підприємця вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або нотаріуса. Проте, колишнім ліквідатором Родзинським А.А. грошові кошти від продажу майна банкрута не були зараховані на р/р в установі банку або внесені на депозит нотаріуса, що є порушенням норм ст.ст. 30, 48 та ч1. ст.26 Закону про банкрутство, відповідно до якої майно банкрута, що є предметом застави, використовується виключно для задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до норм ст.ст.17, 25 Закону про банкрутство ліквідатор має право подати до господарського суду заяву про визнання недійсною угоду, укладену боржником, відповідно до цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України підставою визнання правочину недійсним є невідповідність змісту правочину нормам вказаного кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановлено судом продаж вказаних нежитлових приміщень, що були в іпотеці у банку, було здійснено за спірною угодою в порушення норм ст.12 Закону України "Про іпотеку" в редакції від 05.06.2003р. - без погодження іпотекодержателя - Банку. Так, норми ч. 3 вказаної статті містять пряму вказівку на правовий наслідок укладення угоди з відчуження переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя - правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Арбітражний керуючий Родзинський А.А. в силу того, що на момент укладення спірної угоди був призначений ліквідатором боржника, відповідно до норм ст.ст. 25, 30, 48 Закону про банкрутство при укладенні спірної угоди діяв від імені підприємця-фізичної особи як іпотекодавця. Отже, відчуження майна за спірною угодою відбулось саме іпотекодавцем без згоди ПАТ "Альфа-Банк" як іпотекодержателя. При цьому, господарський суд послався на правову позицію, викладену ВГСУ у справах № 5023/9719/11 та Б-24/163-09.

Враховуючи норму ст. 12 Закону України «Про іпотеку» і той факт, що колишнім ліквідатором ФОП ОСОБА_6 арбітражним керуючим Родзинським А.А. за укладеними договорами купівлі - продажу нежитлових приміщень від 28.12.2010р. було завдано збитки заставному кредитору, такий договір підлягає визнанню недійсним. Згідно зі ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тобто, гр. ОСОБА_8 зобов'язаний повернути майно, що було предметом договорів купівлі - продажу, нежитлові приміщення, заг. площею 909,5 кв.м по АДРЕСА_1, в літ. «В-3» у м. Харкові, до конкурсної маси банкрута, а ліквідатору арбітражному керуючому Івлєвій Н.А. повернути грошові кошти гр. ОСОБА_8, що були сплачені останнім за придбання цієї нерухомості у розмірі по 406230,00 грн за 1/2 частини.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновами господарського суду, виходячи з наступного.

У відповідності до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддв зазначає, що у порушення приписів процесуального закону сторони у справі про банкрутство (банк-кредитор та боржник), які були сторонами по інших цівільних справах (банк-позивач та відповідач), не забезпечили можливість господарському суду розглянути повно та всебічно заяву про визнання недійсним договору, зясувати усі обставини справи, оскільки не надали жодних пояснень та документів стосовно судового розгляду за їх участі судами загальної юрисдикції цивільних справ №2-6512/11 та №638/18129/13-ц.

Висновки судів щодо приорітетності застосування норм цивільного права та законодавства про банкрутство щодо особи, яка має право власності на спірне майно, що було предметом зобов'язання за кредитним договором, а також щодо обов'язковості надання згоди баком-іпотекодержателем майна при його реалізації ліквідатором, щодо можливості банку саме у процедурі банкрутства реалізувати свої права на погашення заборгованості за рахунок спірного майна, що було предметом іпотеки за основним зобов'язанням, мали значення для розгляду заяви ліквідатора про визнання недійними договорів купівлі-продажу від 28.12.2010 року.

Як убачається з доданих до апеляційної скарги доказів, спірне майно було предметом судового розгляду у межах цивільної справи № 2-6512/11 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до Родзинського А.А., Телитченка А.О., ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу (з моменту вчинення двох договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, загальною площею 909.5 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, літ. «В-3», укладених між ліквідатором ФОП ОСОБА_6 Родзинським А.А. та ОСОБА_8, посвідчениих приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. та зареєстрованих в реєстрі за №3073 та №3076) (далі по тексту - спірні приміщення), а також два договори купівлі-продажду спірних приміщень, укладені між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського округу Підлісною І.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1063 і №1066) недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Альфа-Бнк» про визнання договорів купівлі-продажу спірного майна, укладених 10.03.2011 року між ОСОБА_20 та ОСОБА_4, дійсними та визнання права власності на спірні приміщення - рішенням місцевого суду від 20.04.2012 року у задоволенні позову банку про визнання недійсними договорів відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено, визнано дійсними договори купівлі-продажу від 10.03.2011 року, визнано право власності на спірні приміщення за ОСОБА_4

При цьому, судом встановлено, що доводи позивача про те, що Родзинський не мав права реалізувати нерухоме майно без згоди іпотекодержателя спростовуються обставинами справи та нормами права та роз'ясненнями Президії Вищого господарського суду, Пленуму Верховного Суду України, Конституційного Суду України. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з особою, що мала всі повноваження на укладення такого договору, останній є правовою підставою для набуття відповідачем права власності на нерухоме майно. Спірне нерухоме майно було продано Родзинським А.А. в порядку виконання рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2008 року по справі №Б-39/189-08. ОСОБА_8 є добросовісним набувачем, а тому у відповідності до ст. 338 Цивільного кодексу України нерухоме майно, що є предметом спору, не може бути в нього витребувано. При цьому, судом зазначено, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів щодо наявності підстав для визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, з огляду на це, правові підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень, укладених 10.03.2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, відсутні. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 правомірно володіє спірним нерухомим майном. З огляду на недоведеність позивачем за первинним позовом факту порушення чинного законодавства під час укладення оскаржуваних право чинів та доведеність позивачем за зустрічним позовом факту достатності підстав для визнання його права власності, суд у задоволенні первісного позову - відмовив, зстрічний позов - задовольнив.

Рішенням судової колегії судової палати з розгляду цивільних прав апеляційного суду Харківської області від 29.08.2012 року у справі №2-6512/11 скасовано рішення суду першої інстанції, первісний позов задоволено повністю, визнані недійсними спірні договори, укладені між Родзинським А.А. та ОСОБА_8, ОСОБА_8 та ОСОБА_4; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено з посиланням на те, що суд першої інстанції не врахував роз'яснень, викладених в ч.4 ст.1 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»; де роз'яснено, що у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнаним дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218, 220 ЦК України; інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.12.2012 року у справі №2-6512/11 скасовано рішення апеляційного суду Харківської області від 29.08.2012 року та направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції у справі №2-6512/11, Вищим спеціалізованим судом зроблено висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство до боржника підлягають застосуванню норми спеціального Закону про банкрутство, а не Закону про іпотеку, як помилково вважав апеляційний суд, а з моменту визнання боржника банкрутом стосовно його майна діє правовий режим (щодо розпорядження, реалізації, скасування обтяжень тощо), встановлений нормами Закону про банкрутство.

Відповідно до статей 23, 24, 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» згода іпотекодержателя на реалізацію майна банкрута в процедурі банкрутства законом не вимагається у зв'язку з пріоритетом норм законодавства про банкрутство над нормами Закону України «Про іпотеку».

Норма статті 12 Закону України «Про іпотеку» не може застосовуватися, оскільки така норма пов'язує недійсність правочинів з вчиненням їх саме іпотекодавцями, а в даному випадку продаж майна здійснено не безпосередньо іпотекодавцем, а ліквідатором при здійсненні процедури в порядку, передбаченому спеціальним Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який має пріорітет над іншими нормами права в період провадження у справі про банкрутство.

Новим рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02.04.2013 року у справі №2-6512/11 з врахуванням висновків та вказівок суду касаційної інстанції, рішення Дзержинського районного суду м. Хакова від 20.04.2012 року скасовано в частині визнання дійсними договорів купівлі-продажу спірних приміщень, укладених між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, і відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог, в іншої частині вимог рішення залишено без змін.

Скасовуючи частково рішення, судом, з посиланням на роз'яснення пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», встановлено, що доводи ПАТ «Альфа-Банк» щодо незаконності рішення в частині визнання дійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладених між ОСОБА_13 та ОСОБА_4, і визнання за ОСОБА_4 права власності на ці будівлі, підлягають задоволенню. При цьому, суд зазначив, що вимоги ОСОБА_4 про визнання за нею права власності не підлягають задоволенню, оскільки це право до неї перейшло за договорами купівлі-продажу, за якими здійснено державну реєстрацію і які не визнаються судом недійсними.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.07.2013 року при касаційному перегляді не спростовано висновків суду першої інстанції та нового рішення суду апеляційної інстанції, і зазначено, що, відмовляючи в позові ПАТ «Альфа-Банк», суди правильно виходили з того, при відчуженні спірного майна арбітражний керуючий вірно виходив із положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за яким згода іпотекодержателя, банку, на відчуження ліквідного майна банкрута, ОСОБА_6, у процесі ліквідаційної процедури не передбачена. Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, а з дня прийняття господарським сдом постанови про визнання боржника банкрутом скасовується арешт, накладений на майно боржника, чи іншого обмеження щодо розпорядження його майном. Крім того, безпідставним є вимога банку про визнання недійсним наступного правочину, договору купівлі-продажу між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, оскільки банк не був стороною цього договору, отже, спосіб судового захисту є неналежним.

Також, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.01.2014 року у справі №638/18129/13-ц за позовом пат «Альфа-Банк» до ОСОБА_4, із залученням третіми особами ОСОБА_6 та ОСОБА_8, про звернення стягнення на предмет іпотеки (спірної нежитлової будівлі літ. «В-3» по АДРЕСА_1, загальною площею 909,5 кв.м) відмовлено у задоволенні позову; судом встановлено, що продаж спірної нежитлової будівлі здійснено в рамках ліквідаційної процедури, призначеної господарським судом Харківської області на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». При цьому, ПАТ «Альфа-Банк» мав всі необхідні права щодо стягнення заборгованості по кредиту з ОСОБА_6 саме: в межах ліквідаційної процедури як кредитор першої черги. Після проведення ліквідаційної процедури ПАТ «Альфа-Банк» не має права вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки майно реалізовано для погашення заборгованості та належить іншим особам. Відповідач (ОСОБА_4.) є добросовісним набувачем спірного майна та не може нести цивільно-правової відповідальності за невиконання ОСОБА_6 основного зобов'язання перед ПАТ «Альфа-Банк».

Отже, колегія суддів вважає, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали (27.03.2014 року) висновки судів у цивільних справах №638/18129/13-ц та №2-6512/11 щодо права власності ОСОБА_4 на спірне майно, яке набуто нею на підставі укладених договорів купівлі-продажу 10.03.2011 року, щодо неможливості застосування приписів статті 23 Закону України «Про іпотеку» під час проведення судовоїї процедури банкрутства, які викладені у зазначених судових рішеннях, були обов'язковими для усіх, мали значення для вирішння у справі про банкрутство в силу приписів норм: ч.5 ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлені факти у цих справах не потребують доказування у справі про банкрутство.

При таких обставинах, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд, застосовуючи реституцію як наслідок визнання недійсним укладеного в ліквідаційної процедурі договору купівлі-продажу спірного майна, що належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.2011 року, допустив помилку, не встановивши дійсного власника цього та можливість ОСОБА_8 повернути спірні нежитлові приміщення до ліквідаційної маси, не повідомивши власника майна про розгляд заяви ліквідатора Івлєвої Н.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна та прийняття рішення про обмеження щодо здійснення права власності, чим були порушені законні права та охоронювані законом інтереси апелянта.

Колегія суддів також вважає, що власник майна (ОСОБА_4.), не будучи учасником процесу у справі про банкрутство, але маючи право на оскарження дій ліквідатора (ліквідаційної комісії) в силу приписів част.3 статті 25 Закону про банкрутство щодо правомірності віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси, мав бути повідомленим про розгляд справи, судом не забезпечено захист такого права при вирішенні питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна, яке було предметом забезпечення та реалізовано в ліквідаційної процедурі попереднім ліквідатором, і на відчуження якого судом винесено заборону будь-яким способом.

У відповідності до статті 25 Закону про банкрутство ліквідатор може звернутися із заявою про визнання недійсним уго боржника лише з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону.

Обґрунтовуючи свої висновки про визнання недійсними договорів від 28.12.2010 року, судом узято до уваги те, що внаслідок продажу майна без згоди іпотекодержателя банку як заставному кредитору завдано збитків. Але колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки системний аналіз норм статей 23, 24, 26 Закону про банкрутство, що діяв на момент укладення спірного договору, не передбачає обов'язковості отримання згоди, а тому є необґрунтоване посилання на приписи статті 12 Закону України «Про іпотеку», тобто ліквідатор необґрунтовано наполягав на обов'язковості надання такої згоди.

Посилання суду на відсутність у матеріалах справи договору між ліквідатором ФОП ОСОБА_6 арбітражним керуючим Родзинським А.А. та суб'єктом оціночної діяльності щодо проведення оцінки вищевказаного нерухомого майна банкрута та на те, що грошові кошти від продажу майна банкрута не були зараховані на р/р в установі банку або внесені на депозит нотаріуса, що є порушенням норм ст.ст. 30, 48, не може вважатися обґрунтуванням недійсності договору, оскільки таких підстав щодо визнання недійсними правочинів не зазначено ні в Законі про банкрутство, ні в Цивільном кодексі України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання попередніми ліквідаторами своїх обов'язків, зокрема, не відомо, де знаходяться отримані від реалізації майна банкрута (у тому числі спірного) грошові кошти, яким саме ліквідатором (Родзинським, Телитченком, Ткаченком, Ямпольським, Івлєвою) не виконано приписів закону щодо відкриття банківського рахунку або депозитного рахунку у нотаріуса та зарахування цих коштів, яким ліквідатором не здійснено погашення заборгованості перед ПАТ «Альфа-Банк» як іпотекодержателем тощо. В той час, коли зазначені порушення ліквідатором не є підставою для визнання недійсним спірного договору, але непогашення у ліквідаційної процедурі вимог банку за рахунок реалізованого у 2010 році іпотечного майна може призвести до заподіяння збитків банку, але це слід встановити в іншій спосіб захису законного права або охоронюваного законом інтересу банку.

Враховуючи висновки судових інстанцій по справам №638/18129/13-ц та №2-6512/11, колегія суддів вважає помилковими твердження банку та арбітражного керуючого Онищенка К.С. щодо невизнання права власності на спірні приміщення за гр.. ОСОБА_4, оскільки право власності до неї перейшло за договорами купівлі-продажу від 10.03.2011 року, укладеними з ОСОБА_8 та посвідченими нотаріально, та зареєстрованим у реєстрі, та підтверджено судовими рішеннями.

За таких обставин, заява ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного майна від 28.12.2010 року не може бути задоволена за відсутності законних правових підстав.

Окрім того, застосовуючи правові наслідки визнання договору від 25.06.2010 року недійсним на підставі статті 216 Цивільного кодексу України, господарський суд не встановив та не врахував того, що на момент розгляду заяви ОСОБА_8 не був власником майна (спірних нежитлових приміщень), що ліквідатором Івлєвою Н.В. були отримані кошти за майно, що продано на аукціоні ліквідатором Родзинським А.А., що виключає можливість такого повернення. Навпаки, з матеріалів справи убачається, що власником квартири була гр. ОСОБА_4, а ліквідатором Івлєвою Н.А. вживалося заходів щодо зясування питання про отриманні кошти у попередніх ліквідаторов Телитченка та Родзинського (а.с.35-37 том 10).

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на те, що судами в межах справи №2-6512/11 та №638/18129/13-ц встановлено законність дій ліквідатора Родзинського А.А. щодо відчуження спірного майна, тому встановлені обставини не підлягають доведенню у цій справі, оскільки судами встановлено законність повноважень ліквідатора здійснювати продаж майна боржника, якого визнано господарським судом банкрутом у встановленому Законом про банкрутство порядку.

Як підтверджується матеріалами справи, оцінку ж діям ліквідатора Родзинського А.А. щодо правомірності його дій під час продажу спірного майна надав господарський суд в чинній, никім не оскарженій у межах справи про банкрутство ухвалі від 31.05.2011 року, якою затверджено розмір винагороди ліквідатора та поряодк часткового використання грошових коштів, отриманих від продажу в ліквідаційної процедурі.

Також, колегія суддів вважає необґрунованими доводи апелянта щодо ігнорування судом при розгляді оскаржуваної ухвали вимоги частини 1 статті 20 Закону про банкрутство, оскільки ці норми до спірних питань не можуть бути застосовані в силу приписів прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від 22.12.2011 року № 4212.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом при розгляді заяви ліквідатора невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення до справи; висновки, викладені в ухвалі, не відповідають обставинам справи; обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, є недоведеними, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Харківської області від 27.03.2014 року у справі № Б-39/189-08 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора Івлєвої Н.А. про визнання договорів купівлі-продажу спірного майна від 28.12.2010 року недійсними.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, п.п. 1)-4) ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 27.03.2014 року у справі № Б-39/189-08 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

У задоволенні заяви ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 Івлєвої Н.А. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу (№3073 та №3076) нежитлової будівлі літ. «В-3», загальною площею 909,5 кв. м по АДРЕСА_1, укладених між арбітражним керуючим Родзинським А.А. та ОСОБА_8, від 28.12.20010 року, - відмовити повністю.

Справу № Б-39/189-08 направити до господарського суду Харківської області до розгляду.

Повний текст постанови складено 26.05.2015 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Фоміна В. О.

Суддя Шевель О. В.