Судове рішення #42503
УХВАЛА

 

УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2006 р.                                                                                                 М.Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого Вотьканича Ф.А., суддів Демченка С.М. і Дідика В.М.

з участю прокурора Сирохман Л.І., адвоката ОСОБА_3 і засудженого ОСОБА_1,розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Хустського районного суду від 14 березня 2006 року, яким

ОСОБА_1, громадянина України, українця, раніше судимого Хустським районним судом 26 серпня 1997 року за ч.2 ст. 190, ч.3 ст.81 КК України (1960 р.) на три роки позбавлення волі, 27 січня 1999 року за ч. З ст.81 КК України та ч.2 ст.140 КК України (1960 р.) на три роки позбавлення волі, 25 квітня 2002 року за ч.2 ст.140, ч. З ст.81 КК України (1960 р.), ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ст.304 КК України на 3 роки 8 місяців 17 днів позбавлення волі, 1 вересня 2005 року за ч. З ст. 185 КК України на 3 роки 4 місяці 28 днів позбавлення волі,

засуджено за ч. З ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань визначеного засудженому за вироком Хустського районного суду від 1 вересня 2005 року, остаточно до відбування ОСОБА_1 призначено 4 роки позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено засудженому ОСОБА_1 попередній - взяття під варту.

Речовий доказ по справі ваги моделі РН-10 Ц1ЗУ №9980 передано дитсадку №14 м.Хуст.

Цивільний позов задоволено повністю. Із засудженого ОСОБА_1на користь Хустського дитячого садка №14 стягнуто 732,90 грн. завданої злочином матеріальної шкоди.

Справа: № 11-353

Категорія: ч.3 ст.185 КК України головуючий у першій інстанції: Кемінь В.Д. доповідач: Вотьканич Ф.А.

 

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він в період з 23 по 25 серпня 2005 року, маючи намір викрасти чуже майно, проник через незакрите вікно в дитсадок АДРЕСА_1, де з їдальні викрав продукти харчування та інвентар на загальну суму 982,90 грн., чим завдав дитсадку матеріальної шкоди на вказану суму.

В апеляції засудженого ОСОБА_1 порушується питання про скасування вироку суду через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

доводи апеляції ОСОБА_1 мотивує тим, що на стадії досудового слідства для отримання від нього явки з повинною про вчинений злочин до нього було застосовано фізичний та психологічний тиск. Під впливом якого він відмовився від захисника, чим фактично був позбавлений права на захист.

ОСОБА_1 вказує також на те, що він даний злочин не вчиняв.

Також, судом залишено без уваги той факт, що в судовому засіданні співробітниками дитсадка надавалися показання, які протирічать один одному щодо ідентифікації речового доказу.

Крім того, апелянт стверджує, що представником дитсадка №14, ОСОБА_2 матеріальна шкода за позовом в судовому засіданні не заявлялась.

Вислухавши доповідь суді апеляційного суду, пояснення засудженого і його захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляцію і просять скасувати вирок із-за незаконного засудження ОСОБА_1, міркування прокурора, який просять вирок суду залишити без зміни, а апеляцію засудженого без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція ОСОБА_1 є необгрунтованою і задоволенню не підлягає, з наступних мотивів.

винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за який його засуджено, підтверджується зібраними у справі і дослідженими у судовому слідстві доказами, яким суд дав належну оцінку у вироку.

В судовому засідання ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні крадіжки продуктів харчування з дитсадка по АДРЕСА_1 в нічний час з 23-го на 24-е, а потім на 25-е серпня 2005 року. У скоєному злочині ОСОБА_1 чистосердечно розкаявся.

крім визнання, вина засудженого ОСОБА_1 стверджена наступними доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_4. про те, що 24 серпня 2005 року біля 23 год. засуджений ОСОБА_1 приніс до нього додому і попросив залишити на зберігання на декілька днів ваги синьо-зеленого кольору і віконні жалюзі білого кольору. Він погодився і дозволив ОСОБА_1 залишити ці речі у нього удома в господарському сарайчику. 6 вересня 2005 року він видав дані речі працівникам міліції, зі слів яких йому стало відомо, що ці речі крадені.

Із показань свідка ОСОБА_5 даних на досудовому слідстві і перевірених в судовому засіданні, вбачається, що в період тимчасового проживання у будинку ОСОБА_1 з квітня по жовтень 2005 року вона не приносила до нього додому ваги.

Згідно показань свідка ОСОБА_5, мати засудженого ОСОБА_6 просила її дати показання працівникам міліції про те, що ніби-то вона приносила до них додому на зберігання ваги.

При огляді місця події згідно протоколу від 25 серпня 2005 року виявлено ознаки проникнення і крадіжки продуктів харчування з дитсадка АДРЕСА_1.

 

Проведеною у справі дактилоскопічною експертизою встановлено, що виявлений і вилучений при огляді місця події один із відбитків слідів пальців рук залишений великим пальцем правої руки засудженого ОСОБА_1

Згідно протоколу добровільної видачі від 6.09.05 р. свідком ОСОБА_4 органам досудового слідства видано ваги РН-10 Ц13У №9980, які він зберігав по просьбі ОСОБА_1

дані ваги приєднано до справи в якості речового доказу.

при пред'явленні предметів для впізнання свідок ОСОБА_7 впізнала ваги видані ОСОБА_4, як ваги, що були викрадені з дитсадка №14.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у крадіці чужого майна, вчиненого повторно, з проникненням у приміщення і правильно кваліфікував ці його дії за ч.3 ст.185 КК України.

Твердження ОСОБА_1 в апеляції про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, у тому числі й порушення його права на захист, є необгрунтованими.

На досудовому слідстві і в суді ОСОБА_1 не заявляв клопотань про залучення до справи перекладача з української (якою він ніби-то не володіє) на російську мову. За національністю він є українцем. У процесуальних документах усі тексти виконані ним власноручно на українській мові. Явка з повинною написана ним також власноручно на українській мові.

при пред'явленні ОСОБА_1 обвинуваченя            і при розгляді справи в

суді, він не виявив бажання мати захисника, від  якого відмовився і така відмова прийнята органами досудового слідстваі судом з дотриманням

вимог ст.46 КПК України.

Глослівними є також твердження ОСОБА_1 в апеляції про

застосування до нього недозволених методів слідства. Такі твердження є

неконкретними і носять загальний характер.

Необгрунтованими є також твердження ОСОБА_1 в апеляції про те, що представником дитсадка №14 ОСОБА_2 цивільний позов в судовому засіданні не заявлявся.

Із протоколу судового засідання (а.с.158) вбачається що при допиті ОСОБА_2 в якості представника цивільного позивача, нею було в повному обсязі підтримано заявлений на досудовому слідстві цивільний позов.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено у відповідності до вимог закону і є справедливим. Підстав для зміни вироку і призначення йому більш м'якого покарання, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, судова колегія, -

Ухвалила :

Вирок Хустського районного суду від 14 березня 2005 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію -без задоволення.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація