Справа № 2-19/2007р. № 2 - 558/2006р.
Р I Ш ЕНН Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2007 р. м. Звенигородка
Звенигородський райсуд Черкаської області
в складі: головуючої судді Кашук A.M.
при секретарі Лупашко А.А.
з участю позивачки ОСОБА_2
адвоката Павленка СІ.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Звенигородка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про визнання особи такою , що втратила право на користування житловим приміщенням та зустрічний позов ОСОБА_1до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням ,
встановив:
позивачка просить визнати ОСОБА_1 втратившим право на користування квартирою АДРЕСА_1, в зв»язку з непроживанням ним в квартирі понад 6 місяців без поважних причин. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що відповідач після їх розлучення в 1990 р. в квартирі не проживав , так як жив з спімешканкою в с. Босівка, Лисянського району, Черкаської області . Той факт, що відповідач не проживав підтверджується тим, що він не платив за водопостачання, електроенергію, газопостачання та інші комунальні послуги, показами сусідів, які пояснили, що відповідач в квартирі не проживав, актами перевірок.Також позивачка просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати. Зустрічний позов відповідача не визнала і просить в його задоволенні відмовити повністю, поскільки ніколи не перешкоджала відповідачу проживати в квартирі. Замок вона змінила в квартирі разом з дверима під час ремонту в 1994 p., коли відповідач в квартирі вже не проживав і він ключі в неї не просив і претензій з цього приводу не мав , а почав висувати вимоги по усуненню перешкод в користуванні житлом та вселенні лише після звернення її до суду з позовом в 2005 р.
Відповідач ОСОБА_1 позов ОСОБА_2 не визнав повністю і пояснив, що він після розлучення з позивачкою в 1990 р. продовжував проживати в квартирі, являючись головним квартиронаймачем. Поскільки він працює ревізором, то йому часто доводилося відлучатися з дому. В 1992 р. позивачка зверталася з аналогічним позовом до Жашківського райсуду Черкаської області , але потім відмовилася від позову і своєю ухвалою від 16.09.1992 р. суд закрив провадження в справі. В 1994 р. вони з позивачкою розділили майно , уклавши мирову угоду, яку затвердив суд, однак майно відповідача так і лишилося в квартирі . Позивачка не допускає його до квартири, неодноразово змінюючи замки та влаштовуючи скандали , що підтверджується , як показами свідків, так і актами. Відповідач сплачував постійно квартплату та оплачував інші послуги , уклав договір на користування телефоном. Іншого житла відповідач не має і позбавляючи його права на користування житлом , позивачка завдала йому моральну шкоду, яка полягала в душевних стражданнях , пов»язаних з побутовими та житловими незручностями, він вимушений був проживати в гаражі, ночувати в машині, у чужих людей . Відповідач просить стягнути на його користь з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Допитані в суді свідки суду пояснили :
свідок ОСОБА_3, сусідка , що після розлучення сторін на початку 90-х років вона в будинку ОСОБА_1 бачила лише раз , коли сторони ділили майно, був шум , вона бачила, як ОСОБА_1 виносив клунки та телевізори.В квартирі відповідач після розлучення з позивачкою не проживав ,його майна в квартирі не має. Відповідач живе в с. Босівка, Лисянського району з співмешканкою ОСОБА_4. Участі в ремонті будинку відповідач не приймав.Позивачка поміняла замки в квартирі разом з дверима в 1994 p., відповідач до неї претензій з цього приводу не заявляв, так як в квартирі вже не проживав ;
свідок ОСОБА_5, сусідка , пояснила , що проживає в будинку АДРЕСА_1 з 2002 р. і знає, що в квартирі позивачки з якою має дружні стосунки відповідач не жив, його речей там немає.Зі слів позивачки знала, що він живе в с. Босівці з іншою сім»єю;
свідок ОСОБА_6, сусідка, пояснила , що проживає в будинку з 2001 р. і не бачила , щоб ОСОБА_1 жив в квартирі позивачки. Один раз бачила ОСОБА_1, коли влітку 2006 р. він переплутав двері і подзвонив в її квартиру. Майна відповідача в квартирі позивачки немає ;
свідок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 с. Босівка, Лисянського району, Черкаської області пояснив , що ОСОБА_1 в с. Босівка не зареєстрований, однак фактично проживає в Босівці приблизно з 1994 р. з ОСОБА_4, допомогає їй по господарству, вечором забирає з роботи, живуть, як сім»я ;
свідок ОСОБА_8, пояснив , що відповідач проживав в його квартирі в Лисянці з 1996 р. по 2004 p., поскільки в нього були погані відносини з дружиною. По роботі він часто бував в Босівці, можливо ОСОБА_1 і проживав у ОСОБА_4, але, як часто він не знає. Після 2004 р. відповідач казав , що його не пускають в квартиру і інколи ночував у нього. В 2004 р. вони з відповідачем ходили до позивачки, сторони про щось розмовляли через двері, але позивачка йому не відкрила;
свідок ОСОБА_9 пояснив, що він разом з відповідачем приходили до його квартири років чотири тому, в квартирі був шум, але ОСОБА_2 не відчинила і обізвала нецензурно.Відповідач не раз жив у нього , ночував в гаражі, в ОСОБА_8. Відповідач не міг зайти в квартиру з 1994 p., бо позивачка поміняла замок і у відповідача не було ключів ;
свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є депутатом селищної ради і проживає в будинку по АДРЕСА_1 з 2003 р. , з 2004 р. в будинку проводилося переобладнання, міняли водопровідні труби, каналізацію ремонтували , тому свідок постійно спілкувалася з мешканцями будинку, збираючи кошти на проведення робіт, але за весь час вона жодного разу не бачила ОСОБА_1 Вперше вона його побачила в березні 2006 р. , коли за дорученням ради склала акт про те ,що ключ відповідача не підходить до замка квартири позивачки і вдруге такий акт було складено в травні 2006 р. ;
свідок ОСОБА_11, дільничний міліціонер, пояснив, що ОСОБА_1 в 2006 р. звернувся з заявою, що не може потрапити в свою квартиру, поскільки його ключ не підходить до замка. По цій заяві депутат склала акт, засвідчивши , що дійсно ключ ОСОБА_1 не підходить до замка квартири позивачки і він не може потрапити до квартири. Такий акт складався двіччі в березні та в травні 2006 р.
Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою , що втратила право на користування житловим приміщенням підлягає задоволенню , а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням слід відмовити з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі до квітня 1990р. Під час шлюбу, як вбачається з ордера від 29.12.1982 р. , виданого на ім»я ОСОБА_1 сторони отримали квартиру АДРЕСА_1. В 1992 р. позивачка зверталася до суду з позовом про визнання ОСОБА_1 втратившим право на користування житлом, однак ухвалою Жашківського суду від 16.09.1992 р. провадження по справі було закрито в зв»язку з відмовою позивачки від позову. В 1994 р. сторони , уклавши мирову угоду розділили майно подружжя. Відповідач частково вносив квартирну плату за житло . Як вбачається з квитанцій , наданих відповідачем , він періодично з 1996 р. по 2001 р. сплачував 50% квартплати .3 2000 р. між сторонами були розділені рахунки по оплаті комунальних послуг за квартиру . За період з 1.07.2002 р. по 31.08.2005 р. відповідач сплатив квартплату лише 19.08.2005 р. в сумі 76.66 грн. , після звернення 11.08.2005 р. позивачки до суду. Однак суд вважає, що це не є достатнім доказом проживання відповідача в квартирі в той період, так як з наданих та оглянутих в судовому засіданні позивачкою квитанцій оплату послуг по газопостачанню, теплоенергії, електроенергії , водопостачанню оплачувала позивачка. Договори на утримання будинку та прибудинкових територій від 17.09.2003 р., по газопостачанню від 22.02.2001 р., на електропостачання від 30.03.2003 р. укладала з надавачами послуг позивачка ОСОБА_2, поскільки відповідач в квартирі не проживав. Як вбачається , зокрема з довідки Лисянського КП « Водоканал» , ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 не проживав, а тому договір був укладений з ОСОБА_2 , а на ОСОБА_1 особовий рахунок не відкривався. Відповідач почав оплачувати послуги « Водоканала», як вбачається з наданих ним квитанцій лише в 2006 р.
Типовий договір НОМЕР_1 від 2.09.2005 р. про надання послуг електрозв»язку був укладений з ВАТ « Укртелеком» від імені відповідача, однак , як пояснила позивачка лише , тому , що « Укртелеком» відмовився перевести телефон без згоди ОСОБА_1 на ім»я ОСОБА_2, оплату ж за телефон від імені ОСОБА_1 проводила позивачка , яка підтвердила це квитанціями про оплату послуг, в той час , як відповідач жодної квитанції по оплаті послуг за користування телефоном суду не надав. Акти від 22.12.2004 р. та 24.03.2005 р. , 27.07.2005 р. свідчать про те, що в період з 22.12.2004 р. ОСОБА_1 в спірній квартирі не проживав, що підтверджується також показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_7.
Відповідач не надав суду доказів його проживання в спірній квартирі з 1992 р. та доказів того, що ОСОБА_2 чинила перешкоди його проживанню в квартирі. У суда викликає сумнів твердження відповідача , що позивачка кілька раз змінювала замки , не пускала його в квартиру, чим тривалий час чинила йому перешкоди в користуванні житлом, адже в суд відповідач звернувся з зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення лише в жовтні 2005 р. , після звернення позивачки з позовом про визнання втратившим його права на користування житлом. До показів свідків ОСОБА_8., ОСОБА_9 в тій частині, що відповідачка чинила перешкоди відповідачу в користуванні житлом, суд ставиться критично, поскільки вони не підтверджуються іншими доказами та протирічать доказам зібраним по справі.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, доведеним, що ОСОБА_1 не проживав в спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин і втратив право на користування нею, а тому позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Від сплати судового збору сторони слід звільнити на підставі ст. 4 Декрету KM України « Про державне мито».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті праці адвоката в сумі 900 грн.
На підставі ст.ст. 61,64,66,67,71,72 ЖКУкраїни, ст. 1167 ЦК України та керуючись ст.ст. 10,11,60,61,208,209,212-215, 218 ЦПК України , суд -
вирішив:
позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задоволити.
Визнати ОСОБА_1втратившим право на користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті праці адвоката в сумі 900 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та стягнення 5000 грн. моральної шкоди - відмовити.
Від сплати судового збору сторони звільнити на підставі ст. 4 Декрету KM України " Про державне мито ".
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня ознайомлення з повним текстом рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Черкаської області через Звенигородський районний суд .
Суддя