Головуючий у 1 інстанції - Олійник В.М.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року справа №425/2202/14-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів: Жаботинської С.В., Василенко Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 березня 2015 р. у справі № 425/2202/14-а (головуючий І інстанції Олійник В.М.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області про визнання відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання протиправною,-

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області про визнання відмови у перерахунку щомісячного довічного утримання з 01 січня 2012 року та 01 липня 2012 року протиправною; зобов'язання управління провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, встановивши розмір цього утримання 80% від суддівської винагороди, визначеного ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) діючого судді, який працює на відповідній посаді з 01 січня 2012 року та з 01 липня 2012 року та виплатити різницю між нарахованим та виплаченим грошовим утриманням з 01 січня 2012 року; зобов'язання управління нарахувати на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового утримання (а.с. 2-5).

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 березня 2015 року, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без розгляду позовні вимоги в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2, встановивши розмір цього утримання у 80% від суддівської винагороди, визначеною ст. 129 Закону № 2453-VI діючого судді, який працює на відповідній посаді з 01 січня 2012 року та з 01 липня 2012 року, виплатити різницю між нарахованим та виплаченим грошовим утриманням з 01 січня 2012 року; зобов'язання управління нарахувати на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового утримання.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 березня 2015 року позовних вимог задоволено. Суд першої інстанції визнав протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області у перерахунку щомісячного довічного утримання позивача з 01 січня 2012 року та 01 липня 2012 року, яка викладена у розпорядженні начальника управління від 06.09.2013 року №149282.

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції від 02 березня 2015 року, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив змінити постанову суду першої інстанції задовольнивши всі позовні вимоги.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.10.2012 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, з 01.01.2012 року та з липня 2012 року. Разом з заявою позивачем було надано довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Листом Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області від 12.10.2012 року позивачу повідомлено, що Законом № 2453-VI не передбачено проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці, крім суддів Конституційного суду України.

Не погодившись з такою відповіддю позивач звернувся до Сєвєродонецькому міському суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області про визнання протиправною відмови управління у перерахунку щомісячного довічного утримання позивача з 01 січня 2012 року по 01 липня 2013 року; зобов'язання управління провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, встановивши розмір цього утримання 80% від суддівської винагороди діючого судді, який працює на відповідній посаді з 01 січня 2012 року та 01 липня 2012 року; виплатити різницю між нарахованим та виплаченим грошовим утриманням з 01 січня 2012 року; зобов'язання управління нарахувати на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового утримання.

Постановою Сєвєродонецького міського суду від 27 травня 2013року по справі № 428/3746/13-а року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області у перерахунку щомісячного довічного утримання позивача з 01 січня 2012 року та 01 липня 2012 року. Зобов'язано управління провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, встановивши розмір цього утримання 80% від суддівської винагороди діючого судді, який працює на відповідній посаді з 01 січня 2012 року та 01 липня 2012 року та виплатити різницю між нарахованим та виплаченим грошовим утриманням з 01 січня 2012 року (а.с. 10).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року по справі № 428/3746/13-а постанову Сєвєродонецького міського суду від 27 травня 2013 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволено частково. Зобов'язано управління розглянути заяву позивача про перерахунок щомісячного довічного утримання з 01 січня 2012 року у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді від 01 жовтня 2012 року з прийняттям рішення за результатами її розгляду. В іншій частині позовних вимог відмовлено (12-13).

На виконання рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року відповідачем прийнято розпорядження від 06.09.2013 року № 149282, якою позивачу було відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2012 року. Відмова мотивована тим, що позивач до заяви не надав документи про розмір грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді, а також тим, що перерахунок має здійснюватись лише з дати подання заяви. Зазначене рішення відповідача є спірним у даній справі.

Відомостей стосовно отримання позивачем цього розпорядження матеріали справи не містять та в судове засідання відповідачем не надано.

20 січня 2014 року позивач у зв'язку з відсутністю даних про виконання відповідачем постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року, звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про встановлення судом строку для подання відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови.

17 лютого 2014 року Донецьким апеляційним адміністративним судом прийнято додаткову постанову, якою зобов'язано відповідача у строк до 17 березня 2014 року надати до Сєвєродонецького міського суду Луганської області звіт про виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року по справі № 428/3746/13-а (а.с.15-19).

26 березня 2014 року позивач при ознайомленні в Сєвєродонецькому міському суді Луганської області з матеріалами справи № 428/3746/13-а отримав копію розпорядження відповідача від 06.09.2013 року № 149282.

Управління Пенсійного фонду в апеляційній скарзі посилається на відсутність права здійснювати перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України Конституція і закони України повинні гарантувати незалежність і недоторканність суддів. До таких конституційних гарантій віднесено обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів (частина перша статті 130 Конституції України).

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів, врегульовані Законом № 2453-VI від 07 липня 2010 року.

Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом № 2453-VІ. Так, відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 47 зазначеного Закону незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією Українигарантій незалежності судді (частина шоста статті 47 цього Закону).

1 січня 2012 року введено в дію статтю 129 Закону № 2453-VІ, якою по-новому врегульовано питання, пов'язані із суддівською винагородою, та запроваджено поетапне збільшення посадових окладів суддів.

Частиною першою статті 129 Закону № 2453-VІ визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Розділом Х Закону № 2453-VІ визначено статус судді у відставці. Зокрема, передбачено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання (частина перша статті 138 Закону № 2453-VІ).

Відповідно до частини третьої статті 138 Закону № 2453-VІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З 1 жовтня 2011 року набрали чинності зміни до вищезазначеної статті, внесені Законом № 3668-VІ, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Частиною п'ятою цієї ж статті визначено, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте Конституційний Суд України Рішенням від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 частину третю та перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 3668-VI визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення відновили дію частини третя та перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VI в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 3668-VI.

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що Законом № 3668-VI змінено визначений Законом № 2453-VI порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668-VI звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, які полягають у тому, що визначені Конституцієюта законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

У пункті 8 Рішення № 3-рп/2013 визначено, що частина третя статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 3668-VІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції до змін, внесених Законом № 3668-VІ.

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом № 3668-VI: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Оскільки за змістом пункту 4 Рішення № 3-рп/2013 воно має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними, то право на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру виникає з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. За таких обставин з 3 червня 2013 року у позивача виникло право на перерахунок призначеного щомісячного грошового довічного утримання.

З наведеного вбачається, що обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношення до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.

Тобто, як вбачається з рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 3 червня 2013 року позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі відповідної довідки.

Стосовно посилання апелянта на те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватись з дати подання заяви, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що за вимогами чинного законодавства та вищезазначеного рішення Конституційного Суду України, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та пенсія є різними поняттями, які регулюються різними нормами законодавства.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на невідповідність довідки ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки, надана позивачем до УПФУ довідка №89 від 20.03.2012 року про заробітну плату, містить всі дані про розмір грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді, що відповідає вимогам ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, з матеріалів справи та зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідачем не оспорюється право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці та факт виплати щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці відповідачем позивачу, зазначає, що Пенсійний фонд України здійснює лише призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Колегія суддів аналізуючи вищевикладене зазначає, що діючими нормами законодавства на відповідача покладено обов'язок здійснювати виплати та здійснювати перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача у проведенні перерахунку щомісячного довічного утримання позивача з 01 січня 2012 року та 01 липня 2012 року, яка викладена у розпорядженні начальника управління від 06.09.2013 року №149282, є протиправною.

Стосовно вимог апеляційної скарги позивача щодо задоволення всіх позовних вимог заявлених в позові колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 березня 2015 року, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без розгляду позовні вимоги в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2, встановивши розмір цього утримання у 80% від суддівської винагороди, визначеною ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» діючого судді, який працює на відповідній посаді з 01 січня 2012 року та з 01 липня 2012 року, виплатити різницю між нарахованим та виплаченим грошовим утриманням з 01 січня 2012 року; зобов'язання управління нарахувати на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового утримання.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року скасовано ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 березня 2015 р. та матеріали адміністративної справи направлено до Сєвєродонецького міського суду Луганської області для продовження розгляду.

Таким чином, матеріали справи щодо розгляду зазначених позовних вимог направлені до суду першої інстанції для продовження розгляду, тобто, по зазначеним позовним вимогам судом першої інстанції не прийнято остаточне рішення по суті, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений права розглянути вказані вимоги до прийняття рішення судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 березня 2015 р. у справі № 425/2202/14-а залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 березня 2015 р. у справі № 425/2202/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: С.В. Жаботинська

Л.А. Василенко