РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року січня місяця 27 дня колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого,  судді   Моісеєнко Т.І.

суддів              Авраміді Т.СДщенка В.І.

при секретарі       Хобот Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з квартири за неможливістю сумісного проживання,  за апеляційною скаргоюОСОБА_2на рішення Керченського міського суду від 06 жовтня 2008 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась в суді з позовом до ОСОБА_2 про виселення з АДРЕСА_7 без надання іншого житлового приміщення ,  за неможливістю сумісного проживання,

Позовні вимоги мотивовані тим,  що позивачка є власником квартири на підставі договору купівлі-продажу,  укладеного в установленому законом порядку 24.01.1995 року. У належній їй квартирі зареєстрований і мешкає відповідач ОСОБА_2,  який є її сином.  Відповідач ніде не працює,  зловживає спиртними напоями,  у стані сп'яніння вчиняє у квартирі сварки,  з грудня 2007 року проникає у квартиру через вікно,  викрадає належні їй цінні речі та гроші,  чим чинить їй перешкоди у користуванні квартирою. Позивачка вказує,  що неодноразово зверталась до правоохоронних органів,  в відповідачем проводили бесіди,  він попереджався про неприпустимість подібної поведінки,  однак висновків для себе не зробив.

07.07.2008 року відповідач в її відсутності знов через вікно проник у квартиру,  вкрав її заощадження,  що стало підставою для звернення позивачки до суду з вимогами про виселення відповідача із квартири на підставі  ст. 116, 157 ЖК України.

Рішенням Керченського міського суду від 06 жовтня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені , ОСОБА_2виселений із АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те,  що між сторонами виникли неприязнен! відносини,  внаслідок яких , в зв'язку з антигромадською поведінкою відповідача , неможливо його сумісне проживання з позивачкою.

На рішення суду від 06.10.2008 рокуОСОБА_2принесена апеляційна скарга,  в який йдеться про його скасування і закриття провадження у справі.

Апелянт вважає,  що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи,  його ніхто офіційно не попереджав про те,  що він може бути виселений з квартири за неможливістю сумісного проживання,  він не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності за антигромадську поведінку. Апелянт також вважає,  що суд першої інстанції неналежним чином перевірив чи є підстави для його виселення

Справа № 22ц-70ф/2009р.                                Головуючий

в першій інстанції   Кисельов Є.М.  Доповідач   Моісеєнко Т.І.

2

її з квартири,  де він зареєстрований на правах члена сім'ї,  і ухвалив рішення лише зі слів позивачки,  яка навмисно звертається з заявами до органів міліції,  з метою виселення його із квартири. На думку апелянта,  позивачкою не надано суду доказів,  підтверджуючих порушення ним правил сумісного проживання,  постанови про відмову у порушенні кримінальної справи,  на які посилався суд,  не містять таких доказів ,  а свідчать про непризнені відносини,  що склалися між сторонами,  а також про відсутність в нього ключей від вхідної двері квартири,  в якої він зареєстрований.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог,  перевіривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом виселення із АДРЕСА_1 за неможливістю сумісного проживання. У підтвердження своїх доводів посилалась на постанови Керченського МУ ГУ МВС України в АРК від 19.12.2007 року та 28.06.2008 року,  якими відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2,  а також на порушення ним правил громадської поведінки,  що мали місце 07.07.2008 року. Однак,  зазначені постанови не можуть бути визнані безсуперечним  доказом антигромадської поведінки відповідача.

Із вказаних постанов вбачається,  що від ОСОБА_1 поступали заяви про те,  що ОСОБА_2,  03.12.07 року та 19.06.2008 року находився в квартирі у стані алкогольного сп'яніння та образив її. З постанов від 19.12.2007 року та 28.06.2008 року не вбачається,    що   такі факти знайшли підтвердження.

Колегія суддів вважає,  що відомості,  викладені в постанові від 19.12.2007 року про те,  щоОСОБА_2попереджений про недопущення насильства в сім'ї,  не можуть вважатимуся офіційним застереження про те,  що він може бути виселений із квартири за неможливістю сумісного проживання. ( а.с. 11)

Відомості,  викладені в постанові від 28.06.2008 року,  взагалі не підтверджують факту знаходженняОСОБА_2у стані алкогольного сп'яніння,  а підтверджують доводи апелянта про те,  що ОСОБА_1 перешкоджала йому користуватися спірною квартирою. забрала ключі від вхідної двері,  в зв'язку з чим він був вимушений попадати у квартиру через вікно (а.с. 12)

Із змісту вказаних постанов вбачається,  що між сторонами існують неприязнені відносини,  які виникли з користування житловою площею спірної квартири. По вказаних питаннях зОСОБА_2проводились профілактичні бесіди,  однак будь -якого офіційного застереження про недопущення порушення правил співжиття відносно нього не виносилось.

Зазначені обставини підтверджені також

Постановами про відмову у порушенні кримінальної справи від 16.07.2008 року та від 14.07.2008 року,  на які суд першої інстанції не звернув уваги ( а.с. 23, 25)

Разом з тим,  колегія суддів вважає,  що відомості,  викладені у вказаних

Постановах,  мають суттєве значення для вирішення справи.

Так,  під час прийняття постанови від 16.07.2008 року працівниками міліції було встановлено,  що між ОСОБА_1 таОСОБА_2існують неприязнені відносини,  в наслідок яких ОСОБА_1 систематично звинувачує свого сина в тому,  що він перешкоджає їй нормально проживати у квартирі. З метою виписати його із квартири,  ОСОБА_1 пише заяви до міліції,  намагаючись зібрати матеріал,  який може скомпрометуватиОСОБА_2під час вирішення питання судом про його виселення із квартири. Фактів порушення громадського порядку за місцем проживанняОСОБА_2і фактів крадіжки ним речей та грошей,  належних ОСОБА_1,  працівниками міліції встановлено не було,  в порушенні кримінальної справи відносно нього було відмовлено (а.с. 30 зв.).

Доказів про те,  що

Постанова від 16.07.2008 року була оскаржена ОСОБА_1 і висновки,  викладені в ній,  скасовані,  матеріали справи не містять.

3

З характеристики з місця проживання, доданої до апеляційної скарги,  вбачається,  щоОСОБА_2є спокійною,  ввічливою,  урівноваженою людиною,  не порушує громадського порядку за місцем проживання і не свариться з сусідами ( а.с. 47).

За такими обставинами заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те. що суд першої інстанції розглянув справу лише на підставі пояснень,  наданих позивачкою,  не надав належної оцінки іншим доказам,  що є в матеріалах справи,  в зв'язку з чим ухвалив неправомірне рішення.

Розглядая справу в межах заявлених позовних вимог і в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що ОСОБА_1 не надано суду безсуперечних доказів ,  на підставі яких можливо вирішувати питання про виселення із спірної квартириОСОБА_2на підставі  ст. 116 ЖК України,  без надання іншого житлового приміщення. Колегія суддів також вважає,  що неприязнені відносини не можуть стати підставою для виселення ОСОБА_2 з квартири,  без надання доказів ,  передбачених  ст.  116 ЖК України.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів знаходить обгрунтованими,  а рішення суду першої інстанції не заснованим на законі.

Відповідно до п.3 ч.1  ст. 309 ЦПК України,  рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішенням по справі,  якщо висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись статтями 303,  п.3 ч.1  ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України,  колегія суддів судової палати по цивільних справах,  -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2   - задовольнити частково .

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 жовтня 2008 року,  - скасувати.

Ухвалити  по справі    нове рішення  , яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про   виселення   з АДРЕСА_1     за  неможливістю  сумісного   проживання відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня проголошення ,  може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 2 місяців.