Справа № 22ц-80/09 Головуючий в 1 інстанції - Борсук П.П.
Категорія - 5 Доповідач - Здрилюк О.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2009 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів: Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
при секретарі - Савчук О.В.,
з участю пр-ка позивача - ОСОБА_1
відповідача -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Камінь-Каширської міської ради про часткове скасування рішення міської ради, визнання частково недійсним Державного акта на право приватної власності на землю, поділ житлового будинку та земельної ділянки і позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Камінь-Каширського районного суду від 21 листопада 2008 року,
В С Т А Н О В И Л А :
04.02.2008 року ОСОБА_3. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2. і Камінь-Каширської міської ради про часткове скасування рішення міської ради № 574 від 30.12.1999 року та визнання частково недійсним виданого на підставі цього рішення Державного акта на право приватної власності ОСОБА_2. на земельну ділянку площею 0,13 га, переданих для обслуговування житлового будинку та ведення ОСГ, про поділ в натурі будинковолодіння, розташованого АДРЕСА_1та поділ розташованої за цією ж адресою земельної ділянки пропорційно вартості її долі в будинку.
21.11.2008 рокуОСОБА_2. звернувся з позовом до ОСОБА_3. про припинення її права власності на 1/6 частку в будинковолодінні, розташованому АДРЕСА_1за рахунок виплати ним грошової компенсації в розмірі 5297 грн. 17 коп..
Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 21 листопада 2008 року позов ОСОБА_3. задоволено частково.
Виділено у приватну власність ОСОБА_3і в будинковолодінні АДРЕСА_1 приміщення 1-1, 1-7, 1-2, огорожу (1) на загальну суму 13175 грн. 61 коп., що становить 41/100 реальних часток будинковолодіння.
Виділено у приватну власність ОСОБА_2 в будинковолодінні АДРЕСА_1 приміщення 1-4, 1-3, 1-5, 1-6, ганок (а-сх), сарай (Б-1), колодязь (к) на загальну суму 18607 грн. 39 коп., що становить 59/100 реальних часток будинковолодіння.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 7878 грн. 44 коп. грошової компенсації за відхилення від вартості, яка приходиться на ідеальні частки будинковолодіння.
Зобов'язано власників закласти дверний проріз між приміщеннями 1-3 і 1-2, 1-5 і 1-7; обладнати автономні мережі електропостачання.
Зобов'язаноОСОБА_3 влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-2 і 1-7 з демонтованих дверей, переобладнати кімнату 1-2 в кухню (з дозволу міськвиконкому).
Виділено ОСОБА_3і земельну ділянку АДРЕСА_1розміром 99,5 кв.м, згідно варіанта розподілу земельної ділянки, зазначеного у висновку експертизи як П співвласнику, що становить 0,34 частки земельної ділянки після розподілу.
Виділено ОСОБА_2 земельну ділянку АДРЕСА_1розміром 191,6 кв.м, згідно варіанта розподілу земельної ділянки, зазначеного у висновку експертизи як І співвласнику, що становить 0,66 частки земельної ділянки після розподілу.
Визнано частково недійсним рішення Камінь-Каширської міської ради № 574 від 30 грудня 1999 року в частині безоплатної передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,13 га, розташованої вАДРЕСА_1
Визнано частково недійсним виданий ОСОБА_2 Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,13 га, розташовану АДРЕСА_1в частині виділення ОСОБА_3і земельної ділянки площею 99,5 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 377 грн. 20 коп. витрат на проведення експертиз, 820 грн. витрат на правову допомогу та 18 грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 187 грн. 51 коп. судового збору.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та виплату грошової компенсації - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачОСОБА_2. просить скасувати це рішення та постановити нове - про відмову в позові ОСОБА_3. і задоволення його позову.
Вважає, що допущено невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав з вище наведених підстав.
Представник позивача апеляційну скаргу заперечила, просить суд її відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3. та відмову в позові ОСОБА_2. з наступних підстав.
Відмовляючи в позові ОСОБА_2суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3. заперечує стосовно отримання грошової компенсації за належну їй частку в спільному майні, іншого житла не має, а тому припинення права власності на частку в майні завдасть її інтересам значної шкоди, так як вона буде позбавлена конституційного права на житло.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_3., суд першої інстанції керувався вимогами ст.364 ЦК України та ч.4 ст.120 ЗК України і виходив з того, що позивач після одруження в 1946 році разом з покійним чоловіком проживала в спірному будинку, іншого житла не має, є людиною похилого віку та з метою виділення їй частини будинку для проживання суд прийшов до висновку про необхідність збільшення її частки до 41/100 з виплатою компенсації відповідачу за відхилення від вартості, яка приходиться на ідеальні частки будинковолодіння. Відповідно суд прийшов до висновку про необхідність виділити в натурі позивачу земельну ділянку в розмірі 99,5 кв.м.
Проте, такі висновки суду суперечать встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.
Так, із матеріалів справи вбачається, що сторони являються співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_1 (а.с.5-10, 156). При цьому позивачу належить 1/6, а відповідачу - 5/6 частин вказаного будинковолодіння (а.с.106-110).
Згідно ч.ч.1 та 2 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Із копії технічного паспорта на спірний будинок вбачається, що його загальна площа становить 71,0 кв.м (а.с.9).
Враховуючи наведене, позивачу при частці 1/6, а відповідачу при частці 5/6 належить відповідно 11,83 кв.м і 59,17 кв.м.
Із технічного паспорта на даний будинок вбачається, що відсутнє будь-яке приміщення площею 11,83 кв.м (а.с.8).
Із висновку № О-325 судової будівельно-технічної експертизи від 27.10.2008 року вбачається, що відсутня технічна можливість переобладнання існуючих приміщень в ізольовані квартири відповідно до належних кожному з співвласників часток в будинковолодінні, а запропоновано розподіл будинку з відхиленням від долей за умови проведення певних переобладнань (а.с.119-134).
Враховуючи наведене та вимоги ч.2 ст.364 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про неможливість виділу в натурі 1/6 частки із спільного майна, в зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_3. про виділ в натурі належної їй частки в будинковолодінні не підлягають до задоволення.
Згідно ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Оскільки ОСОБА_2ні при подачі позову про припинення права ОСОБА_3 на 1/6 частку у спільному майні, ні під час розгляду справи судом вимог закону щодо попереднього внесення вартості цієї частки на депозитний рахунок суду не виконав, то в задоволенні його позову слід відмовити.
Позивачу ОСОБА_3. в спірному будинковолодінні належить 1/6 його частка, як обов'язкова частка після смерті 03.03.1999 року її чоловіка.
Із архівного витягу з рішення виконкому Камінь-Каширської міської ради № 574 від 30.12.1999 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» вбачається, що для обслуговування жилого будинку АДРЕСА_1ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га.
Оскільки право на 1/6 частку в будинку у позивача виникло з 1999 року, тобто після смерті чоловіка, то як рішення виконкому Камінь-Каширської міської ради № 574 від 30.12.1999 року, так і виданий на його підставі 10.11.2003 року Державний акт на право приватної власності на землю про передачу у власність лише ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га, призначеної для обслуговування цього жилого будинку видані з порушенням прав позивача.
Враховуючи наведене, вимоги позивача про визнання частково неправомірним рішення виконкому ради та визнання частково недійсним Державного акта підлягають до часткового задоволення, а саме - в частині безоплатної передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,017 га, що становить 1/6 частку від 0,10 га, переданої для обслуговування жилого будинку, розташованогоАДРЕСА_1
Вимоги ж позивача щодо поділу земельної ділянки в натурі до задоволення не підлягають, оскільки поділ земельної ділянки залежить від виділу в натурі частки із спільного майна в будинковолодінні, а такий виділ технічно неможливий.
Оскільки висновки суду першої інстанції суперечать встановленим обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду і постановлення нового рішення.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, на підставі ст.ст.364, 365 ЦК України, ст.ст.3, 6, 17, 22, 23, 44 ЗК України в редакції 1992 року, ст.ст.116, 118, 120 ч.4 ЗК України в редакції 2001 року, постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Камінь-Каширського районного суду від 21 листопада 2008 року в даній справі скасувати та постановити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати неправомірним рішення Камінь-Каширської міської ради № 574 від 30 грудня 1999 року в частині безоплатної передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,017 га, призначеної для обслуговування жилого будинку, розташованогоАДРЕСА_1
Визнати частково недійсним виданий ОСОБА_2 Державний акт на право приватної власності на землю в частині 0,017 га, переданих для обслуговування жилого будинку, розташованого на АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 30 грн. (тридцять грн.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на користь держави 59 грн. 50 коп. (п'ятдесят дев'ять грн. 50 коп.) - судового збору.
В решті позову ОСОБА_3 відмовити.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді